СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца: «Сьогодні твоє серце стає генезаретським морем, в якому Христос хоче бути поруч! Дозволь Йому!»
Ми є руками і устами Ісуса у світі. Є різні покликання, різні людські дороги, але ціль одна — радість вічного життя. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ преосвященний владика Володимир Груца під час проповіді до вірних в архикатедральному соборі Св. Юра у 18-ту неділю після Зіслання Святого Духа.
«Перегортаємо чергову сторінку в книзі історії нашого життя. Наша особиста історія переплітається з євангельським словом. Бо Ісус є сьогодні з нами, так як був з народом на березі генезаретського моря», — запевняє на початку проповіді владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
Довіра до Бога попри власні переконання
Відтак пояснює, що у сьогоднішньому уривку Євангелія Ісус кличе до учнівства, до наслідування. Благословенна та людина, — переконаний він, — яка цей голос чує і відповідає на нього. Петро разом з товаришами всю ніч ловили рибу і нічого не впіймали. Бо надіялися на себе, на власні сили, навіть на власну професійність. Петро вважався фаховим рибаком, тому спочатку сумнівався, що Ісус просить закидати сіті вдень, якщо нічна риболовля була безуспішна.
«Але учні на слово Ісуса закинули сіті і сталося чудо, сіті наповнилися рибою. Можна також зробити висновок, що послух дає свій результат», — підсумовує євангельську історію проповідник.
Новий напрямок життя
«Що робилося в серцях Петра, Якова та Івана? Напевно, вони відчували захоплення і страх. Вони почали розуміти, що зустріли надзвичайного проповідника. Що більше, коли людина наближається до Бога, бачить себе в Божому світлі, то усвідомлює власну гріховність і недосконалість», — пояснює владика Володимир.
З іншої сторони, — веде далі думку проповідник, — подивляємо велику Божу педагогіку. Ісус входить в життя людини також тоді, коли людина цього не очікує чи вже знеохочена, промовляє її мовою, дуже зрозуміло. Так Ісус каже до Петра: «Не бійся, віднині будеш ловити людей!» Він не каже: будеш богословом, мучеником… Ти залишаєшся надалі тою самою людиною, рибаком, але будеш мати справу з людьми, а не з рибою. Твоє життя не стане новим, а отримає новий напрямок. Твоя історія лишається з тобою, але віднині ти можеш її писати по-іншому, не бійся, бо я з тобою! Тоді рибаки на чолі з Петром кинули все і пішли за Ісусом. Ця мова була для них зрозуміла, тому не було дискусій.
Господь постійно довіряє людині
«Ісус згодом мав з Петром клопіт, але все таки, довіряв йому. Апостол Петро є прикладом віруючої людини, не зважаючи на недоліки. Немічні святі є для нас гарним прикладом, бо можемо себе біля них віднайти. Можливо, спочатку в Петра був ідеалізм та людські міркування, бо праця рибака була нелегка. А тут сталося чудо з риболовлею, тому кидає все, хоче бути в такій школі. Петро згодом Ісуса відречеться. Чи він все забув? Ні, він спіткнувся, бо сльози жалю вказують на це. Ісус не толерує відречення, але любить Петра. Бог ненавидить гріх, але виявляє любов та милосердя для грішника. Не зважаючи на все, Ісус надалі Петрові довіряє», — каже єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Довіра цементує відносини
«Довіра є великим скарбом, вона цементує відносини. Зрештою довіра виводить людину на дорогу віри», — наголошує Преосвященніший Володимир.
І додає: «Ми молимося, багато чого просимо. Навіть самі не знаємо, коли це отримаємо. Головне, щоб ми були готові це прийняти. Бо отримаємо те, що для нас найкраще. Наприклад, Захарія, батько Івана Хрестителя, напевно просив Бога про дар батьківства, а потім пояснює ангелу, що це вже неможливо, запізно. Молитва не має терміну дії, Бог її чує та пам’ятає».
«Ісус приходить сьогодні в Божому Слові, в Євхаристії до тебе, до мене і каже: „Якщо ти маєш страх, то не бійся! Твоє серце сьогодні стає тим генезаретським морем. Неважливо, що було в твоєму житті. Віднині я хочу бути з тобою. Дозволь мені на це!“» — запевняє проповідник.
«Стабільність чи міцність стосунків, відносин залежить від глибини їхнього закорінення. Бо поверховість не має великої перспективи. В чому і на якій глибині закорінені мої стосунки з Богом, з ближніми, з собою?», — заохочує замислитися владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
За матеріалами Львівської архиєпархії УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
