СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиАпостольська подорож Папи Лева XIV до Туреччини та Лівану. День четвертий
Неділя, 30 листопада 2025 року, стала кульмінацією чотириденного візиту Папи Лева XIV до Туреччини. Розпочавши день приватною Святою Месою в резиденції «Домі Ронкаллі» в Стамбулі, Святіший Отець попрощався з персоналом і вирушив до патріаршого храму Матері Божої Вірменського Апостольського Патріархату. Пізніше Папа прибув на Фанар до патріаршого собору святого Юрія, де разом із Вселенським патріархом Вартоломеєм молився на Божественній Літургії з нагоди свята апостола Андрія. Завершивши зустрічі, Папа Лев XIV прибув до аеропорту Стамбула, де відбулася церемонія прощання, після чого вилетів до Бейрута, розпочинаючи наступний етап своєї Апостольської подорожі.
Папа: єдність — це не поглинання чи домінування, а обмін дарами
Неділя, 30 листопада 2025 року, — це четвертий і заключний день перебування Папи Лева XIV в Туреччині, куди він прибув у четвер. Вранці він відслужив приватну Святу Месу в своїй резиденції в Стамбулі, якою став «Дім Ронкаллі», колишня Апостольська делегатура Святого Престолу. Після сніданку він попрощався з персоналом, якому подякував за гостинність, після чого вирушив до патріаршого храму Матері Божої Константинопольського патріархату Вірменської Апостольської Церкви. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
При вході до собору Єпископа Риму зустрів патріарх Сааґ ІІ, який також звернувся із привітальним словом після молитовного моменту. Відповідаючи, Лев XIV висловив радість з можливості здійснити ці відвідини, ступаючи слідами своїх попередників. «Цей візит дає мені можливість подякувати Богові за відважне християнське свідчення вірменського народу протягом віків, часто в трагічних обставинах. Я також хочу висловити щиру вдячність Господу за дедалі тісніші братерські узи, що поєднують Вірменську Апостольську Церкву та Католицьку Церкву», — сказав він, згадуючи про контакти, які почали розвиватися після Другого Ватиканського Собору, після чого розквітнув «діалог любові» між Церквами.
Глава Католицької Церкви зауважив, що 1700-річчя першого Вселенського Собору спонукає вшанувати Нікейський Символ віри. Саме з «цієї апостольської віри», за його словами, ми повинні черпати, щоби «відновити єдність, яка в перші століття існувала між Церквою Риму й стародавніми Східними Церквами». «Ми також повинні черпати натхнення з досвіду ранньої Церкви, щоб відновити повну єдність, єдність, яка не означає поглинання чи домінування, а радше обмін дарами, які наші Церкви отримали від Святого Духа для слави Бога Отця і збудування Христового тіла», — мовив Папа, побажавши відновлення плідної праці Змішаної Міжнародної комісії богословського діалогу між Католицькою Церквою та Орієнтальними Православними Церквами.
Підсумовуючи, Святіший Отець згадав про зусилля вірменського католикоса Нерсеса IV з XII, спрямовані на примирення між Церквами, побажавши, щоб його приклад був натхненням і для нас. «Дякуючи Вашому Блаженству за сердечне прийняття, запевняю Вас у моїй повній відданості святій справі єдності християн. Нехай же ми з відкритим серцем приймемо цей дар згори, щоб бути дедалі переконливішими свідками істини Євангелія і краще служити місії єдиної Христової Церкви!» — побажав Лев XIV.
З вірменського патріаршого храму Папа вирушив до патріаршого храму святого Юрія Константинопольської Православної Церкви, щоб взяти участь у Святій Літургії з нагоди свята Небесного покровителя патріархату святого Андрія.
Папа Лев XIV на Фанарі: віра апостола Андрія є і нашою вірою
«У цей час кривавих конфліктів і насильства в близьких і далеких місцях католики і православні покликані бути будівничими миру», — сказав Папа Лев XIV у неділю, 30 листопада 2025 року, у патріаршому соборі святого Юрія Константинопольського Патріархату. Єпископ Риму був присутній на Божественній Літургії святого Івана Золотоустого, яку очолив Вселенський патріарх Вартоломей з нагоди свята апостола Андрія. Під час богослужіння він проказав латинською мовою молитву «Отче наш».
Не відступати від прагнення єдності
Після літургії Вартоломей І звернувся до Папи з вітальним словом. Відповідаючи, Наступник святого Петра вказав на спільність між Церквами, яка уможливлюється, зокрема, завдяки вірі апостола Андрія. «Його віра є нашою вірою: тією самою, яку сформулювали Вселенські Собори і яку сьогодні сповідує Церква. Разом із главами Церков та представниками світових християнських спільнот під час екуменічної молитви ми ще раз нагадали про це: віра, сповідувана в Нікео-Константинопольському Символі віри, єднає нас у справжній спільності і дозволяє нам визнавати один одного братами і сестрами», — зазначив Лев XIV. Він пригадав, що в минулому між християнами різних Церков було багато непорозумінь і конфліктів, а сьогодні ще існують перешкоди для досягнення повної єдності; однак ці речі не повинні змусити відступити від шляху взаємної любові та «визнання один одного братами і сестрами у Христі».
«Натхненні цим усвідомленням, шістдесят років тому Папа Павло VI і Патріарх Атенагорас урочисто заявили, що прикрі рішення і сумні події, які призвели до взаємних екскомунік 1054 року, повинні бути викреслені з пам’яті Церкви. Цей історичний жест наших шанованих попередників відкрив шлях до примирення, миру та зростаючої єдності між католиками та православними, яка розвивалася також завдяки частим контактам, братнім зустрічам та плідному богословському діалогу», — пригадав Наступник апостола Петра. Він попросив патріарха Вартоломея продовжувати докладати всіх зусиль, щоб усі помісні Православні Церкви знову взяли участь у роботі Змішаної комісії з богословського діалогу між Католицькою та Православними Церквами.
Будувати мир, який є Божим даром
«Щоб залишатися вірними волі Господа, піклуватися не тільки про наших братів і сестер у вірі, а й про людство та все створіння, наші Церкви покликані разом відповідати на виклики, які сьогодні ставить перед нами Святий Дух», — вів далі Папа. Перший виклик полягає в тому, що католики і православні «у цей час кривавих конфліктів і насильства в близьких і далеких місцях» покликані бути будівничими миру. «Безумовно, йдеться про те, щоб діяти, робити вибір і виявляти знаки, які сприяють побудові миру, не забуваючи при цьому, що мир є не лише плодом людських зусиль, а й даром Божим. Тому про мир просимо в молитві, через покаяння, споглядання, живі стосунки з Господом, які допомагають нам розпізнавати слова, жести та дії, які слід чинити, щоб вони справді служили миру», — зауважив Святіший Отець.
Наступний виклик для Католицької і Православної Церков стосується загрозливої екологічної кризи, яка, за словами патріарха Вартоломея, «потребує справжнього духовного навернення» та співпраці, щоб сприяти формуванню нового мислення, «за якого всі відчуватимуть себе хранителями творіння, яке довірив нам Бог». Останнім викликом, на який вказав Лев XIV, є вміле використання нових технологій, особливо в галузі комунікації, щоб завдяки співпраці між католиками і православними сприяти відповідальному використанню цих благ «на служінні цілісному розвитку».
Після Божественної Літургії Папа Лев XIV і Патріарх Вартоломей І піднялися на балкон патріаршої резиденції, на якому вивішено папський і патріарший штандарти, та разом уділили екуменічне благословення. Єпископ Риму залишився на обід у Архиєпископа Константинополя, звідки від’їде до аеропорту, де відбудеться церемонія прощання.
Папа попрощався з Туреччиною і відлетів до Бейрута
Після обіду в резиденції Константинопольського православного патріарха, в неділю, 30 листопада 2025 року, Папа Лев XIV прибув до міжнародного аеропорту Стамбула, де відбулася церемонія прощання за участі представника турецького уряду.
