Синод про Амазонію, скликаний у ці дні у Ватикані, стосується всієї Вселенської Церкви

11 жовтня 2019

7 жовтня 2019 року у Ватикані розпочала свої засідання, скликана Святішим Отцем Папою Франциском, Спеціальна Асамблея Синоду Єпископів, присвячена амазонському регіонові. В асамблеї беруть участь 185 Отців Синоду, 6 братерських делегатів від інших конфесій, 12 спеціальних гостей, 25 експертів, 55 спостерігачів, між якими — душпастирські співробітники з найвіддаленіших куточків амазонського регіону та 16 представників різних тубільних народів.

Синод про Амазонію, скликаний у ці дні у Ватикані, стосується всієї Вселенської Церкви

Синод. Друге загальне зібрання: призначення та перші дискусії

Першими рішеннями Синоду Єпископів, що триває у Ватикані, були призначення членів деяких комісій. У другому загальному зібранні, що відбулося 7 жовтня 2019 року після обіду, взяли участь 176 Отців Синоду разом з Папою Франциском.

Комісія, що готуватиме Кінцевий документ

Абсолютною більшістю голосів були обрані четверо членів Комісії для опрацювання Кінцевого документа Синоду. Всі обрані походять із єпископських конференцій амазонського регіону. До цієї Комісії входять також Головний доповідач Синоду, як її Голова, кардинал Клаудіо Гуммес, Генеральний Секретар Синоду кардинал Лоренцо Балдіссері, його заступник архиєпископ Маріо Ґрек, два спеціальні секретарі. Ще трьох членів найближчими днями призначить Папа Франциск.


Комісія в справах інформації

Далі Синод обрав чотирьох членів Комісії в справах інформації, до якої разом з трьома представниками регіону увійшов також о. Антоніо Спадаро, ТІ, директор єзуїтського часопису «La Civiltà Cattolica». Вони приєднаються до команди, очолюваної Префектом Дикастерії в справах комунікації Паоло Руффіні, до якої, серед інших, входять також Директор Ватиканського прес-центру Маттео Бруні й Редакційний директор Дикастерії в справах комунікації Андреа Торніеллі.

Виклики, пов’язані з довкіллям

Далі учасники перейшли до доповідей щодо різних аспектів Робочого документа. Зокрема, звернено увагу на роль молоді в боротьбі за цілісну екологію. Зрештою, під час минулорічного синоду, присвяченого молоді, неодноразово говорилося про дбання про створений. Зазначено, що тема захисту довкілля має також екуменічний та міжрелігійній характер. Цей виклик слід прийняти в позитивному ключі, як заохочення до діалогу й до належного розпізнавання, аби зусилля на користь дбання про спільний дім не були лише даниною моді.

З уст Отців Синоду прозвучав заклик захистити підземні води від хімічних забруднень, пов’язаних із виробництвом чи видобувною діяльністю, аби тубільні народи могли вижити, зберігаючи власну культуру й ступаючи новими шляхами євангелізації. Неодноразово звучав заклик шанувати права тубільних народів, пам’ятаючи про те, що справжня цілісна екологія вимагає рівноваги між людиною та природою. Нагадуючи про те, що клімат є спільним благом, прозвучало заохочення переглянути використання викопного палива.


Остерігатися колоніалізму

В залі засідань Синоду також прозвучали думки про необхідність подолати форми колоніалізму, якими була позначена велика частина місії в минулих століттях, віддаючи перевагу збереженню культурних ідентичностей регіону. Адже кожна окрема культура робить свій внесок у католицькість Церкви. В цьому контексті неодноразово згадувано про постать святого Павла, «Апостола інкультурації».

Щодо різних індіанських обрядів, зазначено, що Церква доброзичливо ставиться до всього того, що не пов’язане із забобонами, й що можна гармонізувати з духом літургії. З цього випливає заохочення започаткувати обмін досвідом між тубільними спільнотами, що мають інкультуровані богослужіння деяких святих Таїнств, як от Хрещення, Подружжя та свячень. Одна з пропозицій — можливість створення на випробувальний період і згідно з критеріями богословського, літургійного й душпастирського розпізнавання, особливого «амазонського католицького обряду».

Viri probati

Деякі доповіді зупинилися також темах, пов’язаних із так званим питанням «viri probati», тобто, можливістю висвячувати «випробуваних» одружених чоловіків, щоб запевнити можливість частішої участі в Святих Тайнах у контексті браку священиків. Наголошено, що йдеться про «законну потребу», яка, однак, не повинна обумовлювати переосмислення природи священства та його стосунків із целібатом, передбаченим у латинському обряді. Заохочено, також розвивати покликаннєве душпастирство серед індіанської молоді.

