СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви7 думок Папи Франциска про Різдво Христове
У своїй різдвяній проповіді Святіший Отець нагадав, що народження Ісуса — це таємниця безмежної любові Бога до людини.
Ми вибрали 7 думок Папи про справжню суть Божого Народження.
1. Для нас
Народження Ісуса — це новина, яка дозволяє нам щороку народжуватися заново, знаходити в Ньому сили, щоби протистояти кожному випробуванню. Так, бо Його народження — для нас: для мене, для тебе, для кожного з нас. Бо в цю святу ніч повертається слово «для»: «Дитятко нам народилося», — пророкував Ісая; «Сьогодні для нас народився Спаситель», — повторювали ми в псалмі; Ісус «видав себе за нас» (Тит 2,14), — проповідував св. Павло, а янгол у Євангелії проголосив: «Сьогодні народився нам Спаситель» (Лк 2,11).
2. Ти — Божа дитина
Сьогодні Бог нас дивує і каже кожному з нас: «Ти — чудо». Сестро, брате, не занепадайте духом. Маєте спокусу вважати себе поганою людиною? Бог каже вам: «Ні, ти — Моя дитина!» Або маєте враження, що ви не дасте собі ради, боїтеся, що ні на що не здатні, вас охоплює страх, що ви не зможете вийти з тунелю важкого досвіду? Бог вам каже: «Сміливіше, Я з тобою». Каже вам це не словами, а стаючи дитиною, такою ж, як ви, і для вас, щоб нагадати вам про початок усього вашого відродження: визнання себе сином Божим, донькою Божою.
3. Бог нас переоцінює
Сина нам дано. Отець дав нам не абищо, а свого єдиного Сина, всю свою радість. Але, якщо ми подивимося на невдячність людини щодо Бога і несправедливість щодо багатьох наших братів і сестер, з’являються сумніви: чи добре Бог зробив, даючи нам так багато; чи добре робить, довіряючи нам і надалі? Чи Він нас не переоцінює? Так, Бог нас переоцінює, Він робить так, бо любить нас понад життя. Не може нас не любити.
4. Господь не боїться нашої вбогості
Син Божий народився відкинутим, щоб сказати нам, що кожна відкинута людина — Божа дитина. Прийшов на світ, як приходить дитина, слабким і тендітним, щоб ми могли з ніжністю прийняти свої вади. І відкрити щось важливе: як і у Віфлеємі, так і в нашому житті, Бог любить робити великі речі через нашу вбогість. Він помістив усе наше Спасіння в ясла, в стайні, і не боїться нашої вбогості: дозвольмо Його милосердю перемінити наші злидні!
5. Ми забагато говоримо
Ці ясла, бідні в усьому й багаті любов’ю, вчать нас, що їжа життя — це дозволити Богу любити себе і любити інших. Ісус дає нам приклад: Він, Слово Боже, — немовля; не говорить, але дає життя. Натомість, ми багато говоримо, але часто не розуміємося на доброті.
6. Потурбуйтеся про інших
Бог народився як дитина, щоби спонукати нас турбуватися про інших. Його ніжний плач дозволяє нам зрозуміти, які марні наші примхи. Його беззахисна любов, що знезброює, нагадує нам: час, який ми маємо, — не для того, щоб жаліти себе, а щоб утішати тих, хто страждає.
7. Спасителю, навчи мене служити!
Сина нам дано. Це Ти, Ісусе, — Син, який робить мене сином. Ти любиш мене таким, який я є, а не таким, яким мені хочеться виглядати. Беручи Тебе на руки, Дитятко з ясел, беру заново у руки своє життя. Вітаючи Тебе, Хлібе Життя, я також хочу віддати своє життя в дар. Спасителю мій, навчи мене служити. Ти, Той, хто не залишає мене самого, допоможи мені потішити Твоїх братів, бо з цієї ночі всі вони — мої брати.
За матеріалами католицького суспільно-релігійного інтернет-часопису «CREDO»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