Після короткої розмови в залі урочистих подій стамбульського летовища відбулося привітання між делегаціями, віддано військові почесті, після чого Святіший Отець останнім піднявся на борт літака. О 15:01 місцевого часу (14:01 — київського), Airbus320 італійської авіакомпанії ITA Airways піднявся в небо, щоб після приблизно двогодинного перельоту приземлитися в міжнародному аеропорту Бейрута.
Перший етап першої Апостольської подорожі Папи Лева XIV завершився. Наступна зупинка — Ліван, де Святіший Отець перебуватиме до 2 грудня, після чого повернеться до Ватикану.
Папа в Лівані: другий етап першої Апостольської подорожі Лева XIV
Приблизно о 15:35 місцевого часу (що збігається з київським), у неділю, 30 листопада, в міжнародному аеропорту Бейрута, столиці Лівану, приземлився літак, яким до Країни кедрів прибув Наступник святого Петра. Четвертий Папа наших днів ступив на Ліванську землю.
Біля підніжжя трапу Святішого Отця зустрічали Президент Лівану Жозеф Аун, Премʼєр-міністр і Голова Національної асамблеї, маронітський патріарх. У приготованому павільйоні були присутні інші патріархи та ієрархи. Діти в національному вбранні подали хліб, сіль і воду, що є традиційним жестом гостинності в цій місцевості. Далі розпочалася церемонія привітання, яка, однак, не передбачала промов.
Коли Папа і Президент зайняли приготоване місце, прозвучали гімни Святого Престолу та Лівану, віддано військові почесті із артилерійським салютом, відбулося взаємне представлення делегацій. Далі Святіший Отець разом з Главою Держави та очільниками парламенту й уряду перейшли до президентської ложі терміналу, де провели коротку зустріч. З летовища Лев XIV вирушив до Президентського палацу.
У Лівані, країні з багатовіковою історією та унікальним культурним і релігійним ландшафтом, Папа Павло VI зробив зупинку в аеропорту Бейрута 12 грудня 1964 року, коли прямував до Індії, щоб очолити Міжнародний Євхаристійний Конгрес. Іван Павло ІІ відвідував Країну кедрів 10 і 11 травня 1997 року (77-а подорож) з нагоди публікації Післясинодального Апостольського напоумлення «Нова надія для Лівану». Бенедикт XVI (24-та подорож, 14-16 вересня 2012 р.) саме тут вручив представникам Церков регіону післясинодальне Апостольське напоумлення «Ecclesia in Medio Oriente» Спеціальної асамблеї Синоду єпископів для Близького Сходу.
Папа: бути миротворцем вимагає починати знову і наважитися залишатися
«Блаженні миротворці», – це євангельське блаженство є гаслом візиту Папи Лева XIV в Ліван, і навколо цієї теми оберталася його перша промова в Країні кедрів, яку він у неділю, 30 листопада 2025 р., виголосив під час зустрічі з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства. Зустріч відбулася в президентському палаці, під час переїзду до якого з аеропорту Папа частину дороги проїхав панорамним автомобілем. Незважаючи на рясну зливу, що обрушилася на ліванську столицю, місцеві мешканці вздовж дороги вітали гостя з великим ентузіазмом. У офіційній резиденції відбувся візит ввічливості до Глави Держави, а також зустрічі з очільниками уряду й парламенту.
Мир вимагає готовності завжди розпочати наново
«Для мене – це велика радість зустрітися з вами та відвідати цю землю, де “мир” – це набагато більше, ніж слово. Тут мир – це прагнення і покликання, дар і завжди відкритий будівельний майданчик», – сказав Лев XIV, розпочинаючи свою першу промову, на початку якої він особливо вказав на відповідальність високопосадовців за плекання миру. «Окрім природної краси та культурного багатства Лівану, які вже високо оцінили всі мої попередники, що відвідували вашу країну, ліванців вирізняє ще одна риса: ви – народ, який не здається, а перед обличчям випробувань вміє завжди сміливо відроджуватися. Ваша незламність є невід'ємною рисою справжніх миротворців: адже справа миру – це постійне починання заново», – сказав Папа, підкреслюючи, що будування миру вимагає наполегливості, що потрібна витривалість, щоби берегти життя.
