СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКардинал Паролін: нехай же Церква в Європі на втратить євангельську відвагу
Державний Секретар Святого Престолу як спеціальний Папський посланець, очолив у Брюсселі Святу Месу з нагоди початку відзначення 800-річчя катедрального собору. Звертаючи свій погляд на Європу, кардинал Паролін зазначив, що сучасна дійсність позначена нестабільністю, страхами та поділами не лише політичного чи соціального характеру, а й внутрішніми. В такому контексті, за його словами, християнство не пропонує технічних рішень, а — фундаментальні людські цінності.
«Передаю вам щирі вітання та духовну близькість Святішого Отця Папи Лева, який з цієї нагоди хотів особливо висловити своє сопричастя з цією Церквою та цією країною, призначивши мене Папським легатом», — сказав кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, звертаючися до дієцезіальної спільноти Маліна-Брюсселя, до королівської родини Бельгії, до єпископів країни та до всіх вірних, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 11 січня 2026 року, очолив у катедральному соборі Святого Михаїла та Святої Ґудули в Брюсселі, відкриваючи урочистості з нагоди 800-річчя храму. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Кардинал простежив довгу історію цього місця богопочитання, спочатку — каплиці, присвяченої святому Михаїлу, далі — романської церкви, а від XIII століття — величної готичної споруди, підкресливши, що «Церква не виникає в результаті окремого акту чи проєкту, здійсненого в один момент, а є результатом вірності, що передається з покоління в покоління». Протягом 800 років собор «свідчив і супроводжував християнське життя» столиці Бельгії та нації «крізь різні періоди», додав проповідник, підкресливши, що «Святий Михаїл заохочує нас до пильності та розпізнання, а свята Ґудула нагадує нам, що віра зростає через щоденну вірність». Тож вони спонукають Церкву «жити одночасно істиною та служінням, рішучістю та лагідністю».
Коріння Європи
Від собору кардинал Паролін переніс свій погляд насамперед на місто Брюссель — «одне з місць, де Європа старається переосмислити себе і будувати себе: перехрестя народів, мов і культур, що відзначається традицією діалогу і посередництва», яке «нагадує нам, що Європа народжується із зустрічі і здатності утримувати разом відмінності». Далі, розширивши свій погляд на Старий континент, він зупинився на поточному періоді, «позначеному крихкістю, страхами та поділами, не тільки політичними чи соціальними, але й внутрішніми та культурними, труднощами, які підривають його коріння». У цьому контексті, за його словами, «християнство пропонує не технічні рішення», а, скоріше, «основні людські цінності», намагаючись не нав’язувати, а «просвічувати сумління». Державний Секретар Святого Престолу нагадав, що «гідність людини стоїть вище за будь-які підрахунки, що справедливість зростає, залучаючи інших, а не відокремлюючи, що мир народжується з визнання іншого, а не з рівноваги страхів». Для кардинала як ніколи актуальним залишається заклик, з яким святий Іван Павло II звернувся 9 листопада 1982 року в Сантьяго-де-Компостела:
«Якщо Європа знову відкриє двері для Христа і не побоїться відкрити для Його спасенної влади кордони держав, економічні та політичні системи, широкі сфери культури, цивілізації, розвитку, її майбутнє не залишатиметься під знаком невизначеності та страху, а відкриється на новий період життя, як внутрішнього, так і зовнішнього, благотворного та визначального для всього світу».
Виклики для Церкви
У сучасній європейській реальності Церква «стоїть перед одним із найважливіших викликів», як підкреслив кардинал Паролін, а саме — не втратити «свою євангельську відвагу». «Церква слабшає, коли перестає бути сіллю, що надає смаку, світлом, що освітлює, закваскою, що сприяє зростанню», — зазначив проповідник, пояснивши, що «Церква не стоїть над історією і не зливається з нею; радше проходить крізь неї як присутність, що супроводжує, розрізняє і служить», і, як вчать Отці, «є святою завдяки дару, який отримує, але крихкою через обмеження своїх членів». Тому «вона живе не досконалістю, а благодаттю; не самодостатністю, а сопричастям».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
