СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: десять років місіонерського пориву на дорогах милосердя і миру
Проминуло десять років від того 13 березня 2013 року, коли Хорхе Маріо Берґольйо був обраний на Петровий престол. Це понтифікат, позначений ревністю євангелізації та постійним шляхом реформи Церкви у місіонерському сенсі.
«Час є понад простором», — це ствердження Папи Франциска, яке міститься у його першому Апостольському напоумленні «Evangelii gaudium», багатозначно охоплює десять років, які проминули від початку його понтифікату. Для Хорхе Маріо Берґольйо — першого Папи-єзуїта, першого, що походить з Латинської Америки, першого, що обрав ім’я Франциск, та першого в сучасній епосі, що був обраний після зречення попередника — «простір кристалізує процеси, час натомість спрямовує до майбутнього та спонукає прямувати вперед з надією». Таке розуміння часу й стає ключем для прочитання теперішнього понтифікату, що розгортається двома способами: прогресивним і круговим. Перше — коли йдеться про започаткування процесів, а друге — коли йдеться про зустріч і братерство.
У прогресивному прочитанні потрібно насамперед згадати по Апостольську конституцію «Praedicate evangelium». Проголошена 2022 року, вона надає Римській Курії більш місійного виміру. Серед нововведень особливо впадає в очі створення Дикастерії євангелізації, яку безпосередньо очолює Папа, та створення Дикастерії харитативного служіння. Документ також наголошує на залученні мирян до Курії та підсумовує численні реформи, які Папа Франциск протягом десятиріччя здійснив у економічній та фінансовій сферах, між якими — створення у 2015 році Секретаріату з економічних питань.
Процеси, започатковані Папою Берґольйо, стосуються також екуменізму, міжрелігійного діалогу та синодальності. Зокрема, 2015 року був встановлений День молитви в намірі піклування про створіння, що відзначається кожного року 1 вересня разом із православною Церквою, закликаючи християн до «екологічного навернення». Цей заклик прозвучав також у другій енцикліці цього Папи «Laudato si’» на тему піклування про наш спільний дім, опублікованій того ж 2015 року (першою була спільна з попередником „Lumen fidei“). На початку 2016 року на Кубі відбулася перша в історії зустріч Папи Римського з Московським Патріархом. Врешті, ближчою до наших днів є спільна Апостольська подорож, здійснена разом з Главою Англіканської Співдружності Кентерберійським Архиєпископом Джастіном Уелбі та Модератором Асамблеї Церкви Шотландії Ієном Ґріншілдом.
Якщо говорити про міжрелігійний діалог, то його поворотним моментом можна назвати Документ про загальнолюдське братерство та спільне співіснування, під яким Папа Франциск та Великий Імам Ахмад Аль-Таїб поставили свої підписи 4 лютого 2019 року в Абу-Дабі. Цей текст є фундаментальним моментом у стосунках між християнством та ісламом, заохочуючи до міжрелігійного діалогу й однозначно засуджуючи тероризм і насильство.
Цей Папа скликав уже 5 синодів. У контексті синодальності також відбулася важлива зміна. Наступна звичайна загальна асамблея, вже 16 з черги, яка відбуватиметься у Ватикані у двох сесіях у жовтні 2023 та жовтні 2024 на тему «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія», стане заключним етапом трирічного процесу. Цей процес, який передбачав слухання, розпізнання та консультування з Божим людом, був розподілений на три етапи — дієцезальний, континентальний і вселенський.
На прогресивній часовій шкалі Папи Франциска бачимо також боротьбу з сексуальними злочинами проти неповнолітніх і безпорадних дорослих, кульмінаційним моментом на якій був саміт у Ватикані на тему захисту неповнолітніх, який у лютому 2019 року зібрав усіх очільників єпископатів. Ставши чітким вираженням прагнення Церкви діяти в істині та прозорості, ця зустріч принесла різні плоди, між якими — Апостольський лист Motu proprio Vos estis lux mundi, який визначає нові процедури для подання заяв про домагання та насильство та для гарантування підзвітності єпископів і чернечих настоятелів.
