СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Ловитва людей»: проповідь Блаженнішого Святослава у 18-ту неділю після Зіслання Святого Духа
Проповідь Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава «Не бійся! Віднині людей будеш ловити (Лк. 5, 10)» виголошена 12 жовтня 2025 року під час урочистого початку нового навчального року в Українській колегії святого Йосафата в Римі. У цьому слові Глава Української Греко-Католицької Церкви звертається передусім до студентів-богословів, але водночас — до всієї спільноти Церкви, роздумуючи над євангельським уривком про покликання апостола Петра (Лк. 5, 1–11). Через призму євангельського покликання Блаженніший закликає не боятися глибини — ні духовної, ні історичної. Саме там, у серці болю й безсилля, Бог являє свою святість і силу.
З цієї проповіді Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава ви довідаєтеся:
- у чому полягає особливість покликання перших апостолів за Євангелієм від Луки, порівнюючи його з описами в інших Євангеліях?
- що символізує човен Петра у проповіді та яку роль у ньому відіграє Христове слово?
- з яким пророком Старого Завіту можна порівняти досвід покликання Петра?
- що означає «ловитва людей» у християнському розумінні?
- що означає для проповідника «відчалити на глибінь» у духовному та суспільному вимірі?
- яке значення євангельського заклику «Відчали на глибінь» у контексті війни в Україні?
- як образ «моря» допомагає краще зрозуміти природу людських страхів і викликів віри?
«Не бійся! Віднині людей будеш ловити»
(Лк. 5, 10)
Всечесний отче ректоре, отче віцеректоре, отче духівнику!
Всечесні отці!
Преподобні брати — студенти нашої Колегії святого Йосафата тут, у Римі!
Дорогі в Христі!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Боже слово (Лк. 5, 1–11) говорить нам про покликання. Однак покликання перших учнів, перших апостолів, яке описує Лука, є особливим — не подібним до опису покликання на березі Галилейського моря, який читаємо в Матея чи Марка. Прислухаймося, яким є це покликання, що воно означає і яку мету має привести до осягнення.
Христос у човні Петра: зустріч людини зі Святим
Насамперед ми бачимо Христа, який сідає в човен Петра і навчає. Сісти в човні не так просто. Але Христос проголошує Слово Боже, яким сам є як Син Небесного Отця. А далі бачимо, що це Слово стає подією. Виявляється Його дивна сила і, ба більше — вона єдина має успіх.
Христос входить саме в човен Петра. Коли ж закінчує проповідувати, каже рибалці: «Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву» (Лк. 5, 4). Ця фраза дуже цікава, бо починається в однині — «відчали», а далі переходить у множину — «закиньте».
Ми бачимо тут опис богоявлення в Новому Завіті серед моря. Все Євангеліє побудоване на контрастах, адже зазвичай богоявлення Старого Заповіту відбувалося на горі, тоді як море в уявленні тогочасних юдеїв було символом нестабільності, непевності, хиткості, а навіть небезпеки смерті. І ось покликання апостолів відбувається саме в контексті такого богоявлення.
Христос, який є свідком невдачі професійного рибалки, каже йому повторити спробу. Петро відповідає: «Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на Твоє слово закину сіті» (Лк. 5, 5). Тобто він буде ловити не на наживку рибалки, а в довір’ї до сили слова, яким Христос промовляє до нього.
Богоявлення — вияв Божої сили та ефективність Його слова — відбувається саме в човні Петра. Тут човен є катедрою, з якої Христос проповідує, і простором вияву Його дії. Водночас він стає місцем, куди збирають рибу Петрові товариші.
Петро розуміє, що стає свідком не звичайної риболовлі, а дії самого Бога. Тому реагує так само, як пророки Старого Заповіту у своїх покликаннях. Маємо глибоку паралель між покликанням Петра в човні та пророка Ісаї в храмі Господньому. Реакція покликаних — однакова. Ісая, побачивши Бога на престолі й ангелів, що співають: «Свят, свят, свят» — каже: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил» (Іс. 6, 5). Так само й Петро відчуває присутність у своєму човні єдиного Святого. Перше, що зроджується в його серці — відчуття власної гріховності: «Він каже: „Іди від мене, Господи, бо я грішна людина“. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним» (Лк. 5, 8–9). Це — відчуття трепету перед святістю і величчю Бога, який цілковито інший від усього, що ми знаємо, розуміємо й уміємо в межах цього земного життя видимого світу. Це — ісповідь віри в Бога, який виявляє себе у своїй всемогутності.
Ловитва людей — місія Церкви
«Віднині будеш людей ловити» (Лк. 5,10). Ця фраза може здаватися нам дивною. Але Отці Церкви нам її пояснюють: ловити людей — це проповідувати Боже слово. Ловити людей — це виймати їх із моря смерті та збирати, даючи надію на воскресіння і життя вічне. Тут Христос ділиться з апостолами тією місією, яку прийшов звершити. Як Месія, Він має зібрати розсіяний Божий народ. Це зібрання розсіяних із приходом Помазаника Божого стало одним із месіанських знаків, про які проповідували пророки і на які чекали Божі люди.
Христос навчає апостолів збирати людей не мережею примусу чи зовнішнього тиску, а силою проповіді Божого слова, — проповіді, що захоплює і приваблює величчю, від якої неможливо відмовитися. Збирати народи в човен Петра — це ікона Христової Церкви як таїнства єдності та з’єднання всього людського роду. Апостоли будуть збирати народи силою проповіді Божого слова, яку вони самі побачили і на собі, грішних людях, досвідчили — силу єдиного Святого!
