СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКонституція Церкви? Що означає ухвалення Кодексу канонів УГКЦ і чому це історична подія
9 липня 2026 року Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви ухвалив документ, над яким працювали понад десять років. Для більшості вірних сама назва — «Кодекс канонів УГКЦ» — звучить доволі спеціалізовано і навряд чи одразу пояснює, що саме сталося. Чому єпископи називають цей день історичним? Для чого Церкві ще один кодекс, якщо вже існує Кодекс канонів Східних Церков? І чи зміниться щось у житті звичайного вірного?
Спробуймо розібратися.
Історичний день для Української Греко-Католицької Церкви
Коли після третього читання владики Синоду проголосували за ухвалення Кодексу, Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, назвав цей день історичним. І це не була лише урочиста риторика.
«Цей Кодекс підсумовує тисячолітню канонічну історію розвитку Київської Церкви — від давніх кормчих книг і рішень помісних соборів до сучасних законодавчих актів. Це ще один рішучий крок у розвитку патріарших структур і патріаршої гідності нашої Церкви», — наголосив Предстоятель УГКЦ.
Для митрополита Євгена Поповича, Голови Робочої групи з опрацювання Кодексу канонів УГКЦ, ця подія стала завершенням багаторічної праці, яка розпочалася ще 2015 року, коли Синод Єпископів в Івано-Франківську створив спеціальну робочу групу для переосмислення партикулярного права Церкви та підготовки нового Кодексу. За його словами, після більш ніж десятиліття роботи УГКЦ отримала книгу, яка стане основним дороговказом для управління церковним життям — від парафії до Синоду Єпископів УГКЦ.
Якщо вже є Кодекс канонів Східних Церков, навіщо потрібен ще один?
Мабуть, саме це запитання виникає найчастіше у читачів Постанов Синоду Єпископів УГКЦ 2026 року.
Українська Греко-Католицька Церква вже багато років живе за Кодексом канонів Східних Церков — універсальним законодавством для всіх двадцяти трьох Східних Католицьких Церков. Але цей Кодекс не регулює всіх деталей життя кожної окремої Церкви.
Митрополит Євген звертає нашу увагу на історію Церкви. «До того часу, коли наша Церква отримала Кодекс канонів Східних Церков, вона якось жила. Чим жила? Законами, які були дані нашими Синодами й окремими єпископами; законами, які десь випливали з церковної традиції; законами, які також були оформлені як канони. Вони входили в життя Церкви на основі тих законів, які наша Церква перейняла з візантійської традиції. Це все було розпорошене», — розповідає він.
Натомість єпископ Михайло Квятковський, учасник Синодальної Робочої групи, пояснює, що універсальний Кодекс багато разів прямо відсилає до рішень конкретної помісної Церкви. Саме тому кожна Східна Католицька Церква покликана виробити власне партикулярне законодавство, яке враховуватиме її історію, традицію, літургійне життя та сучасні потреби.
Доктор канонічного права о. Віталій Токар додає, що ще святий Іван Павло ІІ, проголошуючи Кодекс канонів Східних Церков, закликав кожну Східну Католицьку Церкву якнайшвидше сформувати власне законодавство. Адже кожен Синод Єпископів помісної Церкви є насамперед законодавчим органом.
Іншими словами, загальний Кодекс залишається чинним, але відтепер він діятиме разом із власним Кодексом канонів УГКЦ, який конкретизує життя саме Української Греко-Католицької Церкви.
Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
То що таке Кодекс канонів УГКЦ?
Якщо говорити найпростіше — це головний закон Української Греко-Католицької Церкви. Саме тому його нерідко порівнюють із Конституцією держави.
Таке порівняння, на думку авторів документа, є цілком доречним. Отець Віталій Токар зазначає, що всі майбутні статути, правильники, рішення єпископів, Патріарха чи Синоду повинні узгоджуватися з положеннями цього Кодексу. Саме він стає фундаментом усього подальшого церковного законодавства.
Втім, як наголошують розробники, це не просто юридичний документ.
«Церковне право — це не лише перелік заборон. Воно організовує життя Церкви, захищає права людей, відкриває можливості для розвитку служіння та різних церковних спільнот», — пояснює владика Михайло Квятковський.
Для кого написаний цей Кодекс?
Помилково також думати, що цей збірник канонів потрібен лише єпископам чи каноністам.
Кодекс стосується всієї Української Греко-Католицької Церкви — духовенства, богопосвячених осіб і мирян, незалежно від того, чи вони живуть в Україні, Канаді, Бразилії, Австралії чи будь-якій іншій країні світу. «Він говорить безпосередньо до нас і для нас; він говорить про наші потреби. Він дарує нам надію на наступні роки та етапи розвитку Церкви», — підкреслює єпископ Михайло Квятковський.