Циркулярний чи круговий вимір часу Папи Франциска обертається навколо уважності до периферійних частин світу, як географічних, так і екзистенційних. Звідтіля, за словами Святішого Отця, дійсність видно краще, ніж з центру, і саме звідтіля повертаємося збагаченими інтелектуально та в серці. Прикладом цього є 40 міжнародних Апостольських подорожей, майже всі з яких мали за мету периферії з точки зору віри або з точки зору суспільного виміру, або 36 пастирських візитів в Італії. Про це свідчить перший візит понтифікату, здійснений 8 липня 2013 року, метою якого був італійський острів Лампедуза, символ середземноморської міграції та її трагічних аспектів. Таке ж значення мав екуменічний візит на грецький острів Лесбос, звідки на літаку разом з ним до Італії прилетіли 12 сирійських біженців, отримавши інтеграційну допомогу в Римі. Тема міграції, яку слід розвивати згідно з чотирьох дієслів: приймати, захищати, підтримувати та інтегрувати, — це важливий прояв «кругової» шкали часу цього понтифікату, який постійно наголошує на боротьбі з так званою «культурою відкинення мов непотребу» та з «глобалізацією байдужості».
У перспективі бачення Церкви як «убогої для убогих», Папа Берґольйо присвячує багато уваги злиденним і похилим віком, для яких у 2016 та 2021 році він присвятив у Церкві окремі Всесвітні дні. Його турбота про найостанніших виразилася також через «п’ятниці милосердя», тобто, приватні відвідини різних структур, які займаються допомогою потребуючим.
До циркулярного виміру часу Папи Франциска можна зарахувати й постійні зусилля на користь миру. Чудовим вираженням цього є енцикліка «Fratelli tutti», оприлюднена 4 жовтня 2020 року. Вона закликає до братерства та соціальної дружби, кажучи рішуче «ні» війні. Через два роки після публікації вміщені у цьому документі заклики до «реального та тривалого миру», відправною точкою якого є «глобальна етика солідарності», в контексті загострення війни в України виглядають пророчими в світі, який дедалі більше поринає у «фрагментарну третю світову війну». Як приклад «дипломатії миру» можемо згадати молитву за мир у Святій Землі, яка 8 червня 2014 р. відбулася у Ватиканських садах за участі Президентів Ізраїлю та Палестини, відновлення 17 грудня того ж року дипломатичних стосунків між Кубою та США, що відбулося за посередництва Святого Престолу та особистого спілкування Папи з главами обох держав. До цього ж напрямку зусиль належить підписання 2018 року та пролонгація у 2020 та 2022 роках Тимчасової угоди між Святим Престолом і КНР про призначення єпископів. Вже на другий день після початку широкомасштабного вторгнення в Україну Папа особисто поїхав до російського посольства при Святому Престолі, щоби заявити про свою готовність до посередництва, кілька разів проводив телефонні розмови з Президентом України, постійно звертається із закликами до припинення вогню.
Сильним є зв’язок Папи Франциска з його попередниками. На початку другого року свого понтифікату, 27 квітня 2014 року, він канонізував святих Івана ХХІІІ та Івана Павла ІІ, а 14 жовтня 2018 року — святого Павла VI. До них слід додати блаженного Івана Павла І, беатифікацію якого Святіший Отець провів 4 вересня 2022 року. Та особливими були взаємини з Венедиктом XVI, який переставився до вічності в останній день 2022 року. Протягом цих майже десяти років Папа Франциск ніколи не приховував свою безмежну пошану до попередника, при різних нагодах вказуючи на його богословську витонченість, шанобливе ставлення та жертовність.
І на завершення трохи статистики. Станом на сьогодні Папа Франциск провів 430 загальних аудієнцій, виголосивши 21 цикл повчань, та понад 550 разів очолив проказування молитви «Ангел Господній». Він провів 8 консисторій, під час яких ввів у сан 111 нових кардиналів. Разом із 800 мучениками з Отранто він канонізував 911 святих. Протягом цього понтифікату відбулися Рік богопосвяченого життя (2015–2016), Рік святого Йосифа (2020–2021) та Рік «Сім’я — Amoris Laetitia» (2021–2022). У 2016 році відбувся позачерговий Святий Рік Милосердя, триває приготування до Ювілею 2025 року.
