Послання Ради Єпископських Конференцій Європи «Європо, час прокинутися? Ознаки надії»

ПОСЛАННЯ

Ради Єпископських Конференцій Європи

Від гробу святого Якова, що є метою багатьох паломників з різних частин нашого континенту, також і ми, ієрархи Ради Єпископських Конференцій Європи, відновлюємо наше визнання віри на апостольських підвалинах.

У ці дні ми мали радість побачити стільки молодих людей, і не лише молодих, що пішки направлялися до Сантьяго, прибуваючи до Портику Слави.

Усвідомлюючи наші обмеження та безліч слабких місць, які викликають страждання всієї Церкви, ми теж увійшли до собору, щоб зложити, під час обряду обіймів, наші страждання і благання на плечі Апостола, щоб просити прощення за наші помилки і зобов’язати себе з надією та впевненістю щодо майбутнього.

Ми прибули в Сантьяго-де-Компостелу, місто на крайньому заході Європи, в якому, — як пригадує нам Папа Франциск, котрому ми дякуємо за оперативність, з якою невтомно показує нам шляхи прийняття та за повідомлення, яке він нам надіслав, — «зустрічаються центр та периферія… дуже символічне місце, щоб знову відкрити велике багатство Європи, об’єднане у своїй релігійній та культурній традиції».

Зібрані задуматися на тему: «Європо, час прокинутися? Ознаки надії», ми стали більш обізнаними про ситуацію, в якій живуть наші країни та різні існуючі суперечності:

• бажання Бога і водночас вразливість християнського життя;
  
  
• прагнення життя на основі Євангелія та водночас церковна і людська слабкість;
  
  
• прагнення святості і водночас слабке свідчення життям;
  
  
• прагнення загальних прав людини і водночас втрата поваги до людської гідності;
  
  
• прагнення гармонії в суспільстві та зі навколишнім середовищем, але й втрата будь-якого сенсу об’єктивної істини;
  
  
• прагнення до тривалого щастя, але і втрата почуття спільності, до якого покликане людство;
  
  
• прагнення до внутрішнього спокою та злагодженості, виражене в духовних пошуках, але також заперечення цього пошуку у багатьох публічних виступах.

Ми зосередилися на суттєвих питаннях, що перебувають в глибині людського серця й ніколи не зникають, навіть, якщо, іноді, вони затемнені матеріальними прагненнями. Кожна людина, насправді, плекає це таємне бажання зустріти того, хто допоможе її совісті пробудитися, пробудити вирішальні питання щодо існування, майбутнього поза смертю, зла, яке шкодить людині, і зла, яке порушує життя і світ.

Ось чому, як і ранкові сторожі, пильні та готові вказати на початок нового дня, ми хочемо передати повідомлення надії Європі у біді та твердо сказати: «Прокинься, Європо!» У різних історіях і традиціях, у старих і нових викликах, існують елементи надії: серед них святі та мученики наших країн, — запалені світичі, які заохочують сьогодення та сповіщають про майбутнє. Вони світяться, як зірки на небі.

Відкрий своє коріння, Європо! Роздумуємо про безліч прикладів цієї надії, починаючи від наших святих покровителів: Бенедикт із Нурсії, Кирило та Методій, Бригіда Шведська, Катерина зі Сієни, Тереза ​​Бенедетта від Хреста, знаки Європи, об’єднаної в різноманітті. Відкрий для себе свідчення великих європейських діячів, ближчих до нашого часу, таких як мати Джузеппіна Ванніні, Маргарита Бейс, кардинал Джон Генрі Ньюман, які у неділю, 13 жовтня, будуть проголошені святими Церкви і незліченною кількістю прикладів святості, які присутні на дорогах нашого часу, і які ми зустрічаємо щодня.

Радуйся, Європо, через доброту твого народу, через багатьох прихованих святих, які кожен день мовчки сприяють побудові справедливішого і гуманнішого громадянського суспільства. Подивися на багато сімей, єдиних, здатних породити майбутнє. Вдячно визнай їх віру в Бога та їхній приклад. Дозволь моделювати цей наш улюблений континент і, як нагадує Папа Франциск, прагнути до «нового європейського гуманізму, здатного до діалогу, інтеграції та породження, одночасно оцінюючи те, що найдорожче у традиції континенту: захист життя та гідності людини, сприяння сім’ї та повага до основних прав людини. Завдяки цьому зобов’язанню Європа може вирости як сім’я народів, земля миру та надії».

Ми вважаємо, що справжньою відповіддю на всі питання сенсу є Ісус Христос, справжнє обличчя Отця. Ми проголошуємо нашу віру в Його Особу, як єдиного Спасителя людини та світу. Тільки в Ньому, Хлібі, розламаному за нас, відповіді на наші запитання, тому що Він єдиний — це повне відкриття таємниці Бога та відповіді людства на цю таємницю Любові та Милосердя. Він робить того, хто приймає Його, доступним слухати, любити і робити себе ближнім, ставлячи себе в ім’я Христа на службу людині, особливо тим, хто потребує, пропонуючи їм дар Христа і необхідну допомогу, з цим милосердям що «спонукає нас визнати себе дітьми одного Отця» (Папа Франциск, Послання під час пленарного засідання).

5 жовтня 2019 року,