СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Їх зламали фізично, але не духовно»: у Явожно вшанували жертв комуністичного табору
27 вересня біля пам’ятника жертвам комунізму на території колишнього Центрального табору праці у польському місті Явожно відбулося щорічне вшанування пам’яті в’язнів, які загинули чи зазнали страждань у цьому місці.
Божественну Літургію та Панахиду очолив владика Маріуш Дмитерко, єпископ-помічник Вроцлавсько-Кошалінської єпархії УГКЦ, у співслужінні священників з усієї Польщі. Про це повідомляє пресслужба Вроцлавсько-Кошалінської єпархії УГКЦ.
У своїй проповіді владика Маріуш Дмитерко нагадав, що Явожно — це не просто географічна точка, а місце, де було потоптано людську гідність, де невинні люди страждали і гинули щодня. Це рана в серці багатьох народів, зокрема й українців, які після Другої світової війни зазнали трагічних переслідувань.
Архиєрей закликав пам’ятати кожного з ув’язнених — українських селян, інтелігенцію, військових, а також священників: 22 греко-католицьких і п’ятьох православних, серед яких був і отець Юліан Криницький. Особливим болем залишається пам’ять про 162 українців, які загинули в Явожно й поховані в безіменних могилах. «Їх зламали фізично, але не духовно. Ми не знаємо всіх їхніх імен, але знає їх Бог», — підкреслив владика.
Він зазначив, що історія має властивість повторюватися тоді, коли люди забувають її уроки. Явожно стало гірким плодом зіткнення двох тоталітаризмів — нацистського та комуністичного, які народилися з відкинення Бога. «Коли людина відмовляється від Божих законів, вона створює пекло для іншої людини. Якщо людина відкидає Бога, то не існує для неї жодних кордонів, щоб підняти руку на ближнього», — сказав архиєрей.
Провівши паралелі з сучасною війною в Україні, владика наголосив, що російська агресія повторює злочини минулого, прагнучи знищити українську ідентичність, мову та культуру. «Те саме зло виявило своє обличчя в Бучі, Ізюмі, Маріуполі, Ірпені. Але як і тоді, український народ не зламався. Бо з нами правда, з нами Бог», — наголосив він.
Єпископ закликав присутніх не піддаватися відчаю, а перемагати зло добром, пам’ятаючи слова апостола Павла: «Не дай себе перемогти злу, але перемагай зло добром» (Рим. 12, 21).
Завершуючи, владика підкреслив, що молитва за жертв табору в Явожно — це не лише вшанування минулого, а й прохання до Бога про майбутнє, у якому ненависть більше ніколи не затьмарить людське серце, а народи стоятимуть пліч-о-пліч у єдності, захищаючи свободу, справедливість і мир.
Варто додати, що цьогорічний захід мав особливе значення — відзначалася 78-а річниця трагічної операції «Вісла», унаслідок якої десятки тисяч українців були примусово виселені зі своїх рідних земель.
Серед учасників заходу були: представники духовенства, української влади в Польщі, уряду міста Явожно, воєводства Верхньої Сілезії, українських організацій, Європарламенту, німецької громади Сілезії та численні гості. Зокрема: Консул Генерального консульства України в Кракові Вікторія Стеценко, секретар міста Явожно Ева Сіделко-Палечни, голова Об’єднання українців у Польщі Мирослав Скірка, перший голова ОУП Юрій Рейт, голови катовицького та краківського гуртків ОУП, а також представники польської, німецької та сілезької громад.
Після виступів усі поклали квіти до пам’ятника. Завершальним акордом стали українські патріотичні твори у виконанні юних бандуристів Олесі Кормило та Зеновія Карпишина, а також мистецька програма учнів української школи в Гурові Ілавецькому, присвячена темі депортацій.
Організаторами пам’ятного заходу виступили Катовицький гурток Об’єднання українців у Польщі та уряд міста Явожно.
Довідка
Центральний табір праці в Явожно (COP Jaworzno) був створений у 1943 році як філія концтабору Аушвіц, де нацисти утримували євреїв і використовували їх на примусових роботах у шахтах. Після завершення Другої світової війни, у 1945 році, територію табору використала вже комуністична влада Польщі, перетворивши його на місце ув’язнення для політичних в’язнів — учасників антикомуністичного підпілля, селян, інтелігенції, священників та інших осіб, підозрюваних у нелояльності до режиму.
Умови життя в таборі були надзвичайно важкими: примусова праця у шахтах, тортури, голод і відсутність належної медичної допомоги. Відомо, що щонайменше 162 українці загинули в Явожно, більшість із них поховані в безіменних могилах. Табір проіснував до 1956 року, після чого був офіційно закритий, а частину архівів знищено, що ускладнює встановлення повної кількості жертв.
Сьогодні на цьому місці стоїть пам’ятник жертвам комунізму, біля якого щороку відбуваються заходи вшанування пам’яті, зокрема українців, які зазнали тут страждань.
