СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВідбувся вебінар для представників європейських єпископатів про міжрелігійний діалог і виховання
«Релігії повинні посилити свої духовні та моральні ресурси, спрямовані на зростання у взаємній солідарності, пропонуючи конкретні свідчення цього в сучасних суспільствах», — на цьому наголосив кардинал Міґель Анхель Аюсо Ґіхот під час вебінару, організованого Відділом з міжрелігійного діалогу Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE).
«Міжрелігійний діалог: горизонт братерства і шляхи релігійного виховання» — таку тему мав вебінар, організований Відділом з міжрелігійного діалогу Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE). В онлайн зустрічі, що відбулася 5 листопада 2020 року, замість скасованої щорічної зустрічі, що мала відбутися в Сараєво, взяли участь 37 єпископів і делегатів з різних країн, що у своїх єпископатах відповідають за міжрелігійний діалог. Учасникам було запропоновано дві доповіді: «Релігії на служінні братерству в світі» Голови Папської Ради з міжрелігійного діалогу кардинала Міґеля Анхеля Аюсо Ґіхота і «Релігійне виховання між формальною та прихованою програмами: етнографічні перспективи з Європи та Близького Сходу» професора Даніеля Кантіні, викладача Університету ім. Мартіна Лютера (Галле, Німеччина). Представником Української Греко-Католицької Церкви на цій онлайн-зустрічі став о. Ігор Шабан, Голова Комісії УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин.
Братерство як горизонт міжрелігійного діалогу
Кардинала Аюсо Ґіхот у своїй доповіді подав аналіз нещодавно опублікованої енцикліки Папи Франциска Fratelli tutti, розглядаючи її у перспективі «Документа про загальнолюдське братерство», підписаного в Абу-Дабі 2019 року. За словами доповідача, братерство між людьми, що належать до різних релігій, або є невіруючими, є горизонтом, до якого прагне міжрелігійний діалог загалом і, зокрема, ісламсько-християнський діалог.
У цій перспективі, з одного боку, виникає нагальна потреба, аби в публічних дебатах було місце для обговорень, що мають релігійне підґрунтя та збагачені внесками наукової та гуманістичної сфер; з іншого боку, релігії повинні посилити свої духовні та моральні ресурси, спрямовані на зростання у взаємній солідарності, пропонуючи конкретні свідчення цього в сучасних суспільствах. Це включає засудження всіх форм насильства, особливо, якщо воно здійснюється в ім’я релігії, з усвідомленням того, що сьогодні суспільство характеризується забуттям Божого імені та зловживанням ним. Вирішальну роль в цьому процесі, як наголосив ієрарх, відіграє релігійне виховання з метою побудови глибоко вкоріненого та поширеного досвіду братерства.
Яку релігійну ідентичність формуємо?
Освіта та виховання, як зазначив у другій доповіді професор Кантіні, займають центральне місце не лише задля змісту того, що навчають, але й задля того, як цей зміст інтерпретується і контекстуалізується. Тут йде мова про формування протилежних видів релігійної ідентичності: відкритої на діалог або самореференційної та спрямованої на взаємне поборення.
Професор вказав на важливі напрямні, які можуть допомогти діяти на місцевому рівні зі свідомим і глибоким досвідом міжрелігійного діалогу, наділеним критичним підходом, оживленим «музикою Євангелія», яка повинна лунати в християнських громадах і там, де вони діють серед людей.
За матеріалами VaticanNews
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
