СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: Христа звіщає той, хто не притягає людей до себе, але скеровує до Ісуса
В передостанню неділю Адвенту Святіший Отець вказав на приклад Предтечі для тих, які шукають сенс свого життя та справжню радість, дорога до якої, «не є легкою прогулянкою».
«Запрошення до радості характерне для періоду Адвенту: очікування народження Ісуса, яким живемо, є радісним, дещо схожим до чекання на візит людини, яку ми дуже любимо», — сказав Папа Франциск, розпочинаючи своє повчання перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 13 грудня 2020 року, третю неділю Адвенту, яка, слідуючи за запрошенням святого Павла: «Завжди радійте в Господі», присвячена саме радості очікування на зустріч із Ним, бо, за словами Святішого Отця, «чим більше Господь наближається до нас, тим більше перебуваємо в радості, чим Він віддаленіший, тим більше перебуваємо в смутку».
Перший свідок
Папа зазначив, що Євангелія від Івана представляє нам ще одну постать, яка, за винятком Йосифа та Марії, «першою та найбільше жила очікуванням Месії та радістю, побачивши Його прихід». Йдеться про Івана Христителя, про якого Євангелист вперше згадує словами: «З’явився чоловік, посланий від Бога […]. Він прийшов ради свідчення, аби свідчити про Світло».
«Христитель — це перший свідок Ісуса, як словом, так і даром свого життя», — сказав Святіший Отець, звертаючи увагу на те, що всі Євангелії однозгідні, висвітлюючи те, як він здійснив свою місію, «вказуючи на Ісуса як на Христа, Божого Посланця, обіцяного пророками».
Перша умова радості
Папа зазначив, що Предтеча був «тогочасним лідером». Слава про нього поширилася за межі Юдеї, сягнувши Галилеї. Але він ні на мить «не піддався спокусі зосереджувати увагу на собі», але завжди скеровував «до Того, Який має прийти».
«Ось, перша умова християнської радості: змістити із центру себе та поставити в центрі Ісуса», — мовив Наступник святого Петра, уточнюючи, що це «не є відчуженістю», оскільки Ісус дійсно є центром, дійсно є світлом, що «дає повний сенс життю кожної людини, яка приходить у цей світ». Йдеться про той самий «динамізм любові», який дає мені змогу вийти із замкнутості в собі «не для того, щоб загубити себе, але щоб віднайти себе, даруючись іншим».
Шлях до свідчення
За словами Святішого Отця, Предтеча «здолав довгий шлях», аби дійти до того, щоб свідчити Ісуса. Бо «шлях радості — не прогулянка». Іван залишив усе, поставивши Бога на першому місці, щоби «всім своїм серцем і всіма своїми силами» слухати Його слово. Він оселився в пустелі, позбувшись всіх непотрібних речей, аби «вільніше слідувати за віянням Святого Духа».
«Очевидно, деякі риси його особистості є унікальними, неповторними, не придатними для всіх. Але його свідчення є парадигматичним для кожного, хто хоче шукати сенс свого життя та знайти справжню радість. Зокрема, Христитель є прикладом для тих, які в Церкві покликані звіщати Христа іншим: вони можуть чинити це лише відрікшись себе самих і світськості, притягаючи людей не до себе, але скеровуючи їх до Ісуса», — сказав Папа, підсумувавши, що в проказуванні молитви «Ангел Господній» ми бачимо як все це повністю здійснилося в Діві Марії: Вона мовчазно очікувати Слово Божого спасіння, вислухала Його, прийняла та зачала.
«У ній Бог став близьким. Тому Церква називає Марію Причиною нашої радості», — підкреслив Святіший Отець, розпочавши проказування молитви.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
