Вітальне слово Апостольського нунція в Україні архиєпископа Клаудіо Гуджеротті

ВІТАЛЬНЕ СЛОВО

Апостольського нунція в Україні

Щиро вдячний Його Блаженству за запрошення на це урочисте відкриття Синоду Єпископів УГКЦ.

Мої контакти з вашою Церквою розпочалися 30 років тому, під час мого служіння в Конгрегації для Східних Церков у час виходу ваших вірних із підпілля. Це були захопливі роки співпраці в ділянці священичої формації, у відновленні тодішньої Богословської академії та у сфері катехизації. Тепер для мене розпочався новий період мого служіння як папського представника. Прошу в Господа, щоб він був досвідом плідним, а рівно ж сповненим ентузіазму.

Я дуже вражений великим прогресом, що його здійснила ваша Церква за ці роки, і зробленим добром. Вчора під час Божественної Літургії мені спало на думку, що цінність Церкви можна пізнати по тому, як вона молиться. Та Літургія була справжньою молитвою — прекрасною, досконало організованою, в якій усі брали участь.

Хочу ще раз передати для всіх вітання, побажання плідної праці і благословення Папи Франциска.

Папа є близьким до України. Великий збір пожертв для постраждалих від війни і недавній візит кардинала Державного секретаря є останніми найбільш видимими свідченнями цієї близькості.

Папа знає, що Україна переживає непростий період, коли розбиті великі надії, а весь регіон знаходиться у небезпеці.

Дипломатія Святого Престолу не перестає ставити серед своїх абсолютних пріоритетів підтримку України. Вона це робить відповідно до стандартів доброї дипломатії — тактовно та обережно. І глибоко помиляється той, хто вважає, що мало галасу означає забуття чи бездіяльність. Саме тому мова дипломатії не завжди збігається з мовою помісної Церкви, але об’єднані зусилля обох принесуть добрі результати, якщо буде взаємна довіра.

Прошу вас довіряти Папі і Святому Престолові, навіть якщо не все те, що робиться, є явним, і якщо в певних пунктах можуть існувати розбіжності у стратегіях. Святий Престол діє на основі інформації, часто конфіденційної, що доходить із ширшого контексту світової політики, в який вписується також кривава війна в Україні. Але не можна допустити навіть думки, що Святий Престол діє супроти інтересів дітей Католицької Церкви, навіть якщо в серці в нього завжди є спільне благо всього людства. Якщо хтось думає, що Святий Престол переслідує інтереси, відмінні від інтересів помісної Католицької Церкви, то несвідомо потрапляє в пастку пропаганди того, хто має на меті розділити Церкву, послабити її моральну силу та дискредитувати її.

У зв’язку з цим по-братньому прошу вас не брати участі в публічних полеміках чи протистояннях у соціальних мережах ані стосовно Святого Престолу, ані всередині Церкви на загал, ані всередині вашої Церкви. Маю вагомі підстави вважати, що вдавання до такого засобу підтримується тими, хто проти нас. Не зіграймо їм на руку!

Сумніви і розходження в думках мають бути розв’язані поміж нами, щиро, через особисту і приватну зустріч. Тому хочу, щоб ви знали, що двері Апостольської нунціатури завжди відчинені для всіх вас. Дім Папи в Україні є справді вашим домом.

Як уже було сказано, Україна переживає нелегкий і вирішальний момент. Церква є, безумовно, особливим моральним авторитетом у цій ділянці. Тож будьте обачні та старанні, щоб добре виконати покладене на вас завдання.

Початковою точкою всього церковного діяння є проголошення Христа Спасителем світу та обличчям милосердного Отця. На цьому базується кожна віха церковного життя, включно з дияконією (служіння ближньому), яка є центральною темою вашого цьогорічного Синоду. Усе інше приходить опісля і його слід шукати та практикувати лише тоді, коли воно сприяє проповіді Євангелія, а не затьмарює її.

Багато українців, які покладають надію на свободу та гідність, дивляться на вас. Супроводжуймо їх, не розчаровуймо їхніх сподівань, не даваймо їм банальних і звичних відповідей, не сприяймо, навіть якщо це ненароком, збільшенню і без того сильного напруження, а часом і ненависті, яка витає в повітрі. За це відповідатимемо перед Богом.

