Митрополит Євген Попович: як слухати і жити Євангелієм у сучасному світі?

6 листопада 2025

У Перемишльському катедральному соборі Святого Івана Хрестителя 2 листопада 2025 року прозвучала духовна наука митрополита Євгена Поповича, присвячена значенню Божого Слова в житті сучасної людини. У своїй проповіді архиєпископ наголосив на необхідності наново відкрити силу Святого Письма в епоху, коли слово втрачає цінність і правдивість. Посилаючись на притчу про Сіяча, владика закликав вірних стати «родючою нивою», готовою прийняти зерно Божого Слова, що приносить плоди віри, молитви та любові. Окреме місце у його слові було присвячене постаті праведного митрополита Андрея Шептицького — як прикладу людини, в житті якої Слово Боже стало джерелом натхнення і служіння народові.

Митрополит Євген Попович: як слухати і жити Євангелієм у сучасному світі?

З цієї проповіді митрополита Євгена Поповича ви довідаєтеся:

що означає притча про сіяча, яку наводить Ісус, і яке значення має зерно у цій притчі?
чому сучасній людині важко слухати інших і сприймати слово?
яким чином Боже Слово формує віру, молитву та Літургію християнина?
яке місце займає книга Євангелія у храмі та яке значення має її внесення під час Служби Божої?
чому важливо щоденно читати Святе Письмо, а не обмежуватися лише недільним слуханням Євангелія?
як постать митрополита Андрея Шептицького ілюструє плідність Божого Слова у житті людини?

«Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча.

Ісус відповів: «Ось що значить оця притча: зерно — це слово Боже»

(Лк. 8, 9–11)

Всечесні отці,
Преподобні сестри,
Дорогі у Христі браття і сестри,

Слава Ісусу Христу!

У час знецінення слова

У Догматичній конституції II Ватиканського Собору читаємо, що «невидимий Бог з повноти своєї любові промовляє до людей як до приятелів і з ними перебуває, щоб запросити й прийняти їх до спільноти з Собою» (Dei Verbum, 2).

Сьогодні сучасній людині є важко слухати будь-кого, тим більше коли бачить знецінення слова, коли чує кругом себе пустослів’я, коли слова, які падають з уст інших людей, нас ранять. Тому в часі деградації всякого слова, яке є основним знаряддям людської комунікації, важливим для нашого покоління є наново відкривати велич та незмінність Божого Слова, яке від віків засіває в наших серцях Божий Сіяч.

Боже Слово — джерело віри і молитви

Боже Слово, про яке говоримо, це Слово записане в Біблії, воно формує нашу віру, молитву та Літургію Церкви.

Віра християнина спирається вповні на Божому Слові. Всі правди віри мають своє джерело в Божому Слові, вся наука Католицької Церкви випливає з Божого Слова, бо це Слово є об’явлене Богом і нам передане через пророків і апостолів.

Боже Слово формує нашу побожність, яка проявляться у нашому релігійному культі, проявом якого є наша Літургія. Всі літургійні тексти, якими молимося на щодень, чи то на Службі Божій, чи на інших богослужіннях, мають своє походження у Святому Письмі. Наша щоденна молитва, також закорінена є в Божому Слові, нагадати б тільки ось такі молитви, як Отче Наш чи Богородице Діво.

Євангеліє на престолі — знак Божої присутності

Слово Боже асоціюється нам зі Службою Божою, яка явиться центральним пунктом християнського життя. Всі Богослужіння вводять нас до належного переживання Служби Божої, яку служимо в храмі. Центральним місцем храму є престол. В нашій традиції, саме на престолі постійно спочиває покладена книга Євангелія. Чи правимо Службу Божу, чи інше богослужіння, чи храм є закритий, чи теж відкритий, на престолі все зберігається книга Євангелія, на знак того, що між нами, у своєму Слові, є присутній Господь Бог.

У часі Служби Божої, під час малого входу, книгу Євангелія урочисто вносимо перед іконостас, та проголошуємо слова: «Премудрість прості», на знак того, що Божа Премудрість об’явлена у своєму Слові, яке було споконвіку, як читаємо у пролозі Євангелії від святого Івана, стає сьогодні між нами, а вірні відповідають словами молитви: «Прийдіть поклонімся і припадім до Христа», тим самим визнаючи віру, що Ісус Христос — Єдинородний Син, є відвічним Божим Словом, яке, ще раз промовляє до нас. У цьому контексті є дуже значущими слова самого Ісуса Христа, як одного разу, коли проповідував, сповістили Йому, що до нього прийшла Його мати й брати. Тоді Ісус сказав: «Мати моя і брати мої — це ті, що слухають слово Боже і його зберігають» (Лк. 8, 19–21).

