9 грудня — Міжнародний день боротьби з корупцією

«„Корупція“ — слово латинського походження, що означає „псувати“, „завдавати шкоди“, „руйнувати“, „викривляти“, „фальсифікувати“. Це не якась одноразова дія, а стан. У Катехизмі „Христос — наша Пасха“ наша Церква навчає, що „корупція — суспільно небезпечне явище, а з християнського погляду — гріх“ (п. 967). „Корупційну дію вчиняють як ті, що вимагають хабара та приймають його, так і ті, що пропонують хабар і дають його“ (п. 966). „Християнин не може брати участі в корупційних діях і не повинен мовчати, коли це роблять інші“ (п. 967).

Рівень корупції є своєрідним показником морального стану суспільства в цілому та кожної особи зокрема. Може з’явитися ілюзія, що корупція полегшує життя, але вона повільно руйнує суспільний організм та серця людей […].

Що ж дає початок корупції? В Євангелії від Матея Божественний Учитель застерігає своїх учнів: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить, і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 19–21). Тож згідно з Господніми словами, першопричиною корупції є гріховна прив’язаність людського серця до тлінних і минущих благ світу цього, які людина помилково вважає своїм справжнім скарбом, живучи так, начебто Бога немає. Про це говорить і святий апостол Павло, вбачаючи саме в грошолюбстві корінь усякого зла, включно з віровідступництвом: «А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель. Бо корінь усього лиха — грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились і прошили себе численними болями. Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього» (1 Тим. 6, 9–11) […].

Відчуваючи відповідальність перед Богом за майбутнє нашого народу, усе суспільство має об’єднати свої зусилля для духовного і морального преображення, в якому силою благодаті Духа Святого кожен стає опорою всім іншим. У здійсненні цього завдання ми не самотні, ми не покинуті напризволяще. Той, хто відчуває зневіру та відчай, має почути Христовий докір: «Маловіре, чого засумнівався?» (Мт. 14, 31). Наш Господь і Спаситель неодмінно допоможе нам збудувати міцну і процвітаючу державу, якщо кожен із нас, відповідно до свого життєвого завдання і покликання, буде посвячуватися цій благородній меті. Господь на цьому шляху запевнює нам свою божественну благодать, яка «завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює», а свята Церква закликає нас до великодушності словами великопісної молитви: «Постивши, браття, тілесно, розпочнімо й піст духовний: розв’яжімо всякий союз неправди, усуньмо несправедливе ярмо, накинуте на ближнього, розірвімо всякі несправедливі угоди. Даймо голодним хліб, а бездомним притулок, щоб удостоїтися нам великої благодаті в Христа Бога»» — із Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства про подолання моральної недуги корупції.

«У зціленні від цього морального зла особлива роль належить Христовому священикові. Це вам, дорогі отці і браття, наш Господь доручив дбати про спасіння людських душ. Особливим джерелом звільнення від гріха корупції як усього суспільства, так і кожної особи зокрема, є Святе Таїнство Сповіді. Разом із владиками нашого Синоду скеровую до вас такий заклик-прохання: „Душпастирі нехай чувають над сумлінням своїх вірних та під час уділення Таїнства Покаяння звертають увагу каяників на гріх корупції, пояснюючи його велику небезпеку, яка в деяких випадках може навіть стати перешкодою для спасіння їхньої безсмертної душі“.

Тут прагну подати вам, а радше пригадати, кілька практичних душпастирських принципів, які можуть бути корисними під час уділювання Святого Таїнства Покаяння, зокрема у випадку гріхів корупції. Передусім належить пам’ятати, що гріх корупції, подібно як і гріх крадежу, може бути тяжким або легким залежно від великої або малої матерії такого вчинку. З’ясовуючи стан сумління пенітента, слід мати на увазі, що особиста відповідальність за цей гріх може бути більшою або меншою відповідно до повноти усвідомлення та добровільності вчинку, як також певних обставин, які впливають на нього. Проте корупція завжди є об’єктивним моральним злом, за яке винен у ній несе особисту моральну відповідальність.

Накладена у Сповіді покута за гріх корупції повинна бути відповідною до його важкості, повноти усвідомлення та добровільності, а також кількості вчинених гріховних проступків. Коли особа, що приступає до Святого Таїнства Сповіді, свідомо і добровільно відмовляється покаятися у вчиненому гріху корупції чи не виявляє жалю за цей проступок, не постановляє виправитися та уникати цього гріха в майбутньому, то сповідник не може уділити такій людині благодаті розрішення та не повинен допускати її до Святого Таїнства Євхаристії.

Душпастирям слід рівно ж мати на увазі, що гріх корупції за своєю природою часто пов’язаний із нанесенням поважної шкоди як поодиноким особам (наприклад, у разі несправедливого судового вироку), так і всьому суспільству (створення аморальних структур гріха в державі, деморалізація молоді через поширення корупційних схем чи сприяння їм, хабарництво в навчальних закладах). Тому необхідною передумовою для дійсного розрішення є готовність пенітента зробити все, що в його силах, щоб виправити завдану кривду. Без вияву такої готовності, особливо в разі поважної шкоди, яка настала внаслідок гріховних дій, священик не повинен уділювати розрішення.