Синод. Третє загальне зібрання: права людини й формаційні виклики

Захист прав людини, трагедія криміналізації та нагальність формування мирян були серед тем, що обговорювалися під час третього загального зібрання Спеціальної Асамблеї Синоду Єпископів, що відбулося у Ватикані у вівторок, 8 жовтня 2019 року, вранці, за участю 183 Отців Синоду.


В боротьбі за права людини

Як було зазначено, між 2003 та 2017 роками в регіоні, захищаючи власні території, були вбиті 1119 людей. Лідери соціальних рухів часто стають жертвами безкарності й безпорадності державних органів у гарантуванні безпеки. В цій перспективі наголошено на тому, що Церква повинна захищати тих, які відстоюють свої права, створюючи відповідні мережі та постійні акції солідарності й сприяння соціальній справедливості. Отці Синоду вказують на важливість розвитку політики участі й альтернативних форм економічної діяльності, як от невеликі кооперативи.

Йшлося також про загрози, спричинені забрудненням річок і вирубкою лісів, пов’язаними з слабким законодавством у сфері захисту довкілля. Щодо цього, Церкву закликається викривати викривлення, породжені хижацькими моделями видобувної діяльності та підтримувати міжнародні норми, що захищають людські, соціальні та екологічні права. Говорячи про захист тубільних народів, згадано й про мучеництво чималої кількості місіонерів, які віддали життя, захищаючи переслідуваних й експлуатованих.


Земля міграції

У доповідях також представлено явище міграції, що має два аспекти. З одного боку — тубільні народи, що переселяються до великих міст, а з іншого — люди, що перетинають Амазонію, прямуючи до країн призначення. Це вимагає відповідних душпастирських кроків з боку Церкви, позначених співпрацею між місцевими Церквами та з іншими організаціями, що займаються міграцією. Особливо драма міграції заторкує молодь, що змушена переїжджати, рятуючись від безробіття, загроз торгівлі людьми, наркотрафіку, проституції та експлуатації. Важливо, аби Церква цінувала й підтримувала участь молоді в різних церковних, соціальних і політичних середовищах.


Нагальність формування

Наголошуючи на необхідності якомога більшого залучення мирян та цінування їхнього внеску в церковну діяльність, синод звертає увагу на необхідність відповідного приготування. Сучасне життя вимагає компетенцій та особливих знань, через що священики неспроможні давати відповідь на всі запитання. Тож перед обличчям різних викликів Церква повинна навчитися слухати голос мирян. Їхня роль також важлива в контекстах браку священиків, щоб переходити від «душпастирства відвідуваннями» до «душпастирства присутністю», відкриваючи нові харизми, що проявляються в мирянських рухах.

Наголошуючи на тому, що целібат є великим даром у Церкві, деякі Отці пропонують замислитися над можливістю висвячення деяких одружених чоловіків, так званих «viri probati», щоб з часом могти оцінити дієвість такого досвіду. Дехто, натомість, вбачає у такій пропозиції загрозу того, що роль священика в таких обставинах може применшитися до «функціонера для служіння Святої Меси», замість бути пастирем громади.

Вказано також на важливість кращого цінування богопосвяченого життя, звертаючи особливу увагу на пробудження покликань серед автохтонного населення. Зверталося увагу й на формування на різних рівнях, починаючи від капілярного формування на парафіяльному рівні через поглиблений контакт з Божим словом, інтенсивного формування для аніматорів громад та систематичного богословського вишколу для кандидатів до священства й для тих чоловіків і жінок, які прагнуть анґажувати в різні мирянські служіння в громадах. Важливо також переосмислити програми в семінаріях, щоб вони були якомога ближчими до життя громад.


Синод. Четверте загальне зібрання: екологічне навернення і святість

Систематичні порушення прав корінних народів Амазонії, життя під загрозою в регіоні із «пораненим» навколишнім середовищем та святість, як джерело покликань, були в центрі уваги роздумів під час четвертого загального зібрання Синоду Єпископів, присвяченого Амазонії, який від 6 до 27 жовтня відбувається у Ватикані на тему: «Амазонія: нові шляхи для Церкви та цілісної екології». Засідання, очолюване Святішим Отцем, розпочалося молитвою за бразильського кардинала Серафіма Фернандеса Араужо, який переставився до вічності.

