Прудентопільська єпархія Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії

Єпархія Непорочного Зачаття Діви Марії із осідком у м. Прудентополіс — складова частина Української Греко-Католицької Церкви та митрополії святого Івана Хрестителя у Бразилії. До складу єпархії входить північно-західна частина Бразилії із такими штатами: Акрі, Амазонас, Рорайма, Рондонія, Амапа, Пара, Мату-Гросу, Мату-Гросу-ду-Сул‎, Парана (західна частина). Таким чином, загальна площа Прудентопільської єпархії сягає 4 936 622, 613 км2, а чисельність населення — близько 28 104 144 осіб. Беручи до уваги географічне розташування, Прудентопільська єпархія Непорочного Зачаття Діви Марії межує із Куритибською єпархією святого Івана Хрестителя на сході, із римо-католицькими дієцезіями у Парагваї (Апостольська вікаріат Чако, дієцезія Сьюдад-дель-Есте, дієцезія Консепсьйону) — на півдні, із римо-католицькими дієцезіями у Болівії (Апостольский вікаріат Бені, Апостольський вікаріат Пандо, дієцезія Сан-Ігнасіо-де-Веласко) — на південному заході, із римо-католицькими дієцезіями у Перу (Апостольський вікаріат Сан-Хосе-де-Амазонас, Апостольський вікаріат Реквени, Апостольський вікаріат Пукальпи, Апостольський вікаріат Сан-Рамон, Апостольський вікаріат Пуерто-Мальдонадо) — на заході, із римо-католицькими дієцезіями у Колумбії (Апостольський вікаріат Летісії, Апостольський вікаріат Міту, Апостольський вікаріат Ініріди) — на північному заході, із римо-католицькими дієцезіями у Венесуелі (Апостольський вікаріат Пуерто-Аячуко, Апостольський вікаріат Кароні, архидієцезія Сьюдад-Болівару) та іншими.

Парафії

  • Апукарана (7 парафій);
  • Кампу-Моран (7 парафій);
  • Кантагалу (10 парафій);
  • Каскавель (7 парафій);
  • Гуарапуава (8 парафій);
  • Іраті (11 парафій);
  • Іваї (9 парафій);
  • Пату-Бранку (9 парафій);
  • Пітанга (21 парафія);
  • Прудентополіс (34 парафії);
  • Ронкадор (7 парафій).

Духовенство

Загалом Прудентопільська єпархія Непорочного Зачаття Діви Марії налічує 86 400 вірних, об’єднаних навколо 124 парафіяльних осередків. Душпастирське служіння для них здійснюють 38 священиків, серед яких 5 єпархіальних та 33 ієромонахів. Окрім того, в єпархії присутні богопосвячені особи: 33 братів-монахів та 198 сестер-монахинь.

Правлячий Архиєрей

Правлячим Архиєреєм Прудентопільської єпархії Непорочного Зачаття Діви Марії від моменту її створення 12 травня 2014 року є Преосвященний владика Мирон Мазур.

Катедральний храм

Катедральним храмом Прудентопільської єпархії є собор Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у м. Прудентополіс (штат Парана, Бразилія).

Соціальна діяльність

На особливу увагу заслуговує місто Прудентополіс у штаті Парана, яке стало осідком новоствореної єпархії Непорочного Зачаття. Із 50-ти тисячним населенням, 75 відсотків жителів становлять українці. Це місто становить найбільше скупчення українців поза межами України і широко відоме серед бразилійців як Другий Ватикан. У ньому зосереджена низка українських церковних установ, як, наприклад: Отці-Василіяни, Сестри Служебниці, Світський інститут Катехиток Серця Ісусового. Всі вище згадані українські церковні установи протягом 120 років розвинули широку діяльність. Вони надають особливий вигляд цій місцевості. Отці-Василіяни мають тут свій найстарший монастир, великий колишній семінарійний будинок, який тепер перетворений на народну середню школу, книгарню, видавництво, друкарню та поблизу міста велику господарку.

Сестри Служебниці Пречистої Діви Марії мають тут свій головний осередок: монастир, народну середню школу, лікарню Серця Ісусового, дім для сестер похилих віком та цінний новостворений історичний музей.

Інститут Катехиток Серця Ісусового, що його заснував о. Христофор Миськів, ЧСВВ, на початку 1940 років, має тут свій головний і виховний дім та інтернат для дівчат, який тепер перетворюють на реколекційний дім. Члени Інституту Катехиток ведуть Українську суботню школу, фольклорну групу «Веселка», парафіяльний «Музей 1000-ліття християнства» і недільну радіопрограму на радіохвилі «Копас Вердис» тощо. Недалеко колонії Едуардо Шавес мають свій монастир Сестри Св. Йосифа.

Відпустові місця та чудотворні ікони

Прощі до відпустових місць та інших святих місць від ранніх часів християнства високо цінилися, як нагода духовного оновлення вірних. Протягом багатьох років у Куритибській єпархії теж виникли єпархіяльні відпустові місця: єпархіяльна проща в третю Неділю Великого Посту на Ірасему, в листопаді проща, особливо молоді, до Божої Матері Коралів на Антоніо Олінто, та єпархіяльна проща на Хресну дорогу у Великому Пості на Ітапару. Із створенням Куритибської митрополії і Прудентопільської єпархії прощі на Ірасему і на Антоніо Олінто приділено митрополії, а прощу на Ітапару — Прудентопільській єпархії.

З історії єпархії

а) Прудентополіс

У 1882 році з’явилася новина про територіальне розширення між Ріу-дус-Патос і Серра-да-Есперанса (сьогодні муніципалітет Гуарапуава) через будівництво шосе на захід держави. В цей же час першим піонером будівництва стає Фірмо Мендеш де Кейрош, який зрубав перші дерева, щоб побудувати свій будинок, трохи далі від узбережжя річки. Відтак в швидкому часі був створений комерційний будинок, який став місцем посадки і торговим центром для мешканців і робітників, які будували дорогу. Невдовзі на це місце пройшов отець Штумбо, вікарій з м. Гуарапуава, запропонувавши Фірмо Мендешу де Кейрошу побудувати каплицю.

Таким чином, у 1884 році Фірмо де Кейрош збудував першу каплицю, присвячену св. Іванові Хрестителю, яка й започаткувала нове село. Це місто пізніше стало відоме як Сан-Жуан-де-Капанема, на честь барона де Капанеми, який перебував у цій місцевості, випробовуючи телеграфні лінії.

Наприкінці 1894 року Федеральний уряд вирішив колонізувати цей регіон. Кандідо Феррейра де Абреу, директор колонії, вирішив назвати головне місто новоствореної колонії Прудентополіс, на честь тодішнього президента республіки Пруденте де Мораїса. У 1895 році Прудентополіс постав як один із центрів процвітання, що також пов’язано з приходом українських і польських сімей.

Указ № 225 від 15 вересня 1903 року створив Податкове агентство в м. Прудентополіс. Врешті, 5 березня 1906 року, через Закон № 615 був створений новий муніципалітет — його територія відділена від муніципалітету Гуарапуави і названа Прудентополіс.

12 серпня 1906 року утворено Уряд муніципалітету.

14 березня 1929 року було створено Comarca de Prudentópolis, першим суддею якого є Умберто Граса, а в 1956 році муніципалітет складається з трьох округів: штаб-квартири, Jaciaba і Patos Velhos.

б) Українська міграція

Муніципалітет Прудентополіс був одним із муніципалітетів штату Парана, що з 1891 року прийняв перші сім’ї іммігрантів, які прибули з Галичини та західної України. Відразу, їм було запропоновано бразильським урядом десять паїв родючих земель в штаті Парана.

У 1895 і 1896 роках близько 5 тис. сімей, залучених інтенсивною пропагандою, залишили далеку Україну і прибули до штату Парана (Бразилія), адже він був більш-менш схожим до європейського клімату. Більше 110 років тому, 16 квітня 1895 року, о другій годині дня, прибули, разом із вагонами пана Енріке Кремера, переселенці, які несли із собою сміливість і надію та свій багаж.

Друга хвиля українських іммігрантів, що осіла в різних містах Парана, сталася в 1908 році. В більшій мірі, це стало можливим завдяки мотивації бразильського уряду через пожертву суден і продовольчих пасажів. Таким чином, українці оселилися на берегах залізниці Парана — Санта-Катаріна — Ріу-Гранді-ду-Сул, яку вони допомагали будувати.

Третя хвиля іммігрантів, між Першою та Другою світовими війнами (1914–1945), відбувалася головним чином через спорідненість, встановлену в штаті Парана.

Труднощі, з якими стикалися перші іммігранти, були величезними та доволі суворими. Без будь-якої допомоги, не знаючи мови, без засобів зв’язку, без перевезення, без доріг, без інструментів, без ресурсів, вони були змушені виживати та заробляти собі на життя. У той час вони несли у своїх серцях віру в Бога, і тільки з великою жертвою, великою боротьбою і великою вірою вони подолали ці перешкоди.

