СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXXXVIII Апостольська подорож Папи Франциска до Казахстану. День третій
Мир, роль жінки та підтримка молоді, за словами Папи Франциска, є душею кінцевої декларації за підсумками VII Конгресу лідерів світових і традиційних релігійних, участь у якому привела його до столиці Казахстану. Виступаючи під час його закриття, він наголосив, що шлях міжрелігійного діалогу – це спільний шлях миру і до миру, необхідний і незворотний.
Папа: в тому, щоб бути малою Церквою, прихована особлива благодать
Заключний день Апостольської подорожі Папи Франциска в Казахстан, 15 вересня 2022 року, розпочався із приватної Святої Меси, відслуженої в каплиці Апостольської нунціатури, після чого відбулася братня розмова з членами Товариства Ісусового, які служать у Казахстані. Опісля Святіший Отець від’їхав до катедрального собору Матері Божої Неустанної помочі, де відбулася зустріч з єпископами, священиками, богопосвяченими особами та душпастирськими співробітниками.
Католицька Церква в Казахстані
Католики в Казахстані становлять менше одного відсотка населення країни. Душпастирське життя в країні організоване в архидієцезії, двох дієцезіях і Апостольській адміністратурі Атирау, а також Апостольській адміністратурі для вірних візантійського обряду, що охоплює Казахстан і Центральну Азію, згуртовуючи українців греко-католиків. Церковні структури Казахстану входять до створеної рік тому Єпископської Конференції Центральної Азії, яку тепер очолює єпископ Хосе Луїс Мумб’єла Серра, Ординарій дієцезії Пресвятої Тройці в Алмати.
Зустріч зі Святішим Отцем відбувалася у формі Літургії Слова. Після вітання Голови Єпископської конференції прозвучало читання уривка з Послання святого Павла до Ефесян, після чого своїми свідченнями поділилися священик, черниця, мирянин і дружина греко-католицького священика Мирослава Галушка, яка десять років тому приїхала в Казахстан зі своїм чоловіком на душпастирську працю.
У Церкві ніхто не є чужинцем
Відправною точкою для роздумів, якими поділився Папа, стали слова очільника єпископату, який сказав: «Більшість із нас є іноземцями». «Це правда, — зауважив Святіший Отець, — бо ви походите з різних місць і країн, але краса Церкви полягає ось у чому: ми — одна сім’я, в якій ніхто не є чужинцем». Саме в здатності «зробити розмаїття багатством» і полягає сила «нашого священицького народу». Про це говорилося в уривку з Послання до Ефесян, в якому святий Павло стверджує, що Боже таїнство об’явилося всім народам, а не лише вибраному, написавши, що всі народи «мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангелію». Навколо слів «спадщина» та «обітниця» і зосередилася промова Єпископа Риму, який зазначив, що спадщина минулого — це наша пам’ять, а обітниця Євангелія — це Боже майбутнє, яке виходить нам назустріч. Йдеться про Церкву, яка прямує історією між пам’яттю та майбутнім.
Не оглядатися в минуле з ностальгією
Якщо йдеться про пам’ять, то Папа нагадав, що християнство у Центральній Азії поширювалося ще в перші віки. Існує християнська, екуменічна спадщина, яку потрібно «шанувати та берегти», і ніколи не слід забувати про тих, хто передав нам віру. Однак, «не йдеться про те, щоби оглядатися назад з ностальгією», заблокувавшись речами з минулого, піддавши паралічеві незрушності. «Християнський погляд, коли обертається для того, щоби творити пам’ять, хоче відкритися на зчудування перед таємницею Бога, наповнити наше серце прославою та вдячністю за те, що Господь учинив», — сказав Святіший Отець, підкресливши, що вдячне серце «не шкодує на минулим, а приймає сьогодення, яке переживає як благодать».
За словами Наступника святого Петра, коли ми губимо пам’ять, то згасає радість, зменшується наша вдячність Богові і ближнім, бо «піддаємося спокусі думати, що все залежить від нас». Покликаючись на свідчення отця Руслана та сестри Клари, які, зокрема, складали вдячність тим, хто передав віру, Папа звернув увагу на те, що віра не передається з покоління в покоління як збір речей, які потрібно розуміти та чинити. Віра «переходить через життя, через свідчення, яке принесло полум’я Євангелія». З цього випливає заохочення, звернене до єпископів, священиків, богопосвячених осіб, катехитів і мирян «не втомлюватися свідчити серце спасіння, новизну Ісуса». Бо віра «не є гарною виставкою з минулого, але завжди актуальною подією, зустріччю з Христом, яка відбувається тут і тепер в житті!».
