СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиАпостольська подорож Папи Лева XIV до Туреччини та Лівану. День перший
Папа Лев XIV завершує перший день своєї Апостольської подорожі до Туреччини після зустрічі з цивільною владою країни та заклику до Церкви та громадян Туреччини будувати культуру зустрічі та діалогу.
Папа Лев XIV прибув у Туреччину
Туреччина вп’яте вітає Наступника святого Петра. У четвер, 27 листопада 2025 року, о 12:22 місцевого часу (11:22 київського) літак з Папою Левом XIV на борту приземлився в міжнародному аеропорту Есенбоаґа столиці Туреччини Анкари. Повітряне судно зупинилося в зоні, призначеній для церемоніальних заходів. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Біля трапу літака Папу зустрів представник уряду, члени делегації, місцеві ієрархи. Офіційна зустріч не передбачала промов. Відбулося взаємне представлення делегацій, віддано військові почесті. Опісля Папа мав коротку розмову з представником уряду, по завершенні якої вирушив до Мавзолею Ататюрка, відвідини якого є частиною протокольних заходів візитів глав держав до Туреччини.
Варто зазначити, що Туреччина займає особливе місце в географії папських подорожей. Святий Іван XXIII не відвідував її як Папа, але як Апостольський делегат прожив майже десять років у Стамбулі (1935–44), і після його обрання на престол Святого Петра влада Анкари назвала його «першим турецьким Папою в історії». Країна була метою 5-ї подорожі Павла VI (1967), який подарував главі турецької держави, що прийшов зустріти його в аеропорту, прапор, захоплений у Османської армії під час битви при Лепанто (1571). Ця Апостольська подорож була продовженням паломництва Папи Монтіні до Святої Землі та його історичних обіймів з Вселенським Патріархом Атанаґорасом в Єрусалимі. Святий Іван Павло II був другим Папою, який відвідав Туреччину (4-а подорож, 1979), де він зустрівся з Вселенським Патріархом Димитрієм I; потім була черга Бенедикта XVI (5-а подорож, 2006) і Франциска (6-а подорож, 2014), завжди в контексті екуменізму, але також і діалогу з ісламом. Таким чином, Лев XIV — п’ятий Папа, що ступив на турецьку землю.
Папа в Туреччині: відвідини Мавзолею Ататюрка та візит ввічливості до Президента
Одним з елементів протоколу офіційних візитів в Туреччину є відвідини Мавзолею Ататюрка. Побудований між 1944 і 1953 роками, він є усипальницею Мустафи Кемаля «Ататюрка» (Батька турків), засновника і першого президента Турецької Республіки. Саме сюди, після офіційної зустрічі в аеропорту, в обідню пору 27 листопада 2025 року прибув Папа Лев XIV.
На початку Левової алеї, проспекту, що веде до мавзолею, Святішого Отця зустріли представники державної, місцевої та військової влади. Відбулася церемонія покладення вінка, Папа залишив запис у Книзі почесних гостей і здійснив короткий візит до Музею, присвяченого Ататюрку та історії Республіки. Опісля він від’їхав до Президентського палацу.
Саме в офіційній резиденції Глави Держави відбулася офіційна церемонія привітання. Папа в супроводі кавалерії наблизився до головного входу до палацу, де його зустрів Реджеп Ердоґан, Президент Туреччини. Разом вони вийшли на приготований подіум. Прозвучали гімни Святого Престолу та Туреччини, під час виконання яких дано 21 залп з гармат. Церемонія привітання також включала військові почесті та привітання з відповідними делегаціями. Після спільного фото при вході до Президентського палацу розпочався візит ввічливості, що включав приватну розмову в робочому кабінеті Глави держави та представлення й фото з сім’єю. З президентського палацу Святіший Отець від’їхав до розташованої неподалік Національної бібліотеки, щоб зустрітися з представниками влади, громадянського суспільства та дипломатичного корпусу.
Перше слово Лева XIV у Туреччині: будьте фактором зближення між народами
«Святий Престол, з його єдиною силою, тобто духовною і моральною, бажає співпрацювати з усіма країнами, які дбають про цілісний розвиток кожної людини й усіх чоловіків та жінок. Тож прямуймо вперед разом, у правді та дружбі, смиренно уповаючи на Божу допомогу», — цими словами Папа Лев XIV підсумував свою першу промову, яку виголосив на турецькій землі. Прибувши у четвер, 27 листопада 2025 року до Анкари, столиці Туреччини, Святіший Отець здійснив протокольні заходи та візит ввічливості до Президента, після чого прибув до Національної бібліотеки, де відбулася зустріч з представниками влади, дипломатичного корпусу й громадянського суспільства.
Живим є плюралістичне суспільство
Промовляючи після Глави Держави, Лев XIV подякував за сердечний прийом, зауваживши, що радіє з нагоди розпочати Апостольські подорожі свого понтифікату з цієї землі, пов’язаної з початками християнства. «Природна краса вашої країни спонукає нас берегти Боже створіння. Ба більше, культурне, мистецьке та духовне багатство місць, де ви живете, нагадує нам, що в зустрічі різних поколінь, традицій та ідей формуються великі цивілізації, в яких розвиток і мудрість укладаються в єдність», — сказав він, погоджуючись з тим, що наш світ має за собою століття конфліктів, і досі дестабілізований «амбіціями та рішеннями, що топчуть справедливість і мир». У цьому контексті Папа вказав на символічне значення моста через Дарданелли, що вказує на покликання об’єднувати, починаючи зсередини. «Суспільство є живим, якщо воно є плюралістичним: саме мости між його різними душами роблять його громадянським суспільством», — сказав він, запевняючи у тому, що й християни Туреччини мають намір робити свій позитивний внесок у єдність країни.
