СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Querida Amazonia». Апостольське напоумлення про Церкву з амазонським обличчям
Пропонуємо вашій увазі підсумок післясинодального Апостольського напоумлення Папи Франциска, присвяченого Амазонському регіонові, яка накреслює нові шляхи для євангелізації та дбання про довкілля та убогих. Святіший Отець сподівається на новий місіонерський порив та підтримує активну роль мирян у церковних спільнотах.
«Дорога Амазонія постає перед світом з усім своїм сяйвом, своєю драмою та містерією», — цими словами розпочинається післясинодальне Апостольське напоумлення Папи Франциска «Querida Amazonia», що побачило світ 12 лютого 2020 року. Документ приготований за підсумками Спеціальної Асамблеї Синоду Єпископів, присвяченої Амазонському регіонові, що відбувався у Ватикані в жовтні минулого року.
В перших пунктах Папа пояснює значення цього документа, багатого посиланнями на документи Єпископських Конференцій цього регіону та поезію авторів, пов’язаних з Амазонією. Він підкреслює, що прагне «передати резонанс», який Синод викликав у ньому. І уточнює, що не має наміру ні замінити, ні повторювати Кінцевий документ Синоду, заохочуючи його перечитувати, сподіваючись, що він стане збагаченням для всієї Церкви.
Папа Франциск ділиться своїми «Мріями про Амазонію» (5–7), доля якої повинна турбувати всіх, оскільки ця земля є також «нашою». Ось чотири «великі сни-мрії»: що Амазонія «боротиметься за права убогих», що «захищатиме культурне багатство», що «ревно оберігатиме надзвичайну красу природи» та що, врешті, християнські спільноти будуть «здатними розвиватися та втілюватися в Амазонії».
Соціальна мрія: Церква, що поруч з пригнобленими
Перший розділ «Querida Amazonia» зосереджений на «Соціальній мрії» (8). Папа підкреслює, що «справжній екологічний підхід» є також «соціальним підходом», і хоч цінує «здорове життя» індіанців, застерігає від «консерваціонізму», що переймається лише довкіллям. Він описує «несправедливість і злочини» (9–14), нагадуючи, що вже Венедикт XVI викривав «екологічне спустошення Амазонії». Тубільні народи, за його словами, зазнають «поневолення» як з боку місцевих, так і зовнішніх сил. Для Папи Франциска економічні операції, що ведуть до спустошення, вбивства та корупції, заслуговують називатися «несправедливістю та злочином». І повторюючи за Іваном Павлом ІІ, наголошує, що глобалізація не повинна стати новою формою колоніалізму.
Прислухатися до бідних щодо майбутнього Амазонії
Перед обличчям численних проявів несправедливості, Папа закликає «засоромитися та просити прощення» (15–19). За його словами, потрібні «мережі солідарності та розвитку», що вимагає заанґажування з боку всіх. У цьому контексті він зупиняється на «почутті спільноти» (20–22), нагадуючи про те, що для місцевих народів людські стосунки «пронизані оточуючою природою». Тому необхідність мігрувати в міста вони переживають як «справжнє викорчування».
Остання частина першого розділу присвячена «Деградуючим інституціям» (23–25) та «Соціальному діалогові» (26–27). Папа викриває лихо корупції, що отруює державу та її інституції. Він сподівається, що Амазонія стане «місцем соціального діалогу», насамперед, з «останніми». За його словами, голос убогих повинен стати «наймогутнішим голосом» стосовно Амазонії.
Культурна мрія: дбати про амазонський багатогранник
Другий розділ присвячений «культурній мрії». Святіший Отець відразу наголошує на тому, що сприяння Амазонії не означає «культурно її колонізувати» (28). Він удається до образу «амазонського багатогранника» (29–32). За його словами, необхідно боротися з «постмодерною колонізацією». Вкрай важливо «оберігати коріння» (33–35). Покликаючись на «Laudato si’» та «Christus vivit», Папа підкреслює, що «споживацьке бачення людської істоти» схильне до «уодноманітнення культур», й це, насамперед, має вплив на молодь, які він закликає «відновити поранену пам’ять».
«Ні» закритому «індіхенізмові», «так» міжкультурній зустрічі
Таким чином, документ зупиняється на темі «міжкультурної зустрічі». Святіший Отець зазначає, що також «культури, які на перший погляд здаються розвинутішими», можуть почерпнути від народів, які «розвинули культурний скарб, будучи пов’язаними з природою». Таким чином, розмаїття не повинно бути «кордоном», але «мостом». Слід сказати «ні» повністю закритому індіхенізмові (течії в громадській думці й мистецтві Латинської Америки, що полягає у виключному зверненні до культури індіанців).
Заключна частина другого розділу присвячена темі культур і народів, що перебувають під загрозою (39–40). За словами Папи, кожен проект, що стосується регіону, повинен приймати «перспективу прав народів». А їм нелегко буде «зберегтися неушкодженими», якщо середовище, в якому вони народилися та розвинулися, погіршуватиметься.
Екологічна мрія: об’єднати дбання про довкілля з дбанням про людину
Третій розділ «Екологічна мрія» найбезпосередніше пов’язаний із енциклікою «Laudato si’». У вступі (41–42) підкреслюється, що в Амазонії існують тісні взаємини між людиною та природою. Піклуватися про наших братів і сестер, так само як Господь піклується про нас, є «першочерговою екологією, якої ми потребуємо», — наголошує Святіший Отець, адже дбання про довкілля і дбання про бідних є «нероздільними». Цитуючи у контексті роздумів про важливість води місцевих поетів, що оспівують «силу й красу» Амазонки (43–46), він стверджує, що ця поезія допомагає нам «визволитися від технократичної й споживацької парадигми, що придушує природу».
Почути волання Амазонії
На думку Папи, потрібно терміново почути «волання Амазонії» (47–52). Він нагадує, що від стану цього регіону залежить рівновага планети. Існують не лише потужні місцеві інтереси, але також і міжнародні. Тому, розв’язкою не може бути «інтернаціоналізація» Амазонії, повинна, натомість, зростати «відповідальність національних урядів». Сталий розвиток вимагає того, щоби мешканці завжди були поінформованими про проекти, які їх стосуються. Потрібне створення «законодавчої системи» з «непорушними межами».
Глава Католицької Церкви запрошує до «пророцтва споглядання» (53–57). Вислуховуючи місцеві народи, за його словами, можемо полюбити Амазонію, «а не лише експлуатувати її», розпізнати в ній «богословський простір, в якому об’являється Бог і кличе Своїх дітей». Остання частина третього розділу зосереджена на «екологічному вихованні та звичках» (58–60), адже екологія — це не технічне питання, але «виховний аспект».
Церковна мрія: Церква з амазонським обличчям
Останній і найбільший розділ «безпосередніше» присвячений пастирям і вірним, зосереджуючись на «церковному сні». Папа заохочує розвивати «Церкву з амазонським обличчям» через «велике місіонерське звіщення» (61), яке є «необхідним для Амазонії» (62–65). За його словами, не вистачить нести лише «соціальне послання». Ці народи «мають право на звіщення Євангелія», без якого «кожна церковна структура» перетвориться в неурядову організацію.
Оновлена інкультурація Євангелія
В цьому контексті значна частина роздумів присвячена інкультурації, говорячи про неї в світлі конституції Другого Ватиканського Собору «Gaudium et spes» як про процес, що «приводить до повноти у світлі Євангелія» все те добре, що є в амазонських культурах (70–74). Зупиняючись на «соціальній і духовній інкультурації» (75–76), Папа підкреслює, що з огляду на бідність багатьох мешканців регіону, інкультурація повинна мати «виразний соціальний характер». Водночас, соціальний вимір повинен інтегруватися з духовним.
Таїнства, доступні для всіх
Документ вказує на «відправні точки до амазонської святості» (77–80), що не повинні імітувати «моделі з інших місць». Святіший Отець підкреслює, що існує можливість «певним способом» перейняти якийсь індіанський символ, «не обов’язково визначаючи його як ідолопоклонницький». Можна, додає він, цінувати міф, «сповнений духовного сенсу» без того, аби вважати його «язичницькою помилкою». Те ж стосується і деяких релігійних свят, бо хоча вони й потребують «процесу очищення», то, однак, «містять у собі сакральне значення».
Далі Папа роздумує про інкультурацію літургії (81–84), нагадуючи, що Другий Ватиканський Собор закликав докладати зусилля для «інкультурації літургії серед тубільних народів». У цьому контексті, в одному з посилань, згадує і про те, що під час Синоду прозвучала пропозиція про опрацювання «амазонського обряду». Святі Тайни, наголошує Святіший Отець, «повинні бути доступними для всіх, особливо, для бідних».
З цією темою пов’язана тема «інкультурації служінь» (85–90), виклик, на який Церква повинна дати «сміливу» відповідь. Папа Франциск вказує на важливість забезпечити «більшу періодичність служіння Євхаристії». Оскільки лише рукоположений священик може очолювати Євхаристійне богослуження, то як гарантувати це служіння на найвіддаленіших теренах? Глава Католицької Церкви закликає всіх єпископів, особливо, латиноамериканських, «бути великодушнішими», спрямовуючи кандидатів, які «виявляють місіонерське покликання», до обирання Амазонії, та заохочує переглянути програми формування майбутніх пресвітерів.
Сприяти активній участі мирян
Далі «Querida Amazonia» зупиняється на «спільнотах, повних життя» (91–98), в яких важлива роль належить мирянам. Не йдеться лише про «сприяння більшій присутності рукоположених служителів», чого буде недостатньо без «нового життя в громадах». Отож, потрібні нові «мирянські служіння», бо без активної участі мирян Церква не зможе «відповісти на виклики Амазонії». Особливе місце займають також богопосвячені особи, місцеві спільноти, які захищають соціальні права, чи «мобільні місіонерські групи».
Окрему частину цього розділу (99–103) Святіший Отець присвятив обдаруванням жінок. Він визнає, що в Амазонії деякі спільноти зберглися саме завдяки «присутності сильних і великодушних жінок». Водночас, він перестерігає, що не слід применшувати Церкву виключно до «функціональних структур». Папа відкидає «клерикалізацію жінок», пропонуючи, натомість, їхній внесок, притаманний саме жінці, що буде продовженням «сили й ніжності Пречистої Діви Марії». Він заохочує до формування нових форм жіночого служіння, які також матимуть вплив на прийняття рішень, що стосуються громади.
Спільна боротьба
Глава Католицької Церкви вказує на необхідність «розширювати горизонти, виходячи за межі конфліктів» (104–105). Слід долати «обмежені перспективи», які залишаються закритими «в часткових аспектах». Розділ завершується темою «екуменічного та міжрелігійного співіснування» (106–110). Святіший Отець заохочує віруючих «знаходити простір для діалогу та для того, щоби діяти разом на користь спільного блага».
Ввіряючи Марії Амазонію та її народи
Документ завершується молитвою до Пресвятої Богородиці, Матері Амазонії (111). «О Мати, зглянься над бідними Амазонії, — йдеться в молитві, — бо їхня домівка руйнується задля нікчемних інтересів, (…) зворуши чутливість могутніх, бо хоч і відчуваємо, що вже запізно, Ти кличеш нас зберегти те, що ще є живим».
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
