СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиНе лише автор Гімну України: які ще великі здобутки залишив Михайло Вербицький
Ім’я Михайла Вербицького назавжди вписане в історію української культури. Його музика звучить у найважливіші для країни моменти — від урочистостей до хвилин національного єднання. Та постать композитора значно глибша, ніж лише авторство гімну.
Михайло Вербицький — видатний український композитор, хоровий диригент і священник УГКЦ, який став автором музики до Державного Гімну України «Ще не вмерла Україна». Утім, його творча спадщина значно ширша: від духовної музики й театральних творів до перших українських симфоній-увертюр. Його називають символом національного відродження в Галичині XIX століття. І не випадково — композитор поєднав європейську музичну традицію з українською народною мелодикою, заклавши підвалини професійної музики на західноукраїнських землях. Про це пише Радіо «Максимум».
Автор музики Державного Гімну України
Найвідоміший твір Вербицького — музика до вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Він написав її у 1863 році, а вже у 1865-му пісня вперше прозвучала як гімн.
Саме ця композиція згодом стала Державним Гімном України. Музика Вербицького вирізняється урочистістю, водночас простотою й пісенністю, що й забезпечило їй всенародну любов.
Засновник професійної музики в Галичині
Михайло Вербицький був одним із перших професіоналів, які розвивали національний музичний стиль у Галичині. Він навчався теорії музики й композиції, удосконалював знання у європейських педагогів, але водночас активно впроваджував українські мотиви.
Композитор працював у різних жанрах — за винятком фортепіанної музики та опери. Його творча спадщина налічує 143 опуси. Особливої ваги набули його симфонії-увертюри, які музикознавці називають першими талановитими зразками української симфонічної музики не лише в Галичині, а й в Україні загалом.
Майстер хорової та духовної музики
Найкращі здобутки Вербицького пов’язані з хоровим мистецтвом. Він створив чимало духовних творів, зокрема «Отче наш», «Іже Херувими», «Ангел вопіяше», які й сьогодні звучать у богослужбовій практиці.
Як священник, композитор глибоко відчував літургійний спів. Його Літургія мала на меті підтримати вірян, поглибити християнські чесноти — віру, надію і любов. У його музиці поєдналися класичні риси з романтичними інтонаціями та народною мелодикою.
Театральна спадщина та «Заповіт» Шевченка
Вербицький писав музику до численних оперет, водевілів та історичних драм. Найвідоміша його театральна робота — мелодрама «Підгіряни» на лібрето Івана Гушалевича (1864).
Окреме місце у творчості композитора посідає звернення до поезії Тараса Шевченка. Він створив кантату-поему «Заповіт» для подвійного хору, соліста і симфонічного оркестру. Твір прозвучав у Львові 1868 року й став знаковим явищем української музичної культури.
Гітара і світські пісні
Цікавий факт: Михайло Вербицький добре володів гітарою та створив перший в Україні посібник гри на цьому інструменті. Він написав кільканадцять збірників пісень у супроводі гітари, а також етюди й інші композиції.
Світські пісні композитора — «Дай, дівчино», «Поклін», «До зорі», «Думка» — стали популярними серед чоловічих хорових гуртків, що активно виникали у Галичині в середині XIX століття.
Символ національного відродження
Ще за життя Вербицький здобув визнання як творець популярних хорів, солоспівів і театральної музики. Його творчість стала важливою частиною формування української національної композиторської школи.
Композитор похований у селі Млини (Польща), де був парохом. Сьогодні його могила — місце пам’яті й шани. Михайло Вербицький залишив по собі не просто музичну спадщину, а духовний символ епохи українського відродження.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