Пам’ятаймо, що емоційність без мудрості є завжди знаряддям у руках тих, хто не бажає, щоб світ був зрілим, вільним і процвітаючим. Слід, отже, прагнути до чіткості ідей, глибоких та обґрунтованих, далеких від будь-якої пропаганди, які сприяють росту цієї країни, починаючи від зцілення сердець. Очікування є, радше, екзистенціальними, а не політичними.

Війна є часом мобілізації. Військові капелани розповідають нам, як у наш час хлопці на фронті задають собі запитання щодо сенсу життя людини, власне тому що ризикують втратити власне життя. Інші запитання, хоч навіть дуже важливі, не є в нашій головній компетенції, а часом можуть завдати шкоди нашому служінню. Пригадаймо собі, що ми не з цього світу.

У теперішній час мобілізації ми всі маємо бути налаштовані на одне — діяти, приводити себе в рух, вийти із зачарування нашою зручністю, тихим безтурботним життям, — вийти із розуміння священства як ремесла, у центрі якого є наші особисті, сімейні чи місцеві інтереси.

Ми повинні йти і шукати тих, хто шукає Бога, навіть поза церквами та домівками. Було б великою провиною не робити цього в сучасній Україні. Це і є наша мобілізація, це і є наша войовничість.

Цей Синод у час війни вимагає від вас рішень, які є сміливими, конкретними, програмними, реалізованими та перевіреними. Це велика відповідальність. Не час на розмови і теоретичні добрі наміри. Як і пророк, кожен повинен сказати Господові: «Ось я, пошли мене!»

Папа є з вами, з усіма українськими католиками, які не мають сьогодні права гаяти час, оживляючи минулі поділи, а повинні працювати разом для спільного блага.

І покажімо нашу відкритість, щоб супроводжувати автентичний пошук усіх щирих віруючих і всіх тих, хто шукає Бога, не закриваючись, без дискримінації чи відкинення на ґрунті ідеологій.

Бажаю вам плідної праці, просвіченої Духом Святом, щоб ваші старання увійшли в історію як особливий дар Греко-Католицької Церкви для всієї Церкви і для вашого народу в цей історичний момент, який є багатонадійним і драматичним.

† Клаудіо Гуджеротті,
Апостольський Нунцій в Україні

ВІТАЛЬНЕ СЛОВО

Апостольського нунція в Україні

Ringrazio vivamente Sua Beatitudine dell’invito a questa solenne apertura del Sinodo dei Vescovi ucraini greco-cattolici.

I miei contatti con la vostra Chiesa sono iniziati trent’anni fa, durante il mio servizio alla Congregazione per le Chiese Orientali, all’epoca dell’uscita dei vostri fedeli dalle catacombe. Sono stati anni appassionanti di collaborazione nell’ambito della formazione del clero, della rinascita di quella che allora si chiamava l’Accademia Teologica, della catechesi. Ora è iniziato per me un nuovo periodo di ministero, quale Rappresentante Pontificio. Chiedo a Dio che possa essere per tutti un’ esperienza proficua e ugualmente entusiasmante.

Sono molto impressionato dagli enormi progressi che la vostra Chiesa ha fatto in questi anni e dal tanto bene operato. Ieri, durante la Divina Liturgia, pensavo che il valore della Chiesa si vede da come prega. Quella Liturgia è stata vera preghiera, bella, partecipata e perfettamente ordinata.

A tutti rinnovo il saluto, l’augurio di buon lavoro e la benedizione di Papa Francesco.

Il Papa è vicino all’Ucraina: la grande colletta per i sofferenti a causa della guerra e la recente visita del Cardinale Segretario di Stato non sono che gli ultimi segni più visibili di ciò.

Il Papa sa che l’Ucraina vive un momento molto delicato: grandi speranze sono comparse, ma per l’intera zona continua un grande pericolo.

La diplomazia della Santa Sede non cessa di mettere tra le priorità assolute il sostegno all’Ucraina. Lo fa secondo le caratteristiche che sono proprie della buona diplomazia: discrezione e prudenza. Ma chi pensa che il poco rumore significhi dimenticare o non agire commette un grande errore. Per questa ragione il linguaggio della diplomazia non è necessariamente uguale a quello che usa la Chiesa locale, ma lo sforzo convergente di entrambe potrà assicurare buoni risultati, se ci si fiderà gli uni degli altri.