З упованням прямувати вперед
«Пам’ять про минуле не замикає нас у собі самих, але відкриває нас на обітницю Євангелія», — сказав Святіший Отець, переходячи до другого аспекту своїх роздумів, нагадавши про запевнення Ісуса в тому, що «Він завжди буде з нами». Звісно, перед обличчям багатьох викликів, зокрема того, що стосується участь молодих поколінь, перед обличчям життєвих проблем і труднощів, беручи до уваги невелику кількість посеред також величезної країни, «можемо почуватися незначними та невідповідними». Але Євангеліє говорить нам, що «бути незначними, вбогими духом — це блаженство». А це тому, що «незначність смиренно вручає нас Божій могутності», спонукає «не основувати нашу церковну діяльність на наших здібностях», і це є благодаттю.
«Існує певна прихована благодать у тому щоби бути незначною Церквою, малим стадом; замість того, щоби виставляти напоказ наші сили, наші числа, наші структури та будь-які інші форми людської впливовості, ми піддаємося Господньому проводові та покірно стаємо поруч з людьми», — наголосив Папа, додаючи, що це також нагадує нам про те, що ми не є самодостатніми, що ми «потребуємо Бога, але також інших, всіх інших, братів і сестер інших віровизнань». І «особливим завданням» Церкви в цій країні є «не бути групкою, що закривається у своїй шкаралупці, бо почувається дрібною», але бути «відкритою на Боже майбутнє спільнотою, запаленою полум’ям Святого Духа».
Будівничі братерства і миру
Такий підхід, як зауважив Святіший Отець, причиняється до того, що обітниця життя і благословення, яку Бог виливає нас через Ісуса, здійснюється також і для інших. Це стається кожного разу, коли ми «живемо між собою братерством, коли беремо на себе тягарі вбогих і поранених життям, коли в міжлюдських і суспільних стосунках свідчимо справедливість й істину, кажучи „ні“ корупції та облуді». Папа побажав, аби християнські спільноти, зокрема, семінарії, були «школами щирості». І слід також пам’ятати, що всі члени наших спільнот є учнями, всі є важливими, всі наділені однаковою гідністю. Тому потрібно надавати простір мирянам. Врешті, дар, отриманий в Хрещенні, спонукає нас ставати «чоловіками і жінками сопричастя та миру, які сіють добро на кожному місці, де перебувають». Наступник святого Петра також згадав свідків віри цієї землі, таких як блаженні священик Владислав Буковинський, греко-католицькі єпископ Микита Будка та Олексій Зарицький, а також Слугиню Божу Ґертруде Детцель, щодо якої триває беатифікаційний процес. «Як нам сказала пані Мирослава, вони принесли у світ Христову любов. Ви — їхній спадок і обітниця нової святості!» — сказав Папа, побажавши заступництва Матері Божою, глибокою набожністю до Якої відзначаються місцеві християни.
Зустріч завершилася проказуванням молитви до Марії, Цариці миру, Яка є покровителькою Казахстану, та благословенням спеціального образу-триптиху Богородиці, Матері Великого степу.
Папа: в історії залишиться той, хто служить мирові
Завершальною подією Апостольської подорожі Папи Франциска в Казахстан стала участь 15 вересня 2022 р. у заключній сесії VII Конгресу релігійних лідерів у Нур-Султані, під час якого було оголошено про те, що наступний такий конгрес відбудеться 2025 року, зачитано кінцеву декларацію, після чого виступили кілька учасників, першим з яких був Глава Католицької Церкви.
Папа Франциск подякував учасникам конгресу за те, що вони прибули з різних країн та взяли активну участь у спілкуванні, праці та зусиллях на користь діалогу, що є «такими цінними в цей складний час, затьмарений не лише пандемією, а й безглуздим безумством війни». Він також висловив вдячність місцевій владі, як підготувала й організувала конгрес, а також «доброзичливому й мужньому народові Казахстану, що вміє приймати інші культури, зберігаючи свою благородну історію та цінні традиції».
Протистояти визискуванню релігії
Пригадуючи започаткування Конгресу лідерів світових і традиційних релігій, що відбувається в столиці Казахстану кожних три роки, він відмітив, що натхненням для його організаторів став День молитви за мир у світі, який Іван Павло II вперше провів у 2002 році в Ассізі після терактів, які сталися у США у вересні 2001 року. «На жаль, псевдорелігійний тероризм, екстремізм, радикалізм, націоналізм, що прикривається священністю, дотепер викликають страхи та побоювання щодо релігії», — зауважив Святіший Отець. Він звернув увагу на те, що в Декларації конгресу зазначається, що екстремізм, радикалізм, тероризм та будь-яке підбурювання до ненависті, ворожнечі, насильства та війни, які б мотиви чи цілі вони не ставили перед собою, не мають нічого спільного зі справжнім релігійним духом, і повинні відкидатися у найбільш рішучий спосіб (пор. № 5).
Здорова рівновага між політикою та релігією
«Казахстан, перебуваючи в центрі великого та стратегічно важливого азійського континенту, став природним місцем для нашої зустрічі», — підкреслив Єпископ Риму, додаючи, що прапор цієї країни нагадує про необхідність зберігати здорову рівновагу між політикою та релігією: золотий орел на прапорі уособлює земну владу, а синій фон символізує трансцендентність. «Отже, існує гармонійний зв’язок між політикою та трансцендентністю, — пояснив Папа, — здорове співіснування, яке розрізняє ці дві сфери. Розрізнення, а не змішання і не розділення». Змішання цих двох сфер, за його словами, не слід допускати, бо людина потребує вільного простору і відкритого на безкінечність, простору, не обмеженого земною владою. З іншого боку, трансцендентність не повинна піддаватися спокусі перетворитися у владу, аби божественна вічність не опинилася в полоні у земного сьогодення, а любов до ближнього не стала упередженим вибором. Слід також уникати розділення між політикою та трансцендентністю, бо найвищі людські устремління не можуть бути виключені з громадського життя і бути виключно пов’язаними з особистою сферою.
«Тому того, хто бажає у законний спосіб сповідувати свою віру, слід захищати завжди і всюди», — наголосив Глава Католицької Церкви, додаючи, що багато людей дотепер зазнають переслідувань та дискримінації через свою віру. Папа зазначив, що у своїй Декларації учасники конгресу звернулися до урядів та компетентних міжнародних організацій з проханням підтримати релігійні групи та етнічні спільноти, чиї людські права та основні свободи були порушені, і які зазнали насильства з боку екстремістів та терористів, також унаслідок воєнних дій та конфліктів (пор. № 6).
Міжрелігійний діалог — незамінне служіння людству
«Католицька Церква не припиняє звіщати непорушну гідність кожної людини, створеної „на образ Бога“ (пор. Бут 1, 26), і також вірить у єдність людства», — підкреслив Папа, додаючи, що саме тому Святий Престол, завжди брав активну участь у цій конференції, особливо через Дикастерію з міжрелігійного діалогу, й надалі хоче має намір це робити. «Шлях міжрелігійного діалогу, — наголосив він, — це спільний шлях миру і до миру, він необхідний і незворотний. Міжрелігійний діалог — це вже не тільки можливість, а нагальне і незамінне служіння людству, на хвалу та славу Творця усіх».
Роздумуючи над тим, що є об’єднуючим елементом для всіх релігій, Глава Католицької Церкви процитував слова Папи Івана Павла ІІ про те, що «всі дороги Церкви ведуть до людини» і що людина є «шляхом Церкви» (Енцикліка Redemptor hominis, 14). «І я хотів би сьогодні сказати, що людина — це шлях усіх релігій», — зазначив Папа Франциск, закликаючи звертати більше увагу на людину, аніж на стратегічні та економічні цілі, національні, енергетичні чи військові інтереси, коли йдеться про прийняття важливих рішень. «Щоб приймати рішення, які будуть насправді великими, потрібно дивитися на дітей, на молодь і на їхнє майбутнє, на похилих віком і їхню мудрість, на простих людей і їхні реальні потреби», — сказав він.
