СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца у Томину неділю: «Стараймося у ранах Воскреслого віднайти своє ім’я, бо воно записане на Його долонях»
Кожне навернення людини є немовби повторенням діла Бога-Творця, який нам довірив місце на цій землі, щоб ми на ній господарювали, але не спричинювали екологічні катастрофи. Бо, на жаль, наша земля носить численні рани. Війна створює гуманітарні, але й екологічні катастрофи. Бог дає нам подих життя, дозвольмо Йому наповнити нас. Погляньмо на рани Ісуса Христа. Стараймося в ранах Воскреслого віднайти своє ім’я. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца у Томину неділю, 1 травня 2022 року.
«Сьогодні бачимо перед очима образ апостола Томи, який засумнівався у Христовому Воскресінні. Також розуміємо, що Ісус Христос є для Томи чудовим терапевтом: Він лікує його сумніви, дає зрозуміти, що це ще не зневіра, а пошук дороги до віри», — зазначив владика Володимир Груца. Про це повідомляє пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Моменти тривоги і самотності у житті
«Можливо, ми неодноразово переживали відчуття самотності, відкинення. Такий стан знаний кожній людині. У цей момент може навіть прийти спокуса думати, що Бог про нас забув. Це тривожні відчуття», — припускає проповідник. Відтак він зазначив, що в такій ситуації опинилися апостоли після смерті Ісуса Христа.
«Але Воскреслий Христос приходить до них з благовістю миру. В особливий спосіб Він дарує свою прихильність апостолу Томі, обдаровує його дотиком ран. Цікаво, що Ісус не відвідує Тому наодинці, а немовби чекає, коли він буде в спільноті інших апостолів. Це може бути одним з образів Церкви як спільноти віруючих людей, де водночас кожна особа є дуже цінна, бо призначена для вічного життя», — каже архиєрей.
Кожен гріх — це зранення себе та ближнього
Відтак проповідник підкреслює: «Ми також маємо сьогодні багато можливостей вкласти наші пальці в рани Ісуса у постатях людей, які стали жертвами війни».
На жаль, застерігає владика Володимир, є небезпека, що ми можемо також завдавати рани. Наша християнська віра не є вірою в заповіді, чи в закон, а вірою в Бога, який є Особою. Тому гріх є раною, яку завдаємо цій Особі. Одне є — переступити закон, а іншою справою є ранити особу. Гріх є частинкою смерті, яку завдаємо Ісусові Христові, а також найперше собі. Зневажаючи Бога, ми вбиваємо себе.
Зранений і воскреслий Христос є завжди поруч
За його словами, Воскреслий Христос надихає своїх учнів подихом життєдайного Святого Духа, передає апостолам пасхальний подарунок, тобто владу відпускати гріхи: «Кому відпустите гріхи, відпустяться їм» (Ів. 20, 22). Оце добра новина, євангельська благовість! Що той, який переміг гріх і смерть, має знаки насилля. Тоді і я можу бути певний, що Він є близько моїх ран. Він має місце і в темних сторінках мого життя. Цей зранений і водночас воскреслий Ісус немов би говорить нам сьогодні: сліди болю, насилля, смерті не можуть нас віддалити від Божої любові. Вони не заважають Богові подарувати людям перспективу вічної радості.
«Ми є постійно в дорозі у напрямку вічного життя. Щоб ми не робили, вже ніколи не буде того, що було вчора. Може буде подібне, але неідентичне. Буде щось нове, інше. Але найважливіше, що в моєму „завтра“ також є Христос. Це Його Воскресіння дарує мені велику перспективу. Єдине, що я можу робити — з великою вдячністю прийняти Його пропозицію наслідування», — мовив архиєрей.
«Ісус повертає до життя найперше переляканих одинадцять своїх учнів. Завдяки великій любові дає їм шанс на новий початок, робить їх достойними і загартованими, щоб про Нього свідчили. Згодом апостоли запечатали це свідчення кров’ю через мученицьку смерть», — додає єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца.
Фото з архіву
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
