СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Лев XIV: Таємниця людського серця — у поверненні до Бога
Під час загальної аудієнції Папа Лев XIV продовжив роздуми про Христове Воскресіння у рамках циклу катехиз «Ісус Христос — наша надія», приуроченого до Святого Року. У світлі Пасхи, за словами Папи, відкривається глибший сенс людського руху й діяльності: покликання людини до Божого спочинку у мирі й радості.
«Іноді наприкінці днів, сповнених активності, ми відчуваємо порожнечу. Чому? Бо ми не машини — ми маємо „серце“. Більше того, можна сказати: ми є серцем», — сказав Святіший Отець, розпочинаючи свої роздуми, якими він поділився з учасниками загальної аудієнції у середу, 17 грудня 2025 року, на площі Святого Петра у Ватикані. Заключна частина роздумів з циклу «Ісус Христос — наша надія» присвячена таїнству Пасхи, тож цього разу він запропонував спільно роздумати над таємницею руху людського серця, яке прагне повернутися до джерела свого буття. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Небезпека орієнтирів сучасності
Святіший Отець зауважив, що людське життя відзначається безперервним прагненням діяти, досягати результатів і відповідати вимогам швидкої ефективності, які сьогодні панують у багатьох сферах. Розмірковуючи над досвідом повсякденної діяльності, Лев XIV звернув увагу на те, що численні обов’язки, відповідальність і зусилля не завжди приносять внутрішнє задоволення. Людина часто відчуває втому, розпорошеність і втрату спокою, а інколи навіть спустошеність наприкінці днів, наповнених активністю.
Папа нагадав, що Ісус також був глибоко залучений у життя людей, не уникаючи труднощів і віддаючи Себе до кінця. Однак надмірна зосередженість лише на діяльності, без звернення до внутрішнього виміру, «перетворюється на вир, який запаморочує нас, позбавляє спокою й заважає повноцінно жити тим, що справді важливе для нашого життя».
Серце як осердя людської особи
Святіший Отець підкреслив, що людина не створена як механізм, вона має серце — «символ нашої людськості, синтез думок, почуттів й прагнень». У цьому контексті він звернувся до слів Ісуса з Євангелія від Матея: «Де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт6,21).
За його словами, справжній скарб не зводиться до матеріальних благ або фінансових інвестицій, які сьогодні часто стають об’єктом обожнювання, інколи ціною людських життів і руйнування Божого створіння. Папа підкреслив, що розглядати життя у світлі Христового Воскресіння означає знайти доступ до сутності людської особи, до серця: cor inquietum — «неспокійного серця», про яке писав святий Августин. Цей неспокій, пояснив Святіший Отець, не є знаком хаосу, а вказує на глибоке прагнення людини до свого справжнього призначення — «повернення додому», до Бога.
«Справжня пристань серця, — наголосив Єпископ Риму, — полягає не у володінні благами цього світу, а в осягненні того, що може його повністю наповнити, — Божої любові, або, точніше, Бога, Який є Любов’ю. Проте цей скарб можна знайти лише тоді, коли ми любимо ближніх, яких зустрічаємо на своєму шляху». Святіший Отець зауважив, що саме наші ближні спонукають нас сповільнитися, уважно подивитися в очі одні одним, іноді змінити плани або навіть напрямок руху.
Надія, заснована на Пасхальній таємниці
На завершення катехизи Святіший Отець зауважив, що людина не може жити без сенсу, який виходить за межі минущого, а «таємниця руху людського серця полягає у поверненні до джерела свого буття, щоб зазнати радості, яка не минає і не розчаровує».
«Людське серце не може жити без надії, без усвідомлення того, що воно створене для повноти, а не для нестачі. Ісус Христос Своїм Воплоченням, Страстями, Смертю і Воскресінням дав цій надії міцну основу. Неспокійне серце не розчарується, якщо увійде в динаміку любові, для якої воно створене. Пристань є певною: життя перемогло і в Христі перемагатиме кожну смерть нашого повсякдення. У цьому — християнська надія», — мовив Лев XIV.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