Слухати — означає приймати живе Слово

По інтронізації книги Євангелія на Літургії відбувається читання вибраних фрагментів Нового Завіту. Читання Апостола і Євангелія, мусить бути зрозуміле для вірних. Це не може бути якесь звичайне відчитування тексту, бо це ми сьогодні, наново сповіщаємо Його Слово, а вірні, які слухають — навіть якщо даний фрагмент Євангелія чули багато разів — повинні прийняти Слово Ісуса Христа прописане на даний день, бо це Слово, за кожним разом по новому до нас промовляє.

Не тільки в неділю: сила щоденного читання Біблії

На значення Божого Слова в житті християнина, дуже часто звертав увагу покійний папа Франциск, який установив окрему Неділю в літургійному році присвячену Божому Слові, щоб тим самим заохотити нас до частішого перебування з Божим Словом. Бо в нас так прийнялося, що наше перебування з Божим Словом обмежується до недільного слухання в Церкві, після чого панує велика тиша! Йдеться про те, щоб кожний з нас, щоденно мав відвагу взяти в руки Книгу Божого Слова — Біблію, і присвятив на її читання кілька хвилин. Це вже буде багато, бо коли так зберемо ті хвилини разом, то вийде нам великий проміжок часу нашого перебування з Божим Словом. Бо коли читаю — думаю, коли думаю — освоююся з певними фактами — подіями, шукаю відповіді на питання, які в моїй душі породжує Боже Слово; відтак це Слово стає основою моєї молитви та визначує щоденний ритм мого життя, й я, зачинаю жити в присутності Бога.

Праведний митрополит Андрей — родюча нива Божого Слова

У контексті сьогоднішньої причти про Сівача, який є образом самого Господа Бога, бачимо, що сіяне зерно Божого Слова не в кожному припадку приносить очікуваний плід. Бо ж тільки ті, що приймають Боже Слово серцем щирим, добрим й держать його, дають плід у терпінні.

Кожний з нас може статися отою урожайною нивою, яка приноситиме щедрі плоди засіяного Божого Слова, якщо без ніяких упереджень, з відкритим серцем дозволять, щоб в їхньому житті Господь Бог проявив свою любов та добро.

У нашій Церкві було чимало отих добрих та щирих сердець, чиє життя сталося родючою Божою Нивою, через яку, Бог навідувався до свого народу. Одним з велетнів Божого Слова в новітній історії Української Греко-Католицької Церкви був праведний Митрополит Андрей Шептицький. Згадуємо цю постать тому, що саме вчора, 1 листопада, минуло 81 років від Його смерті.

На кожного, хто приходить на цей світ, Господь Бог покладає особливі надії та сподівання, кожен має своє виняткове призначення у Божих планах спасіння, відповідно до дарів Святого Духа. Мистецтво людського життя вкривається в тому, щоб завчасно розпізнати в собі оті дари, усвідомити своє особливе покликання, та відтак принести плід гідний спасіння.

Митрополит Андрей Шептицький дуже скоро розпізнав в собі дари, якими обдарував Його Творець, відкрив своє серце, щоб воно сталося родючою нивою. Від перших ознак свого покликання до остатнього віддиху земного життя він міцно і з гідністю тримав пастирський жезл, сумлінно виконуючи всі свої обов’язки, стався Божим знаком для свого народу, як колись в історії Ізраїля таким знаком був пророк Єзекіїл (пор. Єзекіїл 12, 6).

Його ревну апостольську працю для добра Божого народу високо оцінив святий папа Іван Павло II, який в часі паломництва до України сказав такі слова: «Як можемо не згадати далекосяжної апостольської діяльності Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, якого беатифікаційний процес іде до переду і якого, маємо надію, одного дня побачимо у славі святих! Тут мусимо віднестися до його героїчної апостольської діяльності, якщо хочемо правильно збагнути ріст Греко-Католицької Церкви в Україні, у темні часи переслідувань» (проповідь папи Івана Павла II, виголошена у Львові 27 червня 2001 року).

Десять років тому, 16 липня 2015 року, папа Франциск затвердив Декрет, яким визнав Слугу Божого митрополита Андрея Шептицького праведним, що відкрило дорогу до проголошення митрополита Андрея блаженним Католицької Церкви.

Від років, в місяці листопаді наша Церква заносить особливі прохання до Господа за прославу праведного митрополита Андрея Шептицького. Також в тому році, попри щоденні прохання, які заносимо до Творця всесвіту за припинення війни, також заносім молитву за прославу цього Божого Мужа, який прийняв у своє серце Боже Слово та який з великим терпінням приніс Його щедрі плоди, ради нашого спасіння. Амінь.

† Євген Попович,
архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський