СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиНа конференції в Івано-Франківську розповіли про унікальність постаті просвітителя і мецената Андрея Шептицького
Регіональна науково-практична конференція до 155-річчя митрополита А. Шептицького відбулася 26 серпня в Івано-Франківську. Організували захід івано-франківські та львівські науковці і громадські діячі.
Як кажуть організатори, присвячений він видатній особистості, відомому духовному лідеру, визначному громадсько-політичному діячеві не лише Галичини. І дуже важливо знати про його добрі справи. Адже митрополит Андрей Шептицький був просвітителем, меценатом. Завдяки його підтримці відкривалися і функціонували школи, лікарні, діяли молодіжні організації.
Метою науково-практичної конференції було також представити цікаві історичні розвідки і роздуми над проблемою служіння своєму народові, перспективи української нації.
«Андрей Шептицький є знаковою постаттю для українців і потребує вшанування, бо його праця і україноцентричність була прикметною рисою усієї діяльності, — підкреслює професор Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Марія Федунь. — В процесі підготовки до сьогоднішньої конференції, ми виявили, що чимало фактів з діяльності митрополита пов’язані зі Станіславівщиною (Івано-Франківщиною). Також згадуємо у доповідях про його мандрівку за океан — на Американський континент».
Науковці Івано-Франківської академії Івана Золотоустого під час конференції презентували доповідь про унікальну збірку книг — частину бібліотеки митрополита Андрея Шептицького, яку він подарував Станіславівській архиєпархії УГКЦ на початку ХХ століття і зараз вона зберігається у книгосховищах академії.
«Такої літератури немає більше, тому ми маємо у планах ще чимало досліджень щодо неї, — розповів проректор з наукової роботи академії Олег Білоус. — Також вона має бути популяризованою серед науковців. Загалом більшість книг — богословські, богослужбові, Біблії, Євангелія, філософські, історичні, літературознавчі. Література латиною, грецькою, слов’янською мовами. Деякі книги з бібліотеки датуються ще 16 століттям і є справжнім скарбом».
«Я охоче долучився до участі в сьогоднішній конференції, бо саме у Станиславові митрополит Андрей Шептицький розпочав свій шлях як єпископ УГКЦ, — ділиться Олег Огірко, доцент кафедри філософії та педагогіки Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології, професор Інституту Східної Європи. — Візії митрополита, як відомого українського педагога і мецената в освіті, — тема моєї доповіді. Він, за дослідженнями науковців, належить до трьох велетнів світу 20 століття. Це — Махатма Ганді, Нельсон Мандела і сам Андрей Шептицький. Отже ми, українці, маємо ким пишатися».
«Ми повинні вчитися у великого митрополита Андрея Шептицького, читати його трактати — у яких абсолютно все актуальне — як саме будувати державу. Зараз у Львові виникла ініціатива створення молодіжних клубів імені митрополита Андрея Шептицького, сподіваємося, що вони поширяться усією Україною. Наша громадська організація проводить чимало заходів зі вшанування ювілею митрополита у різних куточках нашої держави», — додає голова Всеукраїнської громадської організації «Союз Українок» Ореслава Хомик.
В рамках відзначення ювілею митрополита Андрея Шептицького на Прикарпатті заплановано ще низка заходів, мета яких популяризувати серед громадськості нові цікаві дослідження і напрацювання щодо діяльності митрополита УГКЦ.
Нагадаємо, Митрополит Андрей Шептицький (Глава УГКЦ 1901–1944) народився 29 липня 1865 року в с. Прилбичі, що на Яворівщині. За час свого служіння значно розбудував Греко-Католицьку Церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Зазнавав утисків більшовиків. Помер 1 листопада 1944 року внаслідок тяжкої хвороби.
За матеріалами Релігійно-інформаційної служби УкраїниПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