«Ні» байдужості, «так» відповідальності

В залі засідань прозвучав заклик, аби Церква своїм авторитетним голосом у моральній та духовній сфері завжди виступала на захист життя, викриваючи структури смерті, що загрожують йому. Слід сказати «ні» індивідуалізмові чи байдужості, яка спонукає дивитися на дійсність лише як глядачі. Слід, натомість, сказати «так» екологічному наверненню, зосередженому на відповідальності й на цілісній екології, що ставить у центрі гідність людини. Це навернення також вимагає усвідомлення серйозності шкоди, завданої довкіллю, як гріха проти Бога, проти ближнього і проти майбутніх поколінь.

В цьому контексті наголошено на необхідності серйозного реагування з боку всієї міжнародної спільноти. Тубільні народи, що є охоронцями природних заповідників, повинні сприйматися як союзники. В доповіді братнього делегата від іншої конфесії висвітлено необхідність об’єднувати зусилля і вести діалог, оскільки дружба «шанує, захищає і піклується». Сталий розвиток повинен бути соціально справедливим й інклюзивним, поєднуючи наукові й традиційні знання.


Постійний дияконат серед індіанців

Дискусії, що стосуються церковних служінь, були збагачені заохоченням об’єднувати зусилля для формування місіонерів, мирян і богопосвячених, серед самих же амазонських народів, які варто дедалі більше залучати до апостольської діяльності. Зокрема, йдеться про поширення постійного дияконату та належне цінування мирянського служіння, що є справжніми проявами діяння Святого Духа. В цьому контексті йшлося про необхідність зростання ролі жінок.

Священичі покликання і покликання до святості

У кількох доповідях порушувалася тема критеріїв допущення до рукоположеного служіння. Прозвучав заклик до молитви за покликання, щоб регіон перетворився у «велику духовну святиню», звідкіля підноситься молитва до «Господаря нив», щоб посилав нових робітників. Нестача священиків — це проблема не лише цього регіону. З цього випливає заохочення до серйозного іспиту сумління щодо того, як сьогодні переживається священиче покликання. Бо перешкодою для євангельського свідчення є брак святості, й, іноді, самі пастирі віддаляють від себе овечок, яких повинні би провадити.

В цьому контексті також наведено світлий приклад мучеників Амазонії, нагадуючи про те, що навернення, про яке неодноразово згадувалося, є, насамперед, наверненням до святості. Саме вона має надзвичайну приваблюючу силу для молоді, яка також потребує оновленого й динамічного душпастирства. Варто також висвітлювати приклад життя та свідчення добрих священиків, а не лише скандали, які, на жаль, трапляються і займають чимало сторінок в газетах.


Синод. П’яте загальне зібрання: більше діалогу й служінь, які відповідають потребам

У доповідях, що прозвучали під час п’ятого загального зібрання, зокрема, звернено увагу на становище тубільних народів, що обирають шлях добровільної ізоляції. Таке становище наражає їх на загрозу зникнення. Щоб підтримувати увагу до цього явища, запропоновано створити міжнародну церковну структуру, яка б захищала права та дбала про потреби цих спільнот.

Висвітлено повільність, з якою Католицька Церква, іноді, реагує на потреби населення. Іноді, вона є настільки далекою від місцевих народів, що цю порожнечу заповнюють сектантські пропозиції.


Більше діалогу…

У багатокультурному контексті регіону залишається нагальним і невід’ємним екуменічний та міжрелігійний діалог. Міжкультурність є більше, ніж викликом: «ні» нав’язуванню згори власної культури, «так» прийняттю іншого та здоровій децентралізації. Церква, не приховуючи труднощів, повинна бути місійною, мати «індіанське» обличчя та сприяти обмінові між периферією та центром.

Слід шукати єдність у різноманітності, згідно з образом багатогранника, на який часто вказує Святіший Отець. Нагадувалося про необхідність переходити від «душпастирства відвідуванням» до «душпастирства присутності й слухання», звіщаючи Божу ніжність і заохочуючи дбати про спільний дім не лише друзів, але й найвіддаленіших і тих, які думають по-іншому.


Служіння, що відповідають потребам народів

Заклик до якомога більшого залучення мирян супроводжується закликом створювати нові форми служіння, що відповідали б потребам амазонських народів. У цьому Церква повинна проявити свою креативність. Від Другого Ватиканського Собору лунає заклик докладати зусилля для інкультурації літургії, впровадження богослужінь, що шанують як мови й традиції місцевих народів, так і цілісність євангельського послання. Це вимагає від єпископів уважного розпізнавання, аби нічого не відкидати апріорі.

Прозвучало також прохання від семінаристів, які чекають такого афективного виховання, що буле спроможним лікувати рани, викликані так званою сексуальною революцією. Також і сьогодні в багатьох молодих людях живе прагнення наново відкривати й пізнавати цінність целібату й чистоти. Церква не повинна мовчати, але ділитися своїм скарбом, яким є «доктрина, що перемінює серця».

Слід протидіяти поширенню насильства супроти жінок. Прозвучала ідея створити спеціальне жіноче мирянське служіння для євангелізації. Заохочується підтримувати якомога активнішу участь жінок у житті Церкви.

Індіанське богослов’я та місцеві традиції

Під час дискусій також згадувалося про цінність індіанської теології, посилаючись на заклик Папи формувати Церкву з індіанським обличчям, що була би спроможною переосмислювати суттєві елементи католицького всесвіту в індіанському ключі. Підкреслювано також цінність місцевої традиційної медицини. Прозвучала пропозиція розширювати площі заказників, аби зберегти як біорозмаїття, так і множинність амазонських культур.

Синод. Шосте загальне зібрання: драма наркоторгівлі та екологічна криза

Драма наркоторгівлі та її наслідки була однією з тем доповідей під час шостого загального зібрання Спеціальної Асамблеї Синоду Єпископів, що відбулося в середу пополудні, 9 жовтня 2019 року.


На деяких територіях панамазонського регіону вирощування коки збільшилося від 12 тис. до 23 тис гектарів, що має жахливі наслідки, такі як збільшення злочинності та порушення природної рівноваги землі, що дедалі більше перетворюється в пустелю. Будівництво гідроелектростанцій, що призводить до вирубки лісів, багатих на біорізноманіття, а також навмисні підпали, що призводять до пожеж, які знищують мільйони гектарів землі, мають серйозні негативні наслідки на деякі регіони, змінюючи їхню екосистему.

В цьому контексті учасники загального зібрання Синоду вказали на необхідність заклику до екологічного навернення: Церква, за їхніми словами, повинна бути пророчим голосом, аби цілісна екологія стала пріоритетним питанням для міжнародних організацій.

Інкультурація та євангелізація

В інших доповідях Отці Синоду ще раз зосередили увагу на необхідності рівноваги між інкультурацією та євангелізацією, вказуючи на промовистий приклад Христа. Власне, воплочення є найбільшим знаком інкультурації, бо Боже Слова взяло на Себе людську природу, аби стати видимим у Своїй любові. І саме в цьому полягає завдання Церкви, покликаної втілитися в конкретне життя людей, як це роблять місіонери Амазонії.

Місійна синодальність

В одній з доповідей прозвучала думка, що Амазонія повинна стати постійною кузнею місійної синодальності задля добра місцевих мешканців і Церкви. Підкреслювалась також важливість цінувати автохтонні культури й народів, концепція всесвіту яких допомагає в дбанні про спільний дім.

Брак покликань та пропозиція висвячувати одружених чоловіків

У межах теми євангелізації йшлося також про брак покликань до богопосвяченого життя й священства та про висвячення одружених чоловіків, так званих «viri probati». Ця пропозиція, за словами одного з доповідачів, може послабити готовність священників вирушати на місію з одного континенту на інший, чи переходити з однієї дієцезії до іншої. Священник, як зазначалося в доповіді, не належить громаді, а Церкві й тому може бути призначений для будь-якої громади. В іншій доповіді підкреслювалося, що існує більша потреба в добрих дияконах, аніж у священнослужителях. Вказувалось також на необхідність якіснішої формації для священників та більшого залучення мирян до євангелізації.

Народна побожність

В одній із доповідей мова йшла про народну побожність, що є одним із аспектів євангелізації, яким не можна ігнорувати. Народна побожність — це суттєва характеристика народів Амазонії, яку Церква повинна цінувати й дбати про неї, як про цінний скарб.


Богослов’я сотворення

Одна з тем Синоду стосувалася також богослов’я сотворення, в контексті якої Синодальні Отці вказували на важливість більшого діалогу між богослов’ям і природничими науками, бо забути про Сотворення означало б забути самого Творця.

Йшлося також про необхідність захисту прав тубільних народів Амазонії та налагодження з ними діалогу, який свідчить про ставлення до них як до гідних співрозмовників.

Міжрелігійний діалог

Синодальні Отці підкреслювали важливість міжрелігійного діалогу, в контексті якого відмінності стають можливостями, діалог, що ґрунтується на довір’ї та на взаємному слуханні. Доповідачі вказували на можливість спільного шляху в захисті прав автохтонних народів та їхніх земель.

На початку спонтанних виступів до слова запросили також Папу Франциска, який поділився своїм баченням того, як проходить праця Синоду Єпископів.

За матеріалами VaticanNews
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae