Українські єпископи в Америці очолили прощу до Слотсбурга (США)

13 серпня 2019

11 серпня 2019 року відбулася традиційна 65-а Успенська проща до Слотсбурга (штат Нью-Йорк, США), організована із року в рік Згромадженням сестер служебниць Непорочної Діви Марії. Вперше її очолив високопреосвященний архиєпископ і митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк.

Українські єпископи в Америці очолили прощу до Слотсбурга (США)

Українські єпископи та численні вірні

Також у прощі взяли участь владика Андрій Рабій, єпископ-помічник Філадельфійської архиєпархії УГКЦ, владика Іван Бура, єпископ-помічник Філадельфійської архиєпархії УГКЦ, владика Павло Хомницький, єпарх Стемфордський, владика Венедикт Алексійчук, єпарх Чиказький, владика Василь Лостен, єпископ-емерит, чисельно зібране духовенство та миряни із усіх терен Сполучених Штатів Америки.

Цьогорічна проща, яка стала ювілейною, була в особливий спосіб присвячена молитовному вшануванню пам’яті преподобної матері Йосафати Гордашевської, адже впродовж 2019 року відзначається 100-ліття із дня її відходу до вічності та 150-ліття із дня її народження. Саме сестра Йосафата стала співзасновницею Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії. Тому темою прощі стали слова: «Відповісти серцем, як Богородиця та блаженна Йосафата».


«Ми покликані працювати над спасінням та йти вниз», — митрополит Борис

Архиєрейську Божественну Літургію очолив високопреосвященний архиєпископ і митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк, який і звернувся у літургійній проповіді до всіх прочан. «Плекайте у собі думки Ісуса Христа. У листі до Филип’ян, уриков із якого читається майже на усіх богородичних святах, ми чуємо про цю траєкторію Ісуса, про спосіб дії нашого Спасителя, про волю Отця, яку здійснює Його Син, використовуючи жінку — Богородицю», — розпочав своє слово проповідник, яке прозвучало українською та англійською мовами.

Відтак владика, беручи до уваги читання із Апостола, наголосив на тому, що є справжнім значенням прощі та слідування за Христом у повсякденному житті: «Наша тактика в житті та наша стратегія — йти вгору. Ми слідуємо за олімпійським гаслом — скоріше, сильніше, вище, більше, гарніше. Ми хочемо більше на рахунку, ми розбудовуємо та розширюємо свої домівки, тішимося тоді, коли наші діти отримують вищі бали на екзаменах. І це природньо! Однак, браття і сестри, ми є на цій прощі не лише із природніх причин, не лише через природу, і навіть не тільки через товариство, вишиванку, пісню. Ми тут є передовсім тому, щоб працювати над спасінням, щоб працювати над тим, щоб ми прийняли спасіння, яке нам дароване. Не ми спасаємо себе…»

«Кількість католиків та кількість греко-католиків рухається вниз. І я боюся, дорогі браття і сестри, що в цей празник я повинен вас запевнити у тому, що буде ще гірше. І ми не будемо мати 70-ті роковини цієї прощі, якщо ми не заглибимося у суть нашої віри. Сьогодні дідусі і батьки плачуть, бо їхніх дітей нема в Церкві. Сьогодні на наших парафіях серед присутніх середній вік складає 70 років, — не у кожній, але в багатьох. І виникає питання: що нам робити? Перш за все, нам потрібно зайняти поставу Богородиці. На усіх богородичних празниках ми читаємо це Євангеліє від Луки про Марту і Марію, де Марія вибирає кращу частку — вона слухає. Вона слухає Боже Слово, вона покидає метушню, вона покидає навіть дуже важливі речі. Чому? Бо є одна найважливіша річ — почути Боже Слово і Божу волю. Сьогодні, сестро, брате, є одна найважливіша річ на цій прощі, щоб ми з вами послухали Боже Слово, як Бог промовляє до тебе особисто. Це той Бог, який особисто став людиною, який увійшов у твоє і моє тіло, який пірнув у нашу смерть, у пітьму наших страждань і наших гріхів», — продовжив владика Борис.

Слухати Слово Боже як Марія

Також владика Борис Ґудзяк пригадав про сучасні виклики, які стоять перед християнами сьогодні не тільки в Америці, але й в усьому світі. Зокрема, проповідник пригадав про недавні стрілянини в американських штатах Техасі та Огайо. «Ми сьогодні тішимося в Америці, що є багато людей, які приїхали із України. Ми радіємо, що ви є з нами. Я родився тут, але мої батьки були емігрантами із України. І ця країна, що є країною емігрантів, сьогодні починає стріляти в емігрантів. Ми не можемо цього не бачити. І ми не можемо не поставити собі запитання: чому? Чому стільки ненависті у цій країні? […] Нема легкої відповіді на це питання: чому воно так є? Але що робити — це ясно із наших читань, які ми чули сьогодні. Перше — як Марія слухати Боже Слово».

