Владика Андрій Роборецький

Єпарх Саскатунський

Народився	12 грудня 1910 року у Великих Мостах (Жовківський повіт, Галичина).
Священничі свячення	18 липня 1934 року з рук преосвященного владики Василія Ладики, апостольського екзарха Канади.
Єпископська хіротонія	27 травня 1948 року.
Помер	24 жовтня 1982 року у м. Торонто (провінція Онтаріо, Канада).

Майбутній владика Андрій народився 12 грудня 1910 року у Великих Мостах (Жовківський повіт, Галичина), в сім’ї Якова та Анастасії Роборецьких. Мав одного брата, який у майбутньому став адвокатом, та дві сестри. У 1913 році сім’я емігрувала до Канади.

Освіта

Загалом, сім’я перебувала у м. Вінніпезі (провінція Манітоба, Канада), де Андрій закінчив вищу школу і колегію св. Павла.

Філософські та богословські студії Андрій Роборецький закінчив у духовній самінарії Святого Августина м. Торонто (провінція Онтаріо, Канада) впродовж 1929–1934 років. 18 липня 1934 року у місцевому українському храмі м. Вінніпегу владика Василій Ладика висвятив Андрія Роборецького на священника. Впродовж цього періоду священничого служіння душпастирював у Західній і Східній Канаді.

Священниче служіння

Спочатку був призначений до помочі в душпастирській праці, а відтак був поставлений парохом в м. Дофін (провінція Манітоба, Канада) та околицях від 1 грудня 1934 до 1940 року Крім душпастирської праці в великому окрузі багато зусиль доклав до будови нової церкви Воскресіння Христового у містечку Дофін.

Відтак 4 жовтня 1940 року єпископ Василій Ладика призначив його парохом церкви Святого Йосафата у Східному Торонто і цим душпастирським служінням отець Андрій займався аж до оголошення про його вибір на єпископа.

Єпископська діяльність

14 лютого 1948 року Святіший Отець папа Пій XII призначив отця Андрія Роборецького єпископом-помічником апостольського екзархату Центральної Канади та титулярним єпископом Танаїсу для допомоги у єпископському служінні владиці Василію Ладиці. 27 травня 1948 року відбулася єпископська хіротонія преосвященного владики Андрія Роборецького. Головним святителем став владика Василій Ладика, екзарх Центральної Канади, а співсвятителями — владика Костянтин Богачевський, апостольський екзарх Сполучених Штатів Америки, та владика Ніль Саварин, апостольський екзарх Західної Канади.

17 червня 1948 року ієрархи трьох екзархатів звернулися до Ільдебранда Антоніутті — апостольського делегата в Канаді (1936–1953 роки), з проханням, щоб Святий Престол створив окрему церковну провінцію для українців у Канаді. Єпископи вважали, що це підніме престиж Руської Греко-Католицької Церкви, забезпечить дисципліну серед духовенства і стане актом вірності Римському Понтифіку. Запит не був підтверджений, проте, 21 червня 1948 року папа Пій XII наділив єпископа Василія Ладику почесним званням архиєпископа і титулярного єпископа Мартирополіса. Також 19 березня 1951 року Апостольська столиця видала конституцію «De Ruthenorum», керуючись якою папа Пій XII розділив Центральний екзархат РГКЦ на екзархати Манітоби та Саскачевану. Останній очолив владика Андрій Роборецький, а на його місце єпископом-помічником у Вінніпезі став Максим Германюк.

Восени 1951 року архиєпископ Ільдебранд Антоніутті надіслав лист до єпископа Василія Ладики про зміни призначення апостольських екзархатів для католиків Канади.

Апостольський екзархат Торонто для вірних українців візантійського обряду замість апостольського екзархату Східної Канади;
Апостольський екзархат Вінніпегу для вірних українців візантійського обряду замість апостольського екзархату Манітоби;
Апостольський екзархат Саскатуна для вірних українців візантійського обряду замість апостольського екзархату Саскачевану;
Апостольський екзархат Едмонтона для вірних українців візантійського обряду замість апостольського екзархату Західної Канади.

Таким чином, 10 березня 1951 року Апостольський Престіл виокремив із апостольського екзархату Центральної Канади новий Саскатунський екзархат і призначив першим єпископом Андрія Роборецького.

3 травня 1951 року владика Андрій Роборецький став першим українським єпископом нової єпархії Саскачевану в Українському католицькому соборі Святого Юрія в Саскатуні і служив тут до своєї смерті.

3 листопада 1956 року Саскатунський екзархат був піднятий до рівня єпархії, а владика Андрій Роборецький став першим єпархом Саскатунським.

Помер на 49-ому році священства та 35-ому році єпископського служіння 24 жовтня 1982 року від серцевого нападу під час конференції Братства Українців-Католиків (БУК) в м. Торонто, щойно закінчивши промову. Похований владика Андрій у секції Українського католицького духовенства на цвинтарі Woodlawn.

Як свідчить про нього українська газета у Канаді «Українські вісті» від 9 березня 1948 року: «Преосвященний владика-номінант загально знаний в Канаді, тішився повагою, пошаною і любов’ю поміж вірними, веселої і щирої вдачі та услужний, працював з пожертвами для добра вірних і Святої Церкви. Радо помагав також і в справах національних: переводив збірки на українських скитальців. Отець Роборецький знаний і шанований також англійцями».