СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиОсобливе покликання: сестра Юля зі Львова стала матір’ю для 10 дівчат
Монахиня, яка стала матір’ю, щоправда прийомною. Сестра Служебниця Непорочної Діви Марії Юлія Фляк впродовж п’яти років є матір’ю-опікункою у львівському дитячому будинку сімейного типу. Монахиня виховує 10 дівчат, а також є директором комунальної установи «Центр соціальної підтримки дітей та сімей „Рідні“».
«Я ніколи не була прийомною мамою. Однак як монахиня здійснювала соціальне служіння — працювала з сиротами. Але згодом вирішила взяти дівчат під опіку», — розповідає сестра Юля. Про це зазначає пресслужба Львівської міської ради.
Усі вихованки сестри Юлії — підлітки: наймолодшій — 11 років, найстаршій — 20. Старші дівчата вже студентки: одна навчається на юристку, інша — на соціальну працівницю, ще одна — на працівницю у сфері фізичної культури.
«Понад 40 тисяч гривень в місяць іде на репетиторів, видатки покриває фонд „Рідні“. Завдяки цим заняттям, а також старанням дівчат, вони отримують омріяну професію. „Служба у справах дітей“ допомогла дівчатам із встановленням брекетів, познайомила нас з чудесними медиками з Медичного університету, в дівчат будуть чудові здорові усмішки», — розповідає опікунка.
Повністю облаштовану квартиру для створення дитячого будинку сімейного типу надав фонд «Рідні», і це вже друге ДБСТ, створене у співпраці з фондом «Рідні» (фонд усі роки функціонування ДБСТ підтримує їхню діяльність). Квартира простора, облаштована усім необхідним: сім кімнат, спортивний зал, кухня-вітальня та п’ять санвузлів. Готує сестра Юля, дівчата допомагають, підтримують чистоту та порядок. Медичну допомогу дітям надає приватний медичний центр, з яким підписано договір, комунальні послуги покриває фонд «Рідні».
Підопічні сестри — дівчата, тож усі вони відвідують фахівців у сфері краси. «З молодшими дівчатками до перукаря іду я, бо маю знати, якою прийде після салону моя дитина. Я не маю заперечень щодо їхніх експериментів, хіба щодо татуювань, проте і тут маємо розмову. Якщо буду категоричною, дитина все одно зробить по-своєму та не буде щирою зі мною, тому обираємо золоту середину», — каже сестра Юля.
Окрім побутових питань — є й інші, розповідає сестра Юля. «Багато спірних питань стосуються викликів свободи в такому віці. Дівчата починають товаришувати з хлопцями, їм хочеться піти в клуб. Якщо я почну забороняти, не буде довіри. Кілька років тому до мене прийшов молодий чоловік з букетом квітів та коробочкою, у якій перстеник, я розсміялась, сказавши, що мені вже запізно. Він сказав, що це для нашої Насті, він хоче зробити їй пропозицію. Тепер Настуня вже три роки як заміжня, виховує сина, а ми підтримуємо з нею дуже теплі відносини… Якщо у дівчат справді серйозні стосунки, вони знайомлять мене з хлопцями», — розповідає сестра Юля.
Остання прийнята у велику сім’ю вихованка — Вероніка з Вугледару. Дівчинці 10 років, вона дивом вціліла під час російського обстрілу. Родичі накрили її собою, таким чином врятувавши життя дитини. Вероніка травмована і фізично та психологічно.
«Дівчинка комунікабельна, має свої глибокі травми, які були ще до війни, має поранення, у неї напівпаралізовані ручки. Ніхто не ставиться до неї з жалістю, комунікуємо з нею звично. Вона має багато запитань, хоче говорити, переважно про своє минуле, про будинок, про тих хто в неї був та що з ними сталося. Вона переживає, і це буде ще довго», — розповідає сестра Юля.
Дівчата одразу прийняли Вероніку. Не було жодного бар’єру, окрім одного — російської мови. З Веронікою у кімнаті мешкає Женя, якій 12, вона пояснила, що російська — це мова окупанта, який вбив її рідних. Після того Вероніка впевнено і дуже успішно почала говорити українською.
Сестра Юля каже, що перед тим як прийняти в сім’ю нову дитину, радиться з дівчатами. Це важливо, особливо коли у дитини є проблеми, наприклад, аутизм, як у Жені.
«Ми всі ходили на знайомство з Женею в ліцей „Просвіта“. Вийшли з думкою, що буде важко. Женічка прийшла до нас у третьому класі, зараз вже в шостому. Вона не розмовляла, нічого не робила в побуті. Ми всі чергували по тижню, я і дівчата допомагали їй з порядком та гігієною. Вони вчили Женю всього. У неї вкладено дуже багато праці дівчат», — каже сестра Юля.
Сестра Юля каже, що дуже цінує підтримку фахівців з управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради, яке не контролює чи карає, а допомагає, і найперше — дітям.
«Від „Служби у справах дітей“ я отримую постійну підтримку. Особливо цінний супровід фахівців установи ми відчуваємо, коли діти вступають у навчальні заклади. Дуже велика допомога в підготовці документів, у вирішенні матеріально-технічних та, зрештою, різноманітних питань. Це неймовірні люди, і ми раді, що вони у нас є», — додає сестра Юля.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
