СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМонахиня УГКЦ стала першою українкою, що захистила докторат із богослов’я на Близькому Сході
Сестра Альфонса Карапата (Сестри Місіонерки Найсвятішого Ізбавителя) в Університеті Святого Духа в Касліку (Université Saint-Esprit de Kaslik), що розташований 20 км від Бейруту (Ліван), 24 квітня захистила свою докторську працю на тему «Еклезіолозія уніонізму Кирила Королевського та її вплив на формування ідентичності Мелхітської та Української Греко-Католицької Церкви» та отримала ступінь доктора богослов’я.
Колегія рецензентів та екзаменаторів, частина з яких через карантинні обмеження була присутньою онлайн, поставила монахині з України найвищий бал — 100/100, що є унікально високим балом для університету, а на богословському факультеті таке відбулося вперше.
Сестра Альфонса працювала під науковим керівництвом о. — проф. Габріеля Гашема. Рецензентами дисертації були: владика Теодор Мартинюк (УГКЦ), владика Поль Рухана, проф. Карам Різк, Еллі Аззі (Маронітська Церква) та о. — др. Ніколя Бустрос (Мелхітська Церква).
«Блискуча 500-сторінкова робота, написана французькою мовою, є правдивою подією в українському богословському, церковному і культурному житті. Автор дисертації — людина, що віддала себе Богові і променює правдивою вільною Христовою радістю», — зазначив митрополит Філадельфійський, архиєпископ Борис Ґудзяк. Сестра Альфонса закінчила Український католицький університет у Львові 2006 року, коли владика Борис був його ректором, і саме за його порадою продовжила навчання в Лівані.
Сестра Альфонса Карапата, ЧНІ
Університет Святого Духа — це маронітський університет, один з шести католицьких університетів Лівану, і єдиний, у якому є факультет богослов’я.
«Зі мною навчалися студенти різних християнських традицій Близького Сходу — мелхіти, мароніти, халдеї, представники православних та так званих монофізитських Церков. Лише я і колега з Індії були не з близько-східної традиції», — розповідає сестра Альфонса.
«Вона мусіла на початку витримати різні випробування, не знаючи ні арабської, ні французької. Вона не мала мережі „своїх“, а повноцінно обійняла „чуже“, залишившись при тому собою. Та й з яким результатом!», — прокоментував владика Борис.
Сестра Альфонса каже, що досвід людяності мешканців Близького Сходу став для неї справжнім відкриттям і даром. «Я справді досвідчила людяність. Ліванці приємні, відкриті, готові допомогти, незважаючи на труднощі. Але перед тим треба було адаптуватися і прийняти східну ментальність, не стаючи в опозицію, а навчитися бути її частиною», — каже сестра Альфонса. Вона провела на Близькому Сході 10 років, і після захисту, повернувшись в Україну, планує продовжувати дружбу і спільні проекти з Церквами і монастирями, з якими там познайомилася.
Не менш цікавою за близько-східний досвід є тема, яку сестра досліджувала. Кирило Королевський — це француз, який став католиком східного обряду через Мелхітську Церкву, про яку написав монументальну трьох-томну історію. Але остаточно цей паломник крізь традиції і культури знайшов свій духовний дім у слов’янському обряді.
«У слов’янському світі найвищим авторитетом для цього геніального богослова-історика, який вивчив слов’янські та семітські мови, став митрополит Шептицький і велику частину свого життя він присвятив праці на користь Церкви в Україні, зокрема, будучи представником митрополита Андрея в Римі», — наголосив архиєпископ Ґудзяк.
Сестра Альфонса у своїй дисертації, що зосередилася на еволюції унійної еклезіології та формуванні ідентичності згаданих Церков, заторкнула також питання французької церковної культури, творче і авангардне мислення східних католиків Близького Сходу, виклики політичного і церковного протистояння України і Росії та церковно-дипломатичну діяльність Святого Престолу.
За матеріалами Мар’яни Карапінки для Релігійно-інформаційної служби УкраїниПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
