СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ: Загарбники відчувають, що їх в їхній країні вважають за сміття, яким засипають сьогодні Україну
Слова про карлика, який загубив свою гідність, і про висоту Божого синівства, Божої поваги до людини ми сьогодні по-особливому сприймаємо під час війни в Україні. Ми бачимо, як сучасні деспоти, карлики хочуть здобути собі ім’я, принижуючи, нищачи інші народи та здобутки цілої людської цивілізації, вбиваючи мільйони і посилаючи на смерть свої власні народи. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді в неділю про Закхея.
«Слухаючи свідоцтва наших людей, які пережили окупацію, — додав Предстоятель, — вони всі в один голос кажуть: до нас прийшли російські загарбники, щоби забрати нашу гідність. Але ми бачимо, що вони самі поводяться як негідники. Вони відчувають, що їх у їхньому війську, в їхній країні ніхто не шанує, ніхто не потребує, їх вважають за сміття, яким засипають сьогодні Україну. Тяжкі слова…». Про це розповідає Департамент інформації УГКЦ.
Закхей: боротьба за власну гідність
За словами проповідника, сьогоднішнє Євангеліє, яке вже починає нас скеровувати, готувати до часу Великого Посту, є благовістю великої поваги Бога до людини.
Сьогодні в Євангелії ми чуємо історію про зустріч між Закхеєм і Христом, що відбувається в дуже глибокий цікавий спосіб у місті Єрихон. Цей Закхей хотів побачити Ісуса. Що рухало ним? Що це йому давало?
«Ми знаємо, — каже проповідник, — що людина, яка відчуває власну негідність, коли не має поваги сама до себе, намагається якось цю самоповагу у власних очах здобути. Мабуть, Закхея штовхало вилізти нагору оце відчуття власної ницості. Каже Лука, він був малого зросту. Мабуть, він відчував себе гіршим від усіх, тому міг бути кимось, забираючи гідність у інших, міг бути великий лише принижуючи інших… Те багатство, за яким він шукав, мабуть, компенсувало в нього відчуття власної негідності. Як ми би сказали сьогодні, низької самооцінки. Він хотів здобути кар’єру, бути старшим навіть над митниками для того, щоб заглушити в собі голос власної ницості. Він ліз на смоковницю, здобуваючи власне ім’я серед того народу!»
Господь: повернення гідності людині
Закхей, продовжив Глава Церкви, виліз на смоковницю бодай побачити одним оком, як Христос проходить. Він не очікував, що Христос зайде саме до нього. Бо проходити і зайти — це дві абсолютно різні дійсності. А Господь заходить до нього, а це означає віднаходить у ньому ту гідність, за якою так шукав Закхей ціле життя — гідність, яку він втратив. Він заходить у його дім, у його особисту життєву історію, його родину. Бо слово «дім» може мати два значення: це може бути помешкання, а може бути спадкоємство: сини і доньки. «Сьогодні я маю бути у твоєму домі» означає «Закхею, ти набагато цінніший в очах Божих, ніж до цього часу міг собі уявити».
Віднайти власну гідність у Бозі
Віднайдена гідність, зауважив проповідник, або наново подарована гідність Бога людині є щось, що цілком міняє його життя. Він радий, приймає Христа і поводиться так, як би все те, що він до цього часу назбирав, уже більше йому не потрібне…
«Ми в нашому житті часто відчуваємо свою загублену гідність. Більше того — думаємо, коли грішимо, Бог нас забуває, від нас відвертається. Часом саме відчуття власної негідності робить людину агресивною, закритим кар’єристом, дає відчуття, що ти сам мусиш здобути свою власну гідність — ану покажи, на що ти здатний, що ти вмієш. Такий брак гідності є великим бичем людей, зокрема у пострадянському просторі, коли століттями та чи інша деспотична диктатура забирала гідність у людей, обіцяла, що „той, хто був ніким, стане всім“, а насправді той принижений навіть, коли по головах ближніх робив свою кар’єру, відрікаючись від Бога і свого народу, про такого народна мудрість каже: „Ким тільки не був, а так ніким так і не став“», — сказав Глава Церкви.
«Ми бачимо, — зауважує проповідник, — скільки сучасних багачів нічого іншого не роблять, як тільки своїм багатством намагаються заглушити крик власного сумління, відчуття браку власної гідності. Казав папа Венедикт: „Хто віднайде свою гідність, той вже здійснить революцію“».
Гідність Божої дитини
Євангелист Лука каже нам, пригадує духовний лідер, коли ми грішимо, Господь Бог не перестає на нас дивитися, а навпаки — починає за нами шукати! Коли Він нас споглядає, то бачить правду про нас, бачить свою дитину. А лише потім бачить те, що та дитина загубила чи втратила через власну неміч! Бог дивиться на ту смішну висоту, на яку кожен з нас дряпається і каже кожному з нас: «Злізай, сьогодні я буду в твоєму домі, у твоєму серці, щоб показати тобі всю твою велич і гідність в очах Божих. Я прийшов на землю задля тебе, я прийшов спасти те, що в тобі загинуло, шукати те, що тобою було втрачене».
Фото з архівуПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
