СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: надія, яку звіщаємо, походить з неба, та має бути конкретною на землі
Перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в урочистість Богоявлення Господнього Папа Лев XIV наголосив на тому, що явлення Божого життя є також явленням нашого життя, що є запрошенням до сопричастя, до того, щоб ділитися з іншими тим, що маємо, щоб ставати ткачами надії, щоби в світі замість військової промисловості утверджувалося ремесло миру.
«Надія, яку ми звіщаємо, повинна бути вкорінена в реальності: вона походить з неба, але для того, щоб породити тут, на землі, нову історію», — наголосив Папа Лев XIV, вдруге зустрічаючись із вірними у вівторок, 6 січня 2026 року, урочистість Богоявлення Господнього. Після Святої Меси в базиліці Святого Петра, яка була випереджена обрядом закриття Святих Дверей, він опівдні очолив проказування молитви «Ангел Господній». Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Справжнє життя — не для себе, а для сопричастя
Промовляючи з центральної лоджії базиліки Святого Петра, Святіший Отець зауважив, що це свято підказує нам, що саме робить можливою радість також і у важкі часи. «Розкрилося життя Бога: багато разів і різними способами, але з остаточною ясністю в Ісусі, так що тепер ми знаємо, навіть серед багатьох випробувань, що можемо надіятись. „Бог спасає“: Він не має інших намірів, Він не має іншого імені. Тільки те, що визволяє і спасає, походить від Бога і є явленням Бога», — сказав він, підкреслюючи, що стати як волхви навколішки перед Вифлеємським Немовлям також і для нас означає «визнати, що ми знайшли істинну людськість, в якій сяє Божа слава». В Ісусі, як підкреслив Папа, об’явилося справжнє життя, тобто те, яке існує не для себе самих, а відкрите на сопричастя. «Саме так, божественне життя є доступним для нас, воно явилося, щоб залучити нас до своєї визвольної динаміки, яка розвіює страхи і дозволяє нам зустрітися в мирі. Це можливість, запрошення: сопричастя не може бути примусом, але чого більшого можна прагнути?» — запитав Лев XIV.
«Ювілейні» дарунки
Далі Папа зазначив, що волхви складають Ісусові дари, які можуть здаватися непридатними для дитини, але виражають намір, який спонукає нас замислитися, дійшовши до завершення Ювілею. «Багато дарує той, хто дарує все. Згадаймо ту вбогу вдову, яку помітив Ісус, яка кинула в скарбницю храму свої останні монети, все, що мала. Ми не знаємо, що мали волхви, які прийшли зі Сходу, але їхній виїзд, їхній ризик, їхні дари наводять нас на думку, що все, справді все, що ми є і маємо, вимагає бути принесеним в дар Ісусові, безцінному скарбу. І Ювілей нагадав нам про цю справедливість, засновану на безкорисливості: він первісно містить у собі заклик до реорганізації співіснування, до перерозподілу землі та ресурсів, до того, щоб повернути „те, що маєш“ і „те, ким є“ мріям Бога, які більші за наші», — мовив Святіший Отець, наголошуючи, що надія, яку ми звіщаємо, повинна бути реалістичною, й у дарах, які роблять волхви, ми бачимо, що «кожен з нас може віддавати на спільне, може не тримати для себе, а ділитися», щоби «серед нас зростав Ісус».
«Нехай же зростає Його Царство, хай збуваються в нас Його слова, хай чужинці та супротивники стають братами та сестрами, нехай замість нерівності запанує справедливість, а замість промисловості війни утвердиться ремесло миру. Ткачі надії, рушаймо в майбутнє іншим шляхом», — закликав Лев XIV.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
