СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКардинал Паролін про культуру братерства в міжнародних стосунках
Виступаючи під час презентації енцикліки «Fratelli tutti», кардинал Паролін розглянув поняття братерства в перспективі міжнародних стосунків. Він вказав на необхідність плекати культуру братерства, методом якої є діалог, а метою — покращення світової організації.
«Fratelli tutti та міжнародні стосунки» — з доповіддю на таку тему виступив кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, під час презентації нової енцикліки, що відбулася в неділю, 4 жовтня 2020 року, в залі синодальних засідань у Ватикані. Він зазначив, що в цій енцикліці поняття братерства не зводиться до простого знаряддя чи побажання, а виступає як «культура братерства, яку потрібно застосовувати до міжнародних стосунків» і яка має свій метод і мету.
Діалог — зброя, що руйнує бар’єри
Розглядаючи метод культури братерства в рамках міжнародних стосунків, доповідач зауважив, що братерство — це прояв конкретних дій. В енцикліці вказується на важливість інтеграції між країнами, переваги правил над силою, розвитку та економічного співробітництва і, насамперед, на використання діалогу, що розглядається як «потужна зброя», яка руйнує бар’єри серця і розуму, відкриває простори для прощення, сприяє примиренню». Діалог, як наголосив кардинал Паролін, — це засіб, якого справедливість потребує для того, аби утвердитися у своєму найбільш автентичному значенні.
Відсутність діалогу призводить до занепаду міжнародних стосунків та спонукає покладатися на результати протистояння та сили, натомість, постійний і мужній діалог, як зазначає в енцикліці Папа Франциск, хоча і не з’являється на перших сторінках газет, так як сутички та конфлікти, «але непомітно допомагає світові жити краще, набагато більше, ніж ми собі уявляємо (FT, 198)».
Плекати духовність братерства та ефективну світову організацію
Пояснюючи мету культури братерства, Державний Секретар Святого Престолу зазначив, що автор енцикліки описує її як «висхідний шлях, позначений тією здоровою субсидіарністю, яка, починаючи від окремої людини, охоплює сімейні, соціальні та державні виміри аж до міжнародного співтовариства». Ось чому, за його словами, Папа Франциск наголошує, що для того, аби вчинити братерство знаряддям міжнародних відносин, «необхідно плекати не лише духовність братерства, але й, одночасно, дбати про ефективнішу світову організацію, щоб допомогти вирішити нагальні проблеми» (FT, 165).
Братерство веде до оновлення принципів міжнародних стосунків
У цій перспективі, як підкреслив кардинал П’єтро Паролін, братерство може сприяти оновленню принципів, що регулюють міжнародне життя, та спонукати відповідальних суб’єктів, що діють на світовому рівні, дати відповіді на потреби людства. Мова йде про суб’єкти, що відіграють вирішальну роль в таких ситуаціях як війни, голод, відставання у розвитку й нищення довкілля.
Верховенство загальних інтересів
Доповідач зауважив, що в сучасному міжнародному сценарії існує «відкрите протиріччя між спільним добром і тенденцією надавати перевагу інтересам держав і навіть окремим державам», яка випливає з переконання, що таке поняття як «території без контролю» і логіка, згідно з якою «що не заборонено, те дозволено», мають право на існування. Це є прямою протилежністю братерству, що, як підкреслив кардинал, «запроваджує ідею загальних інтересів, здатних утверджувати справжню солідарність та перетворювати не тільки структуру міжнародного співтовариства, але й динаміку стосунків у ньому». Визнання верховенства цих загальних інтересів, за його словами, веде до того, що суверенітет і незалежність кожної держави перестають бути абсолютними і підпорядковуються «суверенітету права, усвідомлюючи, що справедливість є необхідною вимогою для реалізації ідеалу загального братерства» (FT, 173).
Отже, у перспективі автора енцикліки, як пояснив доповідач, братерство стає способом надання пріоритету зобов’язанням, підписаним згідно з давнім принципом pacta sunt servanda (з лат. Договори повинні виконуватися), вирішення суперечок засобами дипломатії, переговорів, і багатосторонніх установ.
Будувати мир щоденною працею
Як підкреслив Державний Секретар Святого Престолу, втілювати культуру братерства у сфері міжнародних стосунків означає також протистояти тенденціям відмови від багатосторонності, яка є необхідною більше, ніж будь-коли, зважаючи на «фрагментарність ідей і рішень», якою характеризується сучасне суспільство. Відмова від багатосторонності, за його словами, ґрунтується на чисто прагматичному підході й забуває не тільки про принципи та правила, а й про «волання про допомогу», що стають дедалі частішими й можуть вилитися у сутички, конфлікти й війни.
В цьому контексті кардинал процитував енцикліку Fratelli tutti, в якій наголошується, що «існує велика потреба в переговорах і, таким чином, у розробці конкретних шляхів миру. Однак фактичні процеси тривалого миру — це, насамперед, рукодільні перетворення, здійснені народами, в яких кожна людина може бути ефективною заквасою у своєму повсякденному способі життя. Великі перетворення не здійснюються за робочим столом або в кабінеті» (FT, 231).
Братерство: не самі процеси, а ті, хто їх здійснює
Кардинал П’єтро Паролін наголосив, що роль братерства є надзвичайно великою, бо воно спонукає звертати увагу не тільки на самі процеси, такі як будування миру, розвиток, дотримання прав, але й на тих, хто їх втілює. В цьому контексті він звернув увагу на богословське підґрунтя, що обертається навколо категорії братньої любові, яка, поза межами будь-якої приналежності, чи навіть ідентичності, здатна конкретно реалізувати себе в «тому, хто став ближнім» (FT, 81).
Сукупність індивідуальних інтересів не змінить світ на краще
«Лідерам держав, дипломатам, тим, хто трудиться задля миру і розвитку, — наголосив ієрарх, — братерство пропонує перетворити міжнародне життя із простого, майже необхідного співіснування, на вимір, заснований на тому спільному розумінні „людяності“, яка вже сьогодні надихає і підтримує багато міжнародних правил та структур, сприючи тим самим ефективному співіснуванню».
В цьому вимірі, як пояснив він, пріоритетом стають вимоги людей, а інституційний апарат здатен гарантувати не конкретні інтереси, а спільне добро для всіх.
На завершення Державний Секретар Святого Престолу зазначив, що через культуру братерства, Папа Франциск закликає кожного любити іншу націю, інший народ як свій, і отже, будувати стосунки, правила та інституції, відмовляючись від марева сили, ізоляції, замкнутих поглядів та егоїстичних дій, оскільки «проста сукупність індивідуальних інтересів не здатна створити кращий світ для всього людство» (FT, 105).
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