За словами промовця, ми не маємо права перетворювати особисту зустріч із Христом кожної людини, яку ми звемо вірою, на традиційний етнічний елемент із українським забарвленням: «Те, що ми святкуємо сьогодні, не є нашим етнічним стилем чи традицією. Адже ваші діти, навіть скоріше ніж діти моїх батьків, втратять українську мову. І вони скоріше забудуть землю своїх батьків чи дідів. Тому, якщо віра є лише етнічною традицією, то ми її втратимо. І будуть колись гіркі сльози батьків, діти яких казатимуть: „То було твоє. Я є американець/американка. Віра є щось українське. Це не є щось моє, особисте“. Нам треба збудитися! Нам треба наставити вуха наших душ та сердець, щоби чути Боже Слово і рухатися вниз. Передовсім, це потрібно робити нам, єпископам, і нам, священникам. Йти за прикладом нашого Господа, йти вниз, йти до того місця, де болить, йти до людей. Сьогодні Святіший Отець Папа Франциск дає приклад близькості. Яким він може бути близьким до покручених, до покалічених, до маргіналізованих! Ми співаємо у коляді про те, де Богородиця родила нашого Спасителя: „не в царській палаті“. Сьогодні ставиться нам питання: чи ми не живемо у палатах? Це добре питання».


«Ми не сміємо бути песимістами! Ми маємо найкращу обіцянку вічного життя!» — владика Борис

«Усе це може виглядати трохи песимістично. Людей мало, і буде менше. Грошей небагато, і буде набагато менше. Однак, ми не сміємо бути песимістами! Ми маємо найкращу обіцянку. Ми маємо обіцянку вічного життя. У цьому світі, який не знає, що робити із смертю, який відвертається від неї, який віддає своїх покійників інституціям. Багато людей сьогодні навіть не ховають своїх батьків, похорони зараз не заведені, бо десь на цвинтарі це є полагоджено. Ми боїмося, ми не допускаємо дітей до похоронів. Адже ми не віримо у вічне життя, як суспільство, як культура. Сьогодні ми як християни покликані плисти проти течії цієї культури, бо ми маємо обіцянку вічності. І ми маємо йти у світ із піднесеними очима, з випрямленою спиною. Адже ми нічого не боїмося, навіть смерті. Ми можемо стати із Богородицею під хрестом, у місці терпіння, бо ми віримо у Божу любов, якої ми зазнали особисто, в родині, у згромадженні, у своєму народі, у своїй Церкві. Тридцять років тому наша Церква ще була у підпіллі. Дивіться, ми вже маємо єпископів із України. Я навіть не кажу про священників. І всіх вас вірних. Та це чудо! Це чудо, що ви всі із України тут є. Чи ми із вами можемо забути це чудо? Чи ми сміємо не вірити, що Бог працює в історії?»

«Дорогі браття і сестри, Богородиця нас зібрала тут сьогодні, щоб ми набралися наснаги і певності, щоби ми зрозуміли, що покликані йти вниз, плекати думки Ісуса Христа, служити один одному, не надуватися, не захоплювати, а бути великодушними, ділитися своїм часом, допомагати тим, які не мають віри, відважитися комусь сказати: „Я вірю, я молюся“», — завершив свою проповідь високопреосвященний архиєпископ і митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк.


Враження та думки після прощі

Опісля заверщення Успенської прощі до Слотсбурга владика Борис Ґудзяк, архиєпископ і митрополит Філадельфійський, на своїй офіційній facebook-сторінці подякував усім присутнім за свідчення своєї віри. «Слава Богу за прекрасний день! Спасибі всім паломникам — владикам, священникам, а зокрема сестрам і вірним. Стільки Божого і людського тепла. Дозвольте ще раз навести читання:

Послання Апостола Павла до Филип’ян: «Браття, плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, але зовсім зменшив себе самого, прийнявши вигляд слуги і ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, і то смерти хресної. Тому його возніс високо і дав йому ім’я, що над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонялося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос — Господь на славу Бога Отця».

Отак, ідім за Ним, під Її покровом», — зазначив митрополит Борис Ґудзяк.


Владика Венедикт Алексійчук, єпарх Чиказький, перебуваючи та молячись серед численних паломників, пригадав свої роки здійснення прощ до Унівської обителі в Україні. «Було відчуття, що це немовби Успенська проща до Унева, також сама радість і благодать. Бо ж остаточно, тут той самий Господь і та сама Богородиця», — підкреслив архиєрей.


У свою чергу, о. Володимир Мальчин, віце-канцлер Курії Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ та учасник прощі поділився своїми враженнями у Facebook: «Дякую вам, дорогі сестри служебниці Непорочної Діви Марії (с. Кетлін Гуцько, с. Мікель Якимович), що піклуєтеся про „острів серед занепокоєної землі, де зцілюються душі“».

Фото: Тереза Сівак, владика Венедикт Алексійчук, о. Володимир Мальчин
За матеріалами Філадельфійської архиєпархії УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae