СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиОтець Андрій Танасійчук розповів семінаристам про канонічні особливості служіння за кордоном
Заступник Голови Канонічного відділу Патріаршої Курії УГКЦ о. д-р Андрій Танасійчук представив випускникам-семінаристам Дрогобицької семінарії канонічний вимір служіння українського священника за кордоном у межах «експрес» спецкурсу Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.
«Маєте пам’ятати, що ви не є самі за кордоном. Не будете знати, як поступити у питаннях хрещення, сповіді чи вінчання — звертайтеся! Канонічний відділ спеціалізується і на перебуванні наших священників поза Україною, там, де немає ієрархічних структур УГКЦ. Це багато країн Європи і не тільки. У Португалії чи Іспанії маємо багато священників, а не маємо єпископа. Тож коли наш священник перебуває на таких теренах для нього важливі три базові документи Вселенської Церкви: Кодекс канонів Східних Церков, Інструкція Erga migrantes caritas christi і Кодекс канонічного права Латинської Церкви», — звернувся до семінаристів о. Андрій.
Він також зауважив, що служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур, регулюють і документи Української Греко-Католицької Церкви, які підготував Пасторально-міграційний відділ спільно з Канонічним відділом: Положення про служіння візитатора (делегата) на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ та Духовно-пасторальний правильник для священнослужителів, які душпастирюють на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ.
Три види громад
Заступник Голови Канонічного відділу розповів, що на місійних теренах, де немає ієрархічних структур УГКЦ, існує три види громад: звичайна місія, місія з опікою над душами і персональна парафія. «Місія — ми не самостійні. Ми підключені до Латинської парафії. Всі хрещення, одруження та інші Святі Таїнства заносяться в реєстр латинської парафії. Згодом єпископ, через рік-два, може надати священнику статус „місії з опікою над душами“. Тоді священник має право мати власні парафіяльні книги. Наступний етап — персональна парафія», — зазначив доповідач.
Крім того, додав о. Андрій Танасійчук, кожен священник УГКЦ, який їде на служіння у країну, де немає єпархіального єпископа, повинен мати договір про співпрацю між дієцезіальним єпископом, який приймає, і єпископом, який відсилає. Такий договір напрацьований Пасторально-міграційним відділом УГКЦ.
«Поза Україною ви стикатиметесь з різними питаннями, як то вінчання чи хрещення у змішаних шлюбах, до вас звертатимуться православні. Головне пам’ятати: ми не маємо робити, щоби було добре, ми маємо робити, щоби було правильно!» — підкреслив о. Андрій Танасійчук.
Спецкурс місійного служіння
Зазвичай Спецкурс місійного служіння, який ПМВ проводить уже 10 років для семінаристів передостаннього року навчання, триває влітку цілий тиждень. На жаль, ситуація з поширенням коронавірусу не дозволила цього року провести цей курс і зібрати спільно вихованців усіх семінарій УГКЦ. Тому в ПМВ вирішили провести одноденний «експрес» курс окремо для кожної семінарії для ознайомлення з важливими аспектами служіння українцям греко-католикам поза межами України.
За матеріалами Пасторально-міграційного відділу УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
