Отець Юстин Бойко: «Щоби ефективно служити нашим вірним за кордоном, ми маємо знати мову, культуру та історію того народу»
Ми не зможемо ефективно послужити нашим людям у країнах їхнього поселення, якщо не знатимемо мови, культури та історії того народу, куди ми їдемо. Про це заявив експерт ПМВ, синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Юстин Бойко вихованцям Івано-Франківської духовної семінарії у рамках «експрес» спецкурсу Пасторально-міграційного відділу УГКЦ. Доповідь о. Юстина була присвячена місійному аспекту УГКЦ.
«Ми живемо у глобалізованому світі і маємо унікальну можливість реалізувати одну з місій Церкви — бути місійною, — звернувся о. Юстин до семінаристів. — Священство — це в першу чергу покликання. Господь вибрав саме нас, може, не найбільш здібних і талановитих, але тих, хто відгукнулися на Його поклик. Ми належимо не до якоїсь професії чи клубу, ми покликані самим Богом, щоби самим спастися і провадити до спасіння інших людей. І основа цього спасіння — це місії».
Місійність Української Греко-Католицької Церкви
Ієромонах зауважив, що місії переважно спрямовані до інших народів, там де Католицька Церква найбільше потребує.
«Українська Греко-Католицька Церква сьогодні робить чергові кроки на шляху, щоби бути місійною Церквою. І найбільше її спонукають до цього наші люди, мігранти, які виїхали у силу різних обставин у різні країни світу. І разом з нашим народом їдуть священники. Адже дуже важливо, щоби наші вірні мали доступ до Святих Таїн, до катехитичного і душпастирського служіння в рідній мові», — підкреслив священник.
Експерт Пасторально-міграційного відділу УГКЦ зауважив, що для майбутнього душпастиря важливо визначитися, в яку країну їхати на служіння і відповідно готуватися. «Ми не зможемо ефективно послужити нашим людям у країнах їхнього поселення, якщо не знатимемо мови, культури та історії того народу, куди ми їдемо. Не кажучи вже про налагодження зв’язків з духовенством місцевої Церкви», — наголосив священник.
«Священник-місіонер повинен тримати руку на пульсі»
Отець Юстин Бойко поділився своїм досвідом душпастирської праці в Італії і Португалії. Він зауважив, що з України в Італію мігрували у 90-х переважно жінки, які їхали доглядати старших італійців. Тож служіння було спрямовано на жінок. Водночас міграція у Португалію була переважно чоловіча. Українські чоловіки їхали на працю будівельниками. А вже згодом до них переїхали жінки. І поки дружини опікувалися домашніми клопотами, чоловіки брали активну участь у громадському житті.
«Священник-місіонер повинен тримати руку на пульсі. Чувати над тим, що він може зробити, щоби полегшити кожній людини зустріч з Богом, допомогти знайти своє місце у Церкві», — резюмував експерт ПМВ.
За матеріалами Пасторально-міграційного відділу УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