Кодекс визначає не лише права й обов’язки священнослужителів, а й права мирян, порядок діяльності парафій, єпархій, монаших спільнот, церковних інституцій та механізми прийняття рішень.
Митрополит Євген Попович, голова Робочої групи з опрацювання Кодексу канонів УГКЦ
Що нового містить Кодекс?
Новизна документа полягає не стільки у створенні абсолютно нових законів, скільки у систематизації всього того, чим уже жила Українська Греко-Католицька Церква.
Митрополит Євген Попович пояснює, що раніше численні синодальні постанови, літургійні приписи, адміністративні рішення та норми церковної традиції були розпорошені у багатьох документах. Тепер вони вперше об’єднані в одному цілісному Кодексі.
При цьому документ не лише впорядковує попередню практику, а й відповідає на сучасні виклики, створюючи нові канони там, де життя Церкви цього вимагало. Саме ця робота, за словами о. Віталія Токара, була однією з найскладніших під час підготовки Кодексу.
Як створювався Кодекс?
Праця тривала понад десять років.
Спочатку за працю взялася робоча група, зібрана зі знавців канонічного права з різних єпархій та екзархатів Української Греко-Католицької Церкви, та не тільки. До неї увійшли: митрополит Євген Попович, митрополит Теодор Мартинюк, о. Роман Шафран, о. Віталій Токар, о. Андрій Танасійчук, о. Олег Хортик, о. Олег Барбуляк, о. Роман Дудчак, о. Петро Павлище, о. Роман Тереховський, о. Сергій Стесенко, о. Андрій Кулієвич, о. Томас Немет, п. Хельмут Прее та п. Андрій Ханас.
Після цього для доопрацювання була покликана синодальна робоча група, до якої увійшли єпископи з різних континентів — знавці канонічного права, яких об’єднували регулярні онлайн-зустрічі. Серед них — митрополит Євген Попович як голова робочої групи, митрополит Теодор Мартинюк, владика Володимир Ющак, владика Давид Мотюк, владика Михайло Бубній, владика Андрій Рабій, владика Михайло Квятковський і владика Богдан Дзюрах. Через різницю часових поясів декому доводилося розпочинати роботу ще о шостій ранку. У процесі брали участь також фахівці з канонічного права, які допомагали систематизувати величезний масив джерел — від рішень історичних соборів до сучасних синодальних постанов.
Сам документ проходив три читання на Синоді Єпископів. Між ними владики подавали свої пропозиції, уточнення й поправки, після чого текст знову доопрацьовувався. Лише після цього він був остаточно ухвалений.
Робоча група для опрацювання Кодексу канонів УГКЦ
Чи відчують зміни звичайні вірні?
Не варто очікувати, що після набуття чинності Кодексу життя парафій миттєво стане іншим.
Як пояснив о. Віталій Токар, більшість його норм уже давно присутні у практиці Церкви. Новий Кодекс насамперед упорядковує їх, усуває різночитання та створює єдині правила для всієї УГКЦ.
За словами митрополита Євгена Поповича, це полегшить життя і єпископам, і священникам, і самим вірним, адже багато питань, які раніше трактувалися по-різному, тепер отримали чітке нормативне врегулювання.
Коли Кодекс почне діяти?
Після офіційного проголошення Декретом Отця і Глави УГКЦ документ набуде т. зв. вакаційного періоду — приблизно шість місяців.
Упродовж цього часу Кодекс вже буде доступний для ознайомлення, його вивчатимуть у семінаріях, єпархіях, монаших спільнотах і на парафіях. За словами митрополита Євгена Поповича, це надзвичайно важливо, адже «йдеться не про один листок. Це великий документ, який нараховує понад 720 канонів». Лише після завершення цього періоду він набуде обов’язкової юридичної сили.
Отець Віталій Токар, доктор канонічного права
Ознака зрілості Церкви
Мабуть, найважливіше значення нового Кодексу полягає навіть не в юридичних нормах. Він засвідчує, що Українська Греко-Католицька Церква усвідомлює себе помісною Церквою зі своєю богословською, літургійною, духовною і канонічною традицією.
«Кодекс окреслює мою ідентичність. Він говорить про мою приналежність до Церкви, яка самостійно розвивається, має власну канонічну спадщину і сміливо дивиться в майбутнє», — підсумовує о. Віталій Токар.
Саме тому ухвалення Кодексу канонів — це не просто поява ще однієї книги церковних законів. Це важливий етап розвитку Української Греко-Католицької Церкви, який підсумовує її багатовіковий досвід і водночас відкриває нову сторінку в її житті.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