Сьогодні кількість іммігрантів і нащадків, які вже в четвертому і п’ятому поколіннях, перевищує 300 тис. будинків, поширених по всьому штату Парана. Муніципалітет Прудентополіс виділяється серед цього високого відсотка українців і складає близько 70 % його населення.

в) Зародження церковних спільнот

Будучи центром колонізації і притулку значного числа українських емігрантів, цілком природно, що в Прудентополісі розвинулося релігійне і культурне осердя міграції. Насамперед, це розпочалося із приходу першого місіонера східного католицького обряду, о. Сильвестра Кіземи, ЧСВВ, який із кількома братами прибув до Прудентополіса 6 липня 1897 року, а також із приїздом інших священиків того самого обряду, які послідовно прибували з України. У цьому ж році була заснована перша парафія греко-католицького обряду єпископом Хосе Камарго, першим єпископом м. Куритиба. Відтак була відкрита перша Книга Хрещень і Миропомазань, щоправда латиною — 8 липня 1897 року, в день першого охрещеного малюка.

Перша дерев’яна каплиця датується 1898 роком. Це була тимчасова каплиця, розташована між проспектом Святого Івана і Коледжем Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. А друга, також з дерева, більша за розмірами, була побудована в 1904 році: на західному куті території, де зараз знаходиться коледж Непорочної Діви Марії. Обидва храми мали своїм покровителем св. Василія Великого.

Декрет про створення парафії був підписаний у 1904 році владикою Хосе Камарго, архиєпископом Куритиби.

18 квітня 1923 року був благословенний фундамент сьогоднішньої Церкви. Незабаром після цього розпочалося будівництво під керівництвом отців-василіян Маркіяна Скірпана і Євстахія Турковида. До сьогодні церква залишається такою, якою була розроблена і побудована в той час.

У 1922 році українська парафія мала честь приймати із пастирським візитом митрополита Андрея Шептицького. 27 серпня 1939 року храм був освячений архиєпископом Іваном Бучком, Апостольським візитатором для українців у Західній Європі. У день пам’яті 300-річчя мучеництва святого Йосафата, храм був присвячений цьому святому і тому, був перейменований у церкву св. Йосафата.

Інші історичні візити відбулися: у вересні 1968 року приїхав кардинал Йосиф Сліпий, у травні 1985 року — кардинал Мирослав Іван Любачівський і 26 лютого 2006 року — кардинал Любомир Гузар, висвятивши з цього приводу двох єпископів: Діонісія Ляховича, ЧСВВ та Мирона Мазура, ЧСВВ.

г) Створення нової єпархії

Через Конгрегацію Східних Церков, Святіший Отець Папа Франциск привітав рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви щодо канонічної структури Української Католицької Церкви в Бразилії. Цим рішенням, єпархія святого Івана Хрестителя була піднесена до статусу архиєпархії та утворено Куритибську митрополію, водночас призначивши архиєпископом і митрополитом Високопреосвященного владику Володимира Ковбича. Крім цього, також було створено нову єпархію Непорочного Зачаття Діви Марії із осідком у м. Прудентополіс (штат Парана, Бразилія) та призначено Правлячого Архиєрея владику Мирона Мазура першим єпархом Прудентопільським. Церемонії інтронізації відбулися 13 і 15 липня 2014 року і їх очолив Блаженніший Святослав Шевчук, Глава й Отець Української Греко-Католицької Церкви.

Через папську буллу, видану 12 травня 2014 року була утворена нова митрополія, яка буде, як і раніше, мати своїм покровителем святого Івана Хрестителя, з осідком в м. Куритиба (штат Парана, Бразилія). Також залишається катедральний собор, резиденція і курія попередньої Куритибської єпархії.

Натомість, нова єпархія Непорочного Зачаття Діви Марії заснована із осідком в м. Прудентополіс (штат Парана, Бразилія). Вона є суфраганом митрополії св. Івана Хрестителя.

З історії катедрального храму

Церква побудована між 1995 і 1999 роками. Поблизу храму також був закладений грот Люрдської Богородиці. 13 липня 2014 року церква була піднесена до статусу катедрального собору від моменту інтронізації першого єпарха Прудентопільського владики Мирона Мазура.

Контактна інформація


Сайт: metropolia.org.br/

Адреса: Rua Duque de Caxias 1615, 84400–000 Prudentopolis, Brasile

Телефон/факс: +55 (042) 9916-72-57

Локація

Персони

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae