СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
У жодному разі не погоджуюся, коли хтось говорить про небезпеку патріотизму. Більше того, ми повинні вчити наших вірних бути патріотами. Бо як інакше можемо сподіватися, що українці будуть шанувати здобутки людської цивілізації, геній загальнолюдського духу, якщо вони не люблять своє?!
Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у програмі «Відкрита Церква» на «Живому телебаченні», як повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Говорячи про поняття патріотизму, християнського патріотизму, Глава Церкви зауважив, що існують різні види патріотизму.
«Християнський патріотизм — це любов до своєї Батьківщини», — каже він.
Предстоятель вважає, що навіть сьогодні ми не до кінця усвідомлюємо, що означає любити свою Батьківщину. «Ми так часто вживаємо сьогодні слово „любов“, що воно втрачає свій зміст. Любити потрібно навчитися. А любов — вона завжди повинна бути діяльною любов’ю. І, очевидно, що саме в любові криється зміст того, про що ми говоримо як про патріотизм», — каже духовний лідер.
Ми знаємо, каже Глава Церкви, що любов породжує героїв, а ненависть породжує злочинців.
«Тобто патріот — це не той, що стріляє, а той, що любить. Це завжди повинно стояти на першому місці. І Церква вчить своїх вірних любити. Християнська спільнота — це є школа любові, яка пояснює, що любов — це не означає те, що мені подобається. Любов означає давати себе тому, хто потребує. Давати стільки, скільки можу, а навіть усього себе», — сказав Блаженніший Святослав.
На його переконання, справжній патріотизм ніколи не буде приправлений протиставленням або ненавистю до кого-небудь, навіть до ворогів. Християнський патріотизм слід відрізняти від інших видів так званої любові до своєї Батьківщини. Як от, скажімо, шовінісм. Шовініст теж скаже, що любить свою країну. Але він хоче добитися величі своєї держави коштом приниження інших…
Ми кажемо, зауважив він, що існують диванні патріоти, які готові любити Україну, але тільки на своєму м’якому дивані і за теплою філіжанкою кави. І, очевидно, це є карикатура на патріотизм.
Патріотизм також часом може швидко деградувати. «Наприклад, різні прояви крайнього націоналізму, який говорить, що когось треба ненавидіти, дбати про чистоту нації чи інші ідеї висловлює саме для того, щоб виправдати ненависть чи агресію щодо представників інших народів чи національностей… і це нічого спільного не має з християнським патріотизмом», — наголошує Предстоятель.
На його думку, тут добрим учителем буде наш Кобзар Тарас Шевченко, який казав: І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь. І далі пояснює: Бо хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються, в хату не пускають. І не має злому на всій землі безконечній веселого дому.
«Отож хто не має цієї щирої любові до своєї християнської землі, до своєї матері, до своїх дітей, до свого дому, він ніде і ніколи не буде щасливий, навіть на всій землі безконечній. Ось у цьому полягає зміст християнського патріотизм», — переконує Глава Церкви.
Як говорив праведний митрополит Андрей Шептицький, треба любити не словом чи язиком, а конкретними вчинками і ділами, муравлиною працею, якою рухається вперед цілий народ.
«І я просто горджуся своїм народом, горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє. Кажуть, нам чужого не треба, а свого не віддамо», — наголосив Блаженніший Святослав.
Предстоятель зауважив, що наш ворог, можливо, до кінця не розуміє, що він воює не зі Збройними Силами України, а воює з народом. «І Україну сьогодні боронить не тільки Президент і Головнокомандуючий чи якісь державні структури, а мільйони українців боронять свою Батьківщину.
«Треба бути героєм, щоб сьогодні на полях України сіяти і тепер жати посіяне. Треба бути героєм, щоб в умовах війни народжувати дітей. Тобто тато і мама, які дають нове життя — це є патріоти, які розуміють, що справжнє покликання до батьківства і материнства теж має патріотичний вимір. Коли хтось втікає від тих тягарів, не дає майбутнього Українському народові, то десь щось по дорозі загубилося», — переконує Глава Церкви.
Чи, наприклад, духовний лідер просить згадати наших волонтерів, які без будь-якої надії на якусь компенсацію чи на слово подяки за велінням власного сумління день і ніч працюють для того, щоб помогти біженцям, годувати голодних, одягнути тих, кому бракує одягу, евакуювати тих, хто в небезпеці смерті, забезпечити всім необхідним українське військо…
«Тут включається цілий механізм буття українського суспільства, але душею того тіла, яке його рухає, — є любов, християнський патріотизм», — резюмує Блаженніший Святослав.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