Божа присутність серед війни
Дорогі в Христі браття! Цією Божественною Літургією ми урочисто розпочинаємо черговий навчальний рік тут, у нашій колегії у Вічному місті. Але сьогодні Христос каже вам, мені, своїй Церкві: «Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті» (Лк. 5, 4). Та глибина, куди нас тепер кличе відчалити Спаситель, — це глибина болю, трагедії, сліз і крові, серед яких ми покликані проповідувати Боже слово нашому народові, що переживає цю страшну війну. Повірте, це колосальний виклик — не боятися тієї глибини, а разом із Христом бути там свідками Його богоявлення, вияву дії єдиного Святого в човні України.
Наш народ ставить багато питань до Бога: де Ти є, коли нас убивають? Чому не зупиниш цю жахливу війну — найбільше безумство, яке може чинити людина? Цей хаос, безумство війни ніколи не можна осмислити людським розумом. Але єдиний Святий виявляє свою святість і дію там, де є найбільша людська неміч, де всі розводять руками і не знають, що робити.
Коли ми мусимо говорити про біль нашого народу до світу, приходять на думку слова апостола Павла: «Ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям» (пор. I Кор. 4, 9). На те видовище всі дивляться, жахаються його, але не знають, що робити. Ми щодня чинимо надлюдські зусилля, захищаючи свій народ від заглади в руках російського агресора. По-людськи не все нам вдається, ми втомлені й іноді розгублені і теж можемо сказати Ісусові, який кличе ще і ще раз закидати наші сіті в це море хаосу і смерті, такі слова: «Ми всю ту ніч війни трудилися і нічого не піймали» (пор. Лк. 5, 5). Війна продовжується. Але сьогодні ми відповідаємо Йому, Учителю: «На Твоє слово ось закидаємо сіті» (пор. Лк. 5, 5). Бо знаємо: перемога миру і життя над злом і смертю, надія для нашого народу, не настане від нашого зусилля чи майстерності; успіх проповіді Євангелія серед війни, як ловитва великої кількості риби, можливий лише через силу Твого слова, Ісусе! Разом із Петром віруємо, ісповідуємо і мовимо: «На Твоє слово, Господи, закидаємо сіті» (пор. Лк. 5, 5).
Поклик богослова: розум у служінні серцю Церкви
Але горе вам, браття, якщо, повернувшись додому зі студій, ви не зможете відповісти на ті запитання, які ставить народ. Це велике лихо непорозумінь. Люди слухають проповідь духовенства — усе звучить гарно, але зболене серце прагне відповіді інше, ніж те, що можна прочитати в мудрих книжках. Часом ми маємо відповіді не на ті запитання!
Тому закликаю вас: навчаючись, глибоко відчувайте биття серця свого народу і своєї Церкви. Тут, у Римі, де в папських університетах зібраний увесь інтелектуальний світ Церкви, ставте запитання від імені свого народу. Привезіть додому саме ті сіті Божого слова, якими зможете наловити багато риби.
Запам’ятайте: коли науковець — богослов, бібліст, мораліст чи філософ — втрачає відчуття присутності святого Бога в човні Петра сучасної Церкви, втрачає Петровий острах і свідомість власної гріховності в Господній присутності, то стає більш небезпечним, ніж теоретик атеїзму. Такий інтелектуал, який не мислить cum Ecclesia, впадає в ілюзію, що він є господарем Божественної істини, а не її служителем. Тому перебувайте щодня в молитві, живіть глибоким і справжнім духовним життям, відчувайте себе членами своєї Церкви — і тоді Божа сила виявиться навіть через ваші немочі, діятиме через навчання та наукову працю і стане благословенням для вашого народу.
Покинути все і йти за Христом
Особливо хочу сьогодні привітати новий, а радше оновлений ректорат цієї колегії. Отче ректоре, ми молимося за вас, за вашу нову місію, за ваше служіння. Бо серце студента подібне до розбурханого моря. А Рим — це море, де можна або втопитися (і багато втопилося), або наловити багато риби. Допоможіть їм чути голос у човні Петра наших днів — голос Спасителя, що кличе до неможливого, бо запорукою успіху буде саме Він і Божа сила, яка часом виявляється через наше безсилля.
Закінчується сьогоднішня історія словами: «Кинули все і пішли за Христом» (пор. Лк. 5, 11). Це і констатація факту, і поклик, і провокація. Сьогодні непросто, особливо молодій людині, бодай щось покинути в ім’я Христа. А тут сказано — все. Часто семінаристи закінчують семінарію, здобувають один, другий чи третій докторат, мають колекцію дипломів — проте ані не одружуються, ані не святяться, і самі не знають, що покинути. Шкода неба і шкода хліба!
Засвідчую: варто покинути все і піти за Христом. Бо тоді стільки риби зловиш, що доведеться кликати друзів, — як каже Лука: «κοινωνόι», — щоб усю ту благодать, яка перевершує твої уявлення, зібрати і не загубити. Будьте певні, що з Христом ваша ловитва завжди буде успішною. Божого вам благословення в новому навчальному році! Україна вас чекає із сітями Божого слова. До кожного з вас Господь каже: «Не бійся! Віднині людей будеш ловити» (Лк. 5, 10). Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