Великою бідою українського суспільства є те, що сумління навіть віруючих українців не цілком чутливе до гріха корупції та наче приспане цим моральним злом навіть у тих, хто вважає себе практикуючим християнином. Отож сповідник повинен остерігатися поблажливості та фальшивого виправдання вчинків особи, що кається у такого типу діяннях. Перед священнослужителем постає особливе завдання правильно інформувати пенітентів про моральне зло корупції, всіляко заохочувати їх до безкомпромісності стосовно цього явища та давати мудрі поради, як уникати цього гріха в майбутньому.

Саме ви, достойні отці-душпастирі, повинні подавати особистий приклад у протидії корупційним вчинкам. На цьому наголошував Блаженніший Любомир у своїх повчаннях: «Особлива відповідальність лежить на священиках, які, несучи до людей Боже Слово, покликані бути для них моральним прикладом і взірцем. Грошолюбство пароха може завдати його парафіянам духовну травму, яку важко буде загоїти. І навпаки, життя священика в євангельській правді стає опорою для всіх слабосилих» (Послання на Великий піст 2008 р). Ось чому ваше особисте життя, ваші наміри, думки та життєві горизонти мають скеровувати наших вірних до євангельських ідеалів правди і добра, на основі яких зможе преобразитися і все наше суспільство», — мовив у своєму Посланні до священників Блаженніший Святослав.

ЗАЯВА

ГО «УКРАЇНА-2050» з нагоди
Міжнародного дня боротьби з корупцією

Громадська організація «Україна-2050» закликає владні структури, суди усіх рівнів та силові структури України, а також українське суспільство до активної протидії корупції з нагоди Міжнародного дня боротьби з корупцією, що встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 31 жовтня 2003 року та який відзначається щорічно щорічно 9 грудня.

У той час, а саме 31 жовтня 2003 року, Україна підписала Конвенцію ООН проти корупції і ратифікувала її 18 жовтня 2006 року. Ця конвенція набрала чинності в Україні 1 жовтня 2010 року і зобов’язує її запобігати корупції та викорінювати її.

На теперішній час, найбільша зовнішня загроза розвитку України є жорстока і тривала гібридна агресія зі сторони Росії, а найбільша внутрішня загроза — це цинічна та закореніла корупція.

Правдива боротьба з корупцією починається від кожного з нас. Всі мусять зробити внесок у цій боротьбі шляхом прояву великої нетерпимості до всілякої форми корупції та виявленням реального бажання будувати краще суспільство, яке повною мірою шанує християнські чесноти та верховенство права.

Тому, ми закликаємо кожного українця в цей Міжнародний день боротьби з корупцією мислити вищими моральними категоріями та твердо для себе постановити — не тільки не брати будь-яких хабарів, але і не давати будь-яких хабарів.

Громадська організація «Україна-2050» також закликає владні структури України активно ламати існуючу корупційну олігархічну систему, яка спустошує державну казну в інтересах олігархічних груп та їх кишенькових маріонеток, не даючи українським громадянам право на справедливість та високий рівень життя.

Світовий досвід боротьби з корупцією підтверджує той факт, що невідворотність та висока міра покарання є найбільш ефективними методами викорінення корупції. Для прикладу, коли Сінгапур передбачив смертну кару за корупцію, відбулася помітна трансформація від бідної країни третього світу до високорозвиненої країни з високим рівнем життя.

Ми акцентуємо увагу на необхідності встановлення адекватної міри покарання за корупцію, не закликаючи до крайнощів, як у випадку смертної кари, а також і занадто м’якого покарання, яке не виконує своїх цілей відновлення справедливості, виправлення винного та запобігання новим злочинам.

З огляду на це, прийнятий Верховною Радою України 4 грудня 2020 року закон про відновлення кримінальної відповідальності за недостовірне декларування напевне не буде відлякувати корупціонерів від такого декларування і тому є відчутним кроком назад у боротьбі з корупцією в Україні. Це зокрема стає зрозумілим, коли взяти до уваги, що пересічного громадянина, що викрав у магазині продукти на 1 000 гривень можна посадити у в’язницю до 3 років, а чиновника, який не зазначає в декларації доходи та майно на 4 мільйони гривень, походження яких йому скоріше за все проблематично пояснити — будуть карати штрафом.

Тому, Громадська організація «Україна-2050» закликає владні структури України переглянути це питання і прийняти відповідну міру кримінального покарання за недостовірне декларування, що дозволить кожному корупціонеру чітко зрозуміти, що в Україні прийнятий і реалізується новий порядок нульової, а не компромісної толерантності до корупції.

Поборюй корупцію! Не бери і не давай хабарів!

Євген Чолій,
Президент ГО «Україна-2050»
Президент Світового Конґресу Українців (2008–2018 рр.)