Спільна духовна та моральна спадщина
За словами Глави Католицької Церкви, релігії покликані свідчити всім людям «існування спільної духовної і моральної спадщини», яка ґрунтується на «трансцендентності та братерстві». «Це прекрасно, що кожного дня мільйони і мільйони людей, різного віку, різних культур і соціальних станів, збираються на молитву в незчисленних місцях культу. Це прихована сила, завдяки якій світ прямує вперед», — переконаний Папа, який додає, що сповідувати справжнє єднання з Творцем неможливо, якщо не любити Його творіння. Саме про це йдеться, коли говорить про братерство.
Нагальність миру
Зазначивши, що цим духом пронизана вся декларація, Святіший Отець окремо підкреслив три слова, першим з яких є «синтез усього», тобто, слово «мир». «Мир є нагальним, бо будь-який воєнний конфлікт чи вогнище напруження та протистояння сьогодні не може не мати пагубний „ефект доміно“ та серйозно підважувати систему міжнародних стосунків», — сказав він, покликаючись на 4-й пункт декларації, додаючи у світлі навчання Другого Ватиканського Собору, що мир «не є просто відсутністю війні, ані не може бути применшений лише до встановлення рівноваги між ворогуючими силами», але є «ділом справедливості». А отже, «випливає з братерства» та «зростає завдяки боротьбі з несправедливість та нерівністю», а будується — «простягаючи руку іншим». Тому декларація закликає світових лідерів «зупинити повсюди конфлікти та кровопролиття, відмовитися від агресивної та нищівної риторики». «Просимо вас в ім’я Бога та добра людства: чиніть зусилля задля миру, не задля озброєння! Лише якщо служитимете мирові ваше ім’я залишиться великим в історії», — мовив Святіший Отець.
Роль жінки
«Якщо бракує миру, то це тому, що бракує уваги, ніжності, здатності породжувати життя», — вів далі Папа, переходячи до другого слова, яким є «жінка». Оскільки жінка приносить піклування та життя у світ, то є дорогою до миру, й тому укладачі декларації підтримали необхідність захищати її гідність і покращувати соціальний статус. «Скільком смертоносним рішенням вдалося б запобігти, якщо б у центрі прийняття рішень були саме жінки», — сказав він, закликавши докладати зусилля задля того, щоб їх більше шанували та залучали.
Підтримка молоді
Врешті, третім аспектом, на який звернув увагу Святіший Отець, є молодь, яку він назвав «посланцями миру та єдності сьогодні і завтра». Саме вони, більше від усіх інших, призивають до миру та до пошани до спільного дому, в той час як «логіка домінування та експлуатації, нагромадження ресурсів, націоналізми, війни та зони впливу визначають старий світ, який молодь відкидає, бо це світ, який закритий на їхні мрії та надії», — сказав Папа, додаючи, що також і закам’янілі та удушливі форми релігійності належать не майбутньому, а минулому. А коли йдеться про нові покоління, то декларація наголошує на важливості освіти, яка зміцнюватиме взаємне прийняття та шанобливе співіснування між релігіями та культурами. «Даймо молоді в руки можливості освіти, а не зброю знищення», — закликав Глава Католицької Церкви, заохочуючи також «будувати світ з думкою про них».
Після закриття конгресу релігійних лідерів Папа Франциск від’їхав до аеропорту.
Папа Франциск попрощався з Казахстаном
Завершився триденний візит Папи Франциска в Казахстан, який тривав від 13 до 15 вересня 2022 р. та відбувався у контексті проведення в столиці цієї країни в Центральній Азії VII Конгресу лідерів світових і традиційних релігій. Після заключної сесії цього конгресу, на якій була зачитана підсумкова декларація, а також прозвучали виступи деяких учасників, Святіший Отець від’їхав до міжнародного аеропорту Нур-Султана. У VIP-залі летовища відбулася коротка церемонія прощання за участі Президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва, яка не передбачала промов.
Приблизно о 17:15 місцевого часу (14:15 — київського) літак італійської авіакомпанії «ITA Airways» з Папою Франциском на борту піднявся у небо. Передбачається, що переліт триватиме приблизно сім з половиною годин, під час яких Святіший Отець, згідно зі звичаєм, відповість на запитання журналістів.