Vi chiedo di dare fiducia al Papa e alla Santa Sede, anche se non tutto ciò che si fa è visibile e se, su qualche punto, vi può essere qualche diversità di strategie. la Santa Sede opera sulla base di informazioni, spesso riservate, che vengono dal contesto ampio della politica mondiale, nel quale anche la guerra che insanguina l’Ucraina si colloca. Ma non è mai pensabile che la Santa Sede agisca contro l’interesse dei figli della Chiesa cattolica, anche se ha a cuore sempre il bene comune di tutta l’umanità. Chi pensasse che la Santa Sede ha interessi opposti a quelli della Chiesa cattolica locale, senza volerlo cade nella trappola tesa dalla propaganda di chi ha come scopo proprio quello di dividere la Chiesa, di indebolirne la forza morale e di screditarla.

A questo proposito vi chiedo fraternamente di non assecondare polemiche pubbliche, o scontri sui social network, nè nei confronti della Santa Sede, nè all’interno della Chiesa, nè dentro la vostra stessa Chiesa. Ho forti indizi che il ricorso a questo metodo sia cercato e sostenuto da chi si contrappone a noi. Non facciamo loro questo regalo!

I dubbi e le divergenze vanno risolti tra noi, sinceramente, ma nell’incontro personale e riservato. In vista di questo sappiate che le porte della Nunziatura Apostolica sono sempre aperte per tutti voi. La casa del Papa in Ucraina, infatti, è la vostra casa.

Come abbiamo detto, l’Ucraina vive un momento delicato e decisivo. La Chiesa riveste un’autorità morale assolutamente speciale in questo ambito. Siate attenti e solleciti a gestire bene questo compito che vi è affidato.

Punto di partenza di ogni azione ecclesiale è l’annuncio di Cristo salvatore del mondo e volto del Padre misericordioso. Su questo si fonda ogni aspetto della vita ecclesiale, compresa la diaconia che è il tema centrale di questo vostro Sinodo. Ogni altra cosa viene dopo e va cercata e praticata solo se favorisce e non oscura l’annuncio del Vangelo.

Moltissimi Ucraini, che si sono aperti alla speranza della libertà e della dignità, guardano a voi. Accompagnamoli, non deludiamoli, non diamo loro banalità, luoghi comuni, non contribuiamo, anche involontariamente, ad aumentare la già forte quantità di tensione e qualche volta persino di odio che c’è nell’aria. Di questa responsabilità risponderemo di fronte a Dio.

Ricordiamo che l’emotività senza saggezza fa sempre il gioco di coloro che non vogliono un mondo maturo, libero e prospero. Quindi coltiviamo chiarezza di idee, approfondite e documentate, lontane da ogni propaganda, che facciano veramente crescere il Paese a partire dalla guarigione dei cuori. Le attese, prime di essere politiche, sono esistenziali.

La guerra è tempo di mobilitazione. I cappellani militari ci testimoniano come in questo momento i giovani coinvolti al fronte si pongano le domande sul senso ultimo della vita, proprio perché rischiano di perderla. Altre questioni, pure importanti, non sono di nostra primaria competenza e qualche volta possono danneggiare il nostro ministero. Ricordiamoci che non siamo di questo mondo.

Ma nel presente momento di mobilitazione un atteggiamento è importantissimo: muoversi, darsi da fare, uscire dal sonno delle nostre comodità, di una vita quieta, senza preoccupazioni, dal sacerdozio come buona professione, con al centro i nostri interessi personali, familiari o regionali.

Dobbiamo andare noi a cercare quelli che cercano Dio, anche fuori dalle chiese e dalle case. Sarebbe una colpa grave non farlo nell’Ucraina di oggi. Questa è la nostra mobilitazione, questa è la nostra militanza.

Questo Sinodo in tempo di guerra vi chiede scelte coraggiose, concrete, programmate, realizzate e verificate. E’ una grande responsabilità. Non è tempo solo di parole o di buone intenzioni teoriche. Come il profeta, ciascuno deve dire al Signore: «Ecco, manda me!»

Il Papa è con voi, von tutti i Cattolici ucraini, che non hanno oggi il diritto di perdere tempo, rispolverando le divisioni del passato, ma devono operare insieme per il bene comune.

E diamo la nostra disponibilità ad accompagnare la ricerca autentica anche di tutti i credenti onesti e di tutti quanti cercano Dio, senza chiusure, senza discriminazioni o rifiuti ideologici.

Vi auguro un proficuo lavoro, illuminato dallo Spirito Santo e tale da poter essere ricordato come il dono speciale della Chiesa greco-cattolica alla Chiesa intera e al vostro popolo, in questo momento storico promettente e drammatico.