Владика Володимир Груца: «Жінка-самарянка стає великою місіонаркою у своїй околиці. До цього покликані і ми»

Євангеліє від Йоана 4, 5–42:

5. В той час Ісус прибув до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, близько поля, що дав був Яків своєму синові Йосифові. 6. Була ж там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці. Було ж близько шостої години.
7. Аж ось надходить жінка з Самарії води брати. Ісус каже до неї:
— Дай мені напитися.
8. Учні його пішли були до міста купити харчів. 9. Каже до нього жінка самарянка:
— Юдей єси і просиш пити в мене, жінки-самарянки?
Не мають бо зносин юдеї а самарянами. 10. Ісус у відповідь сказав до неї:
— Якби ти знала дар Божий і хто той, що тобі каже: дай мені напитися — ти попросила б у нього, і він дав би тобі води живої.
11. Мовить до нього жінка:
— І зачерпнути чим не маєш, пане, і криниця глибока; звідкіль, отже, у тебе вода жива? 12. Хіба ти більший від батька нашого Якова, що дав нам цю криницю, і сам пив з неї, і сини його, і худоба його?
Ісус у відповідь сказав їй:
— Кожен, хто п’є цю воду, знову хоче пити. 14. Той же, хто питиме воду, якої я дам йому, не матиме спраги повіки. Вода бо, що я дам йому, стане в ньому джерелом води, яка б’є в життя вічне.
15. Каже до нього жінка:
— Дай мені, пане, тієї води, щоб я не мала більше спраги й не ходила сюди черпати.
16. Він каже до неї:
— Іди, поклич твого чоловіка й вернися сюди.
17. Озвалася жінка й каже:
— Нема в мене чоловіка.
Він відповів їй: — Добре єси сказала: нема в мене чоловіка. 18. П’ятьох бо мала ти чоловіків, і той, що тепер у тебе, не чоловік тобі. Правду єси сказала.
19. Жінка каже до нього: — Бачу, пане, що ти пророк. 20. Батьки наші на цій горі поклонялися, ви ж говорите, що в Єрусалимі місце, де треба поклонятися.
21. Ісус каже до неї:
— Повір мені, жінко: надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятись Отцеві. 22. Ви вклоняєтесь тому, чого не знаєте; ми ж поклоняємося тому, що знаємо, бо від юдеїв приходить спасіння. 23. Але надходить час, — ба вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться в Дусі і правді. І таких поклонників Отець собі шукає. Бог — Дух; 24. і ті, що йому поклоняються, повинні в Дусі і правді поклонятися.
25. Жінка каже до нього: — Знаю, що має прийти Месія, тобто Христос, і як прийде, все звістить нам. 26. Каже їй Ісус:
— Це я, що розмовляю з тобою. 27. Тут надійшли його учні й дивувалися, що він розмовляє з жінкою. Однак ні один не спитав: «Чого хочеш від неї?» або: «Чому розмовляєш з нею?» 28. Жінка покинула свій глечик, побігла в місто й каже людям:
29. — Ходіте, подивіться на чоловіка, який сказав мені все, що я робила. Чи не Христос він? 30. І вийшли з міста й пішли до нього.
31. Учні тим часом стали просити його, кажучи: — Їж, учителю.
32. Він сказав їм: — Я маю їсти їжу, якої ви не знаєте.33. Учні заговорили один до одного: — Чи не приніс хто йому їсти?
34. Каже до них Ісус:
— Їжа моя — чинити волю того, хто послав мене, і завершити його діло. 35. Хіба ви не кажете: ще чотири місяці, і жнива настануть? А я кажу вам: підведіть очі ваші і гляньте на ниви — вони вже для жнив спілі. 36. Хто жне, бере свою нагороду: плоди збирає для життя вічного, щоб сіяч із женцем раділи укупі. 37. В цьому справджується приказка: хто інший сіє, а хто інший жне. 38. Я послав вас жати те, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.
39. Численні самаряни з того міста увірували в нього через слова жінки, що посвідчила: «Він сказав мені все, що я робила». 40. І коли прийшли до нього самаряни, просили, щоб лишився в них, і він лишився там два дні. 41. Та й багато інших увірували через його слово. 42. І вони сказали жінці:
— Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому що самі чули й знаємо, що він справді Спаситель світу.