СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Намагання збагнути зміст молитовних текстів — це необхідний крок дозрівання у молитві», — Глава УГКЦ у відеокатехизі
Зростання в молитві чи перехід на новий, кращий, досконаліший її ступінь полягає в тому, щоби вона пронизала всі виміри людської особи. Якщо ми словесною і тілесною молитвою молимося лише нашим тілом, нашим голосом, то наступний крок полягає в тому, щоб ця молитва увійшла в усю глибину нашого внутрішнього світу. На цьому наголосив Отець і Глава УГКЦ у відеокатехизі, присвяченій темі молитви розуму і серця.
У попередній науці Блаженнішого Святослава йшлося про тілесну молитву, зокрема про використання слів і жестів під час молитви. Цього разу — про молитву розуму й серця, яка переводить молільника на досконаліший ступінь спілкування з Богом. Як пояснив Архиєрей, щоб перейти на вищий рівень молитви, потрібно, щоб нею перейнялося усе єство особи молільника: «Мій розум, мої почуття, моя воля мають бути пронизані молитвою».
Глава Церкви розповів, як можна зробити це практично. За його словами, для цього потрібно сконцентрувати свою увагу на тому, про що йдеться у текстах молитов чи у псалмах. «Молячись розумом, мусимо намагатися зрозуміти зміст, перейнятися духом, тим словом, яке міститься у словесній молитві. Це так само, коли ми з вами молилися за допомогою Святого Письма й намагалися зрозуміти зміст Божого слова», — зазначив Предстоятель.
Блаженніший Святослав порівняв це намагання збагнути зміст молитовних текстів із розжовуванням їжі під час її споживання. Відтак наступним етапом має бути посилання молитовних думок із розуму в серце.
«Як ми, розжовуючи земну їжу, посилаємо її в наше нутро для перетравлення, так і переймаючись тими думками, ідеями, повинні послати їх у наше серце та перейматися їхнім настроєм, тими почуттями, настроювати своє серце на хвилю Божого слова чи тих писаних або співаних словесною молитвою текстів молитов», — пояснив Глава Церкви.
У катехизі Архиєрей навів два способи такої медитативної молитви — молитву на вервиці та Ісусову молитву.
«Це якраз той момент, коли ми, молячись, повторюючи безнастанно одні й ті самі слова, відриваємося від конкретних слів, а концентруємо увагу на їхньому змісті, а тоді посилаємо той зміст у своє серце», — сказав Глава УГКЦ, маючи на увазі молитву на вервиці, а про Ісусову додав, що її часто так і називають — молитвою серця, адже за допомогою неустанного повторювання слів «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного» вона з часом перетворюється на биття нашого серця.
Такий спосіб молитви має привести молільника до молитви його волею і намірами.
«Навчімося того другого рівня молитви! Роздумуймо щодня над Божим словом! Ми це часто називаємо розважанням, роздумуванням. А відтак посилаймо зміст нашої рефлексії, міркування у наше серце і наповнюймо тим змістом нашу волю, свободу, щоденне життя!», — закликав Блаженніший Святослав.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