Мова надії
За словами Святішого Отця, навколо нас в усьому світі здається, що перемагає своєрідний песимізм і почуття безпорадності. «Ви дуже постраждали від наслідків економіки, що вбиває, від глобальної нестабільності, яка також і в Леванті має руйнівний вплив, від радикалізації ідентичностей і конфліктів, але ви завжди хотіли і вміли починати все спочатку», – мовив Лев XIV, зауваживши, що Ліван може похвалитися добре сформованим громадянським суспільством. З цього випливає заохочення до еліт «ніколи не віддалятися від людей» та «служити своєму народові». «Бажаю вам усім зазвучати єдиною мовою: мовою надії, яка об'єднує всіх у відвазі завжди починати заново. Прагнення жити і зростати разом, як народ, нехай зробить кожну групу голосом поліфонії», – побажав він, згадавши і про важливий внесок численних ліванців, розсіяних у світі, які люблять свою батьківщину.
Виклик примирення
Далі Глава Католицької Церкви вказав на те, що ознакою миротворців, окрім здатності розпочинати наново, є те, що вони роблять це, ступаючи «важкою дорогою примирення». За його словами, «існують особисті та колективні рани, які потребують тривалих років, а то й цілого покоління, щоб затягнутися». І якщо не працювати над зціленням пам’яті, «важко прямувати до миру». «Однак істина та примирення завжди зростають разом: як у родині, так і між різними громадами та різними душами країни, а також між країнами», – наголосив Папа, додаючи, що тривале примирення неможливе без спільної мети, «без відкритості на майбутнє, в якому добро переважає над зазнаним чи завданим у минулому чи в теперішньому злом». Тому, за словами Святішого Отця, культура примирення не народжується лише з низів, але потребує «влади та інституцій, що визнають вищість загального блага над частковим». Бо мир – це «набагато більше, ніж рівновага, завжди нестабільна, між тими, хто живе роздільно під одним дахом», мир – це «вміти жити разом».
«Іноді вважається, що перед тим, як зробити будь-який крок, необхідно все прояснити, все вирішити, але насправді саме взаємне спілкування, також у разі непорозумінь, є дорогою, що веде до примирення. Найбільша істина полягає в тому, що ми всі разом входимо в задум, який Бог приготував для нас, щоб усі ми могли досягти повноти життя у стосунках між собою і з Ним», – мовив Лев XIV.
Мужність залишитися
Врешті, третьою рисою миротворців, яку виокремив Папа, є те, що «вони наважуються залишитися, також і тоді, коли це вимагає жертовності». Бувають моменти коли легше втекти або ж вигідніше податися деінде. «Потрібно справді мати сміливість і далекоглядність, щоб залишитися або повернутися до своєї країни, вважаючи гідними любові та відданості навіть досить складні умови. Ми знаємо, що невизначеність, насильство, бідність та багато інших загроз спричиняють тут, як і в інших місцях світу, відтік молоді та сімей, які шукають майбутнього деінде, незважаючи на великий біль від того, що вони залишають свою батьківщину. Звичайно, слід визнати, що від ліванців, розкиданих по всьому світу, ви отримуєте багато позитивного. Однак не слід забувати, що залишатися серед своїх і щодня співпрацювати в розвитку цивілізації любові та миру залишається чимось дуже цінним», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що Церкви не лише турбується про гідних тих, хто ступає на шлях міграції, але хоче, «щоб ніхто не був змушений виїжджати, і щоб кожен, хто цього бажає, міг у безпеці повернутися».
Як підкреслив Папа, викликом не лише Лівану, але й всього Леванту є запитання: що слід зробити, щоб молодь не почувалася змушеною залишати свою землю. «Християни та мусульмани, разом з усіма релігійними та цивільними складовими ліванського суспільства, покликані зробити свій внесок у цьому напрямку та докласти зусиль для підвищення чутливості щодо цього питання міжнародної спільноти», – підкреслив він, вказуючи також на «незамінну роль жінок у вимогливих і терпеливих зусиллях задля збереження та будування миру».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
