СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиCovid-19: Папська Академія «За життя» про людську спільноту в епоху пандемії
Ми потребуємо етики ризику, міжнародної співпраці та солідарності. На цьому наголошується у документі «Humana communitas в епоху пандемії. Неактуальні роздуми про відродження життя», присвяченому наслідкам кризи в сфері охорони здоров’я, викликаної новою коронавірусною інфекцією.
Розвивати етику ризиків, тобто, таку, що випливає з усвідомлення того, що живемо у спільноті, де існує перспектива втілення загрози у життя, здійснювати міжнародну співпрацю та підтримувати відповідальну солідарність. Такими є ключові моменти нового документа Папської Академії «За життя», оприлюдненого в середу, 22 липня 2020 року. «Humana communitas в епоху пандемії. Неактуальні роздуми про відродження життя», — це назва документа, другого на тему глобального надзвичайного стану, викликаного пандемією Covid-19, після оприлюдненого 30 березня документа «Пандемія та загальне братерство».
Урок уразливості
Текст розпочинається деякими запитаннями. Насамперед, які уроки ми засвоїли з пандемії? А також: яке навернення мислення та діяння ми готові впроваджувати в життя в ім’я людського роду? Відповідь на перше запитання — «урок уразливості», з якого випливає інший: життя є даром. Пандемія показала нам, що все взаємопов’язане, й розграбування землі та економічні рішення, позначені жадібністю та надміром споживання, вплинули на поширення вірусу.
«У стражданні та смерті настільки багатьох людей, ми засвоїли урок уразливості», — читаємо в документі, який підкреслює важливість того, щоб змінити напрямок: потрібні глобальні зусилля та рішуча міжнародна співпраця, аби ставити чоло викликові будування чеснішого та справедливішого майбутнього, в якому ключовими будуть краще медичне забезпечення, доступне для всіх, та вакцинація.
«Ми досі не присвятили належної уваги, насамперед, на глобальному рівні, міжлюдській взаємозалежності та спільній уразливості. Вірус не знає кордонів, але країни запечатали свої границі. На відміну від інших катастроф, пандемія не вразила всі країни в той самий час. І хоч це могло стати нагодою навчитися з досвіду та заходів інших країн, процес засвоєння на глобальному рівні був мінімальним. Більше того, деякі країни, іноді, втягнулися в цинічну гру взаємних обвинувачень», — пишуть автори.
Не лише природні причини
У тексті Папської Академії «За життя» зазначається, що Covid-19 не є «результатом лише природних причин», оскільки те, що відбувається в природі, вже є результатом «складної взаємодії зі світом людини», що складається із економічних рішень та моделей розвитку, «заражених» своєрідним «вірусом», створеним нами. «Ми побудували етос зловживання та зневаги до того, що було нам дане в прадавній обітниці створення. Через це ми покликані переосмислити наші взаємини з природним середовищем. Визнати, що ми живемо на цій землі як управителі, а не як пани й володарі».
Якщо порівняти труднощі бідних країн, передовсім, так званого глобального півдня, то неприємності так званого «розвинутого» світу виглядають як «розкіш». У дійсності, лише в багатих країнах люди можуть дозволити собі дотримуватися вимог безпеки. В тих же, яким, так би мовити, пощастило менше, так зване «соціальне дистанціювання» є неможливим з огляду на об’єктивні трагічні обставини. І цей контраст є ще однією розповіддю про «диспропорцію між добробутом у бідних і багатих країнах».
Перегляд системи охорони здоров’я
У документі Папської Академії «За життя» вказується також і на те, що триваюча криза показала можливості та обмеженість існуючих моделей, зосереджених на шпитальній допомозі. Очевидно, в усіх країнах «спільне благо громадського здоров’я повинне бути врівноважене в зіставленні з економічними інтересами». Звертається також увагу на етичні дебати щодо розподілу ресурсів, який ґрунтується на утилітаристських критеріях, не присвячуючи належної уваги найуразливішим особам, які наражаються на найбільші загрози. У більшості країн «було проігноровано роль лікарів первинної ланки», в той час як для багатьох людей саме вони є «першою точкою контакту із системою охорони здоров’я». Це також залишило свій слід у зростанні смертності та інвалідності, викликаних іншими, ніж Covid-19, причинами.
Всеохоплююча відповідь
На думку членів Папської Академії «За життя», відповідь на пандемію Covid-19 не може применшуватися до організаційно-управлінського рівня. Тендітність, скінченність та уразливість, які виявилися спільним знаменником всіх людських істот, спонукає до навернення, що включатиме досвід втрати як конститутивну частку людського стану. Лише це може посприяти такому усвідомленню та наверненню, що дозволять нам почуватися відповідально солідарними в глобальному братерстві.
На етичному рівні та в сфері громадського здоров’я на глобальному рівні це включає прийняття та чесний перерозподіл невід’ємних ризиків людського життя, також і в тому, що стосується доступу до медичних ресурсів, стратегічну роль в чому відіграє вакцинація. Потрібне відповідальне наставлення щодо наукових досліджень, яке гарантуватиме їм автономність і незалежність, перемагаючи форми підпорядкованості частковим інтересам економічного й політичного характеру, що спотворюють результати та комунікацію. Необхідні координація та співпраця на міжнародному та глобальному рівні для того, щоб зробити дійсним загальне право на вищі рівні охорони здоров’я як вираження захисту невід’ємної гідності людської особи.
«Ми покликані до наставлення надії, що виходить за межі паралізуючого ефекту двох протилежних спокус: з одного боку, змиритися, що має на увазі пасивно спостерігати за подіями, а з іншого — ностальгії про повернення в минуле, що зводиться до бажання того, що існувало раніше», — наголошують автори документа, наголошуючи на тому, що «прийшов час уявити та здійснювати проект людського співжиття, який дозволить на краще майбутнє» для всіх.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