Солідарність і співчуття як критерії розвитку
За словами Святішого Отця, образ великого моста допомагає осмислити значення «культури зустрічі», яку його попередник протиставив «глобалізації байдужості». Йдеться про здатність відчувати біль інших, чути волання вбогих і землі, спонукаючи до співчутливого діяння, що є «відблиском єдиного Бога, лагідного і милосердного». «Образ великого мосту також допомагає в цьому сенсі. Бог, об’являючи Себе, встановив міст між небом і землею: Він зробив це, щоб наше серце змінилося, ставши подібним до Його серця. Це величний підвісний міст, який майже кидає виклик законам фізики: такою є любов, яка, крім особистого та приватного виміру, має також видимий і публічний вимір», — сказав Папа, зауваживши, що справедливість і милосердя кидають виклик законові сили, наважуючись вимагати, «щоб співчуття й солідарність сприймалися як критерії розвитку». «Ось чому в такому суспільстві, як турецьке, де релігія відіграє помітну роль, надзвичайно важливо поважати гідність і свободу всіх Божих дітей: чоловіків і жінок, співвітчизників і іноземців, бідних і багатих. Ми всі є Божими дітьми, і це має особисті, соціальні та політичні наслідки», — сказав він.
Сім’я — школа суспільних цінностей
Від «людського роду» Лев XIV перейшов до роздумів над важливістю підтримки сім’ї, яка «для кожного з нас» була «першим осередком суспільного життя». «Саме в сім’ї формуються необхідні для цивілізованого співіснування цінності та перша, фундаментальна чутливість до спільного блага. Звичайно, кожна сім’я може також закритися в собі, плекати ворожнечу або не давати комусь із своїх членів висловлюватися, аж до перешкоджання розвитку його талантів», — зауважив Папа, наголошуючи, що попри це не індивідуалістична культура і не зневага до подружжя та плідності дають людям більше можливостей для життя і щастя. З цього випливає заохочення відповідати на підступ «споживацької економіки, в якій самотність перетворюється на бізнес» будуванням культури, яка цінує почуття та стосунки, бо «тільки в спільності стаємо справді собою». В цьому контексті Святіший Отець згадав про важливий внесок, який у суспільне життя можуть зробити жінки, маючи доступ до освіти та до участі в професійному, культурному й політичному житті.
Світ потребує людей діалогу
Підсумовуючи, Лев XIV побажав, щоб Туреччина зуміла бути «фактором стабільності та зближення між народами на служінні справедливому та тривалому мирові». За його словами, чотири попередні візити Римських Пап у цю країну засвідчують, що Святий Престол не лише підтримує добрі стосунки з республікою, але «прагне співпрацювати у будуванні кращого світу з внеском цієї країни, що становить міст між Сходом і Заходом, Азією та Європою і є перехрестям культур і релігій». Вже сама нагода — 1700-річчя Собору в Нікеї говорить про зустріч і діалог, як і те, що саме на території сучасної Туреччини відбулися перші вісім вселенських соборів.
«Сьогодні, як ніколи раніше, існує потреба в особистостях, які сприяють діалогу і практикують його з непохитною волею і терпеливою наполегливістю. Після періоду розбудови великих міжнародних організацій, що настав після трагедій двох світових воєн, ми переживаємо дуже конфліктну фазу на глобальному рівні, в якій переважають стратегії економічної та військової сили, підживлюючи те, що Папа Франциск назвав „фрагментарною третьою світовою війною“. Не слід у жодному разі піддаватися цій тенденції! Від цього залежить майбутнє людства. Адже енергія та ресурси, які поглинає ця руйнівна динаміка, відволікають увагу від справжніх викликів, які людський рід сьогодні повинен долати, єднаючись, а саме: мир, боротьба з голодом і бідністю, охорона здоров’я та освіта, а також збереження створіння», — сказав Лев XIV.
Із Національної бібліотеки Святіший Отець від’їхав до Управління у справах релігій.
Папа Лев XIV відправився до Стамбула
Завершується перший день першої Апостольської подорожі Папи Лева XIV. Прибувши в четвер, 27 листопада 2025 року, в обідню пору до турецької столиці Анкари, він здійснив візит ввічливості до Глави держави, після чого в Національній бібліотеці зустрівся з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства. Наступною зупинкою в столиці був візит до Управління в справах релігії, що передбачав приватну розмову з його очільником. Врешті, Святіший Отець завітав до місцевої Апостольської нунціатури, щоби привітати з її персоналом, звідки від’їхав на летовище.
З Анкари Папа відлетів до Стамбула. В цьому місті він перебуватиме до неділі, зупинившись у «Домі Ронкаллі», колишній Апостольській делегатурі в Стамбулі, що була дипломатичним представництвом Святого Престолу в країні, де свого часу служив майбутній Папа Іван ХХІІІ. У програмі другого дня — зустріч з місцевою католицькою спільнотою та екуменічна зустріч у Ізніку на місці проведення першого Вселенського собору.
