СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЗустріч з людом: Папа Франциск і загальні аудієнції
Після піврічної перерви, спричиненої пандемією, Святіший Отець знову готується до регулярних зустрічей з вірними під час загальних аудієнцій, які, подібно до Святих Мес у «Домі святої Марти», є для нього нагодою як для пастиря перебувати зі своєю отарою, а через неї — промовляти до всього світу.
Сто вісімдесят дев’ять: чимало днів відділяють останню загальну аудієнцію за участю вірних, що відбулася на площі Святого Петра 26 лютого, від тієї, що запланована на 2 вересня на внутрішньому подвір’ї Святого Дамаза Апостольського Палацу. Тривалий відрізок часу, який здавався ще довшим через те, що загальні аудієнції, завдячуючи катехизам, а ще більше — жестам і різних позапрограмним подіям, стали очікуваною подією не лише для католиків, але й для багатьох інших людей, навіть далеких від Церкви, які почали прислухатися до Папи.
Як і ранкові Святі Меси в «Домі святої Марти», так і загальні аудієнції, яких вже було понад 300, позначені, насамперед, зустріччю з Божим людом. В цьому їхня суть. Зрештою, як короткими є проповіді, виголошені під час ранкових Мес, так і короткими є катехизхи на загальних аудієнціях, часто збагачувані доповненнями експромтом, а також діалогом з присутньою аудиторією. «Бо коли читаєш, — сказав він одного разу, — не можеш дивитися людям в очі».
Папа Франциск присвячує доволі багато часу, іноді, вражаюче багато, зустрічі з людьми, особливо, з найслабшими, хворими й страждаючими. Останні стають першими. Деякі з цих зустрічей задля послання, яке з них випливає, вирвалися зі сфери індивідуальних взаємин, набравши універсальної цінності. Як от обійми Папи наприкінці загальної аудієнції 6 листопада 2013 з Вінісієм, чоловіком, спотвореним жахливою недугою. Фото цього моменту з площі Святого Петра облетіли ввесь світ, засвідчивши, краще від тисячі слів, що має на увазі Папа Франциск, коли закликає всіх без винятку християн доторкатися до Христових ран через тих, які страждають.
В дійсності, під час загальних аудієнцій неможливо відокремити слово від жесту Папи, бо перше є вступом до другого, що, в свою чергу, зміцнює перше та робить його відчутним. Так само як бачивши пастиря зі своїми вівцями, що зливається в одне зі своєї отарою, розумієш, що неможливо відділити окремого вірного від церковної спільноти. «У Церкві, — підкреслював Папа Франциск саме під час однієї із загальних аудієнції, а саме 25 червня 2014 року, — не існує саморобок, вільних гравців, бо „бути християнином“ означає належати до Церкви. Ім’я — християнин, прізвище — приналежний до Церкви».
Не менш значущою є мова, якою Папа послуговується під час середових аудієнції, що співзвучна з тим, що трапляється в проповідях у «Домі святої Марти». Папа зупиняється на центральних темах християнського життя, завжди вдаючись до простої та всім зрозумілої мови, що вбирає суттєве з віри в Ісуса Христа. В епоху, позначену релігійною неписьменністю, Папа немов «катехит» у безпосередній спосіб, без підрядних понять, пояснює, чому зустріч з Господом змінює життя та відкриває нас на невмирущу надію. Протягом цих семи з половиною років цикли його катехиз охопили доволі широкий спектр: від Святих Таїнств до Милосердя, від Євхаристії до Божих Заповідей. З боку Папи Франциска не забракло роздумів про фундаментальні питання щоденного життя: від сім’ї до миру, від заклику до справедливої і солідарної економіки до крайнього циклу, що розпочався 5 серпня, зосередженого на темі «Оздоровити світ». Папа знає, що Церква не має готових «рецептів» для того, щоби вийти з кризи, але через ці останні роздуми хоче розділити з усіма людьми доброї волі християнський погляд, щоби ставити чоло питанням, які пандемія вивела на перший план, насамперед, «соціальним недугам», вірусові, який ще важче здолати, ніж Covid-19.
Без сумніву, хоч вона й відбуватиметься у нечуваному контексті й у нечуваний спосіб, зустріч з людьми, з Божим людом, якої він дуже потребує, про що неодноразово звірявся, допоможе Папі дарувати нам перспективу надії, оздоровлення та оновлення. Перспективу, відправною точкою якої є переконання, висловлене під час молитви за світ 27 березня, в тому, що «ніхто не спасається сам» і що, отже, лише прямуючи вперед разом, лише почуваючись братами й сестрами, зможемо вийти з цього періоду випробування кращими.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
