Світ попрощався з Жаном Ваньє: українці приєдналися до глобальної молитви

17 травня 2019

Кілька тисяч людей взяли участь у похороні засновника спільнот «Лярш» та «Віра і Світло» Жана Ваньє, який упокоївся 7 травня в Парижі. Церемонія прощання відбулася у містечку Тролі, де Ваньє жив і де заснував першу у світі спільноту «Лярш». Представники українських організацій «Лярш» та «Віра і світло» також приїхали, щоб приєднатися до молитви за упокій свого засновника та духовного провідника.

Світ попрощався з Жаном Ваньє: українці приєдналися до глобальної молитви

Пряма трансляція похорону відбувалася на французькому каналі KTO.

У молитві разом з французькими єпископами взяв участь владика Борис Ґудзяк, новоіменований архиєпископ і митрополит Філадельфійський. Він був знайомий з Ваньє особисто та бував у Тролі. А у 2011 році він висилав листа-підтримки до Нобелівського комітету, який розглядав кандидатуру Жана Ваньє на Премію миру. З українським перекладом цього листа Ви можете познаймитися тут.

Перед похороном він з особливим словом спогадів та підтримки звернувся до спільнот в Україні.

Зворушливою у церемонії прощання була участь і молитва друзів з особливими потребами, які оплесками проводжали просту, збиту з дерев’яних дощок домовину. Жана Ваньє поховали на цвинтарі Тролі.

Папа на похорон Жана Ваньє: Зберегти вірність його євангельській інтуїції

«Стараючись жити в єдності з Христом, через Якого Бог взяв на Себе всі наші слабості, Жан Ваньє подбав про те, щоб найслабші люди, надто часто відкинені, були прийняті як брати й сестри, в пошані до релігійних та суспільних відмінностей», — йдеться у посланні, яке Папа Франциск надіслав учасникам похорону засновника рухів «Ковчег» та «Віта і світло», що упокоївся 7 травня.

Похорон відбувся 16 травня 2019 року в Трослі-Брей неподалік Парижа. Скромні похороні богослуження очолив архиєпископ Ренна П’єр Орнеллас, що представляє Католицьку Церкви при «L’Arche internationale». Він і прочитав послання від Святішого Отця.

Папа запевняє, що молиться за те, аби Господь «захистив велику та прекрасну родину Ковчегу», висловивши сподівання, що, «зберігаючи вірність євангельському чуттю Жана, всі спільноти й надалі залишатимуться місцем свята і прощення, співчуття та радості, показуючи, що кожен, якою б не була його інвалідність, люблений Богом і покликаний бути учасником світу братерства, справедливості та миру».

Довідка

Жан Ваньє народився 10 вересня 1928 року у Женеві. У віці 13 років вступив у Королівський воєнно-морський коледж Британії у Дортмунті. У 1945 році, коли його батько був послом Канади в Парижі, а мати — делегаткою Червоного хреста, Жан був серед групи людей, які зустрічали в’язнів з концентраційних таборів. Його батько, Ґеорґ Ваньє був призначений генеральним губернатором Канади у 1959.

Жан покинув морську справу у 23 роки, «щоб наслідувати Ісуса і працювати для поширення миру». У 1962 році отримав докторат з філософії. У 1964-му, маючи 26 років, Жан вперше зіткнувся зі світом неповносправності завдяки капелану одного психіатричного закладу. Його вразила несправедливість, яку зносили особи з інтелектуальною неповносправністю, тож він залишив навчання і почав працювати з ними. «Я відвідував психіатричні заклади і відкривав великий світ терпіння, якого раніше взагалі не бачив. Раніше я жив у світі морського флоту, який був націлений на ефективність, або ж у інтелектуальному світі навчання. Але відвідуючи ті заклади я опинився у іншому світі, який кликав, і це було для мене потрясінням», згадував про цей час Жан Ваньє.

У серпні 1964 року він запросив Рафаеля Сімі та Філіпе Су, двох осіб з розумовою неповносправністю, залишити інтернат і розпочати життя з ним у невеликому домі у Тролі-Бруіль у департаменті Уаза. Цей дім Жан назвав «L`Arche» (з французької означає «Ковчег»). «Лярш» існував на засадах ділення з ближнім простого щоденного життя, взаємодопомоги та дружби. «З першого ж дня, відколи я оселився у будинку, я мав відчуття наче я в себе вдома, наче закінчилася моя тривала подорож і я досягнув цілі», — казав Жан Ваньє.

У ті часи більшість осіб з розумовою неповносправністю або були сховані у родинних будинках, або поміщені у великі інтернати. Опираючись на свій щоденний досвід, Жан Ваньє свідчив про неочікуваний дар цих осіб, яких суспільство відкинуло. З часом його виступи по цілому світу відкрили їхній цінний та важливий вклад у суспільство та його розвиток. Жан Ваньє зумів використати у служінні для людей з інтелектуальною неповносправністю як в релігійних, так і світських, професійних чи політичних колах силу свого красномовства, інтелігентність, силу духу.

Малий будинок «Лярш» швидко став замалим, аби прийняти волонтерів, вражених виступами Жана, а також осіб з розумовою неповносправністю, які раділи з можливості покинути інтернати, де мучилися у важких умовах. «Вогнища» спільнот помножилися у Тролі, а згодом і у Франції та світі: в Канаді спільнота з’явилася у 1969-му, в Індії — у 1970-му, на Березі Слонової Кістки у 1974-му, на Гаїті — у 1975-му, в Австралії — у 1978-му… Те мистецтво «життя разом» започатковане через Жана Ваньє, Рафаеля та Філіпе, розповсюдилося по всюди — на п’яти континентах, у найрізноманітніших релігійних та культурних контекстах. Сьогодні «Лярш» є Федерацією 150 спільнот у 35 країнах.

Водночас Жан не перестав публікувати свої тексти, говорячи, у такий спосіб, про гідність осіб з розумовою неповносправністю та їх місце у суспільстві.

У 1971-му році Жан заснував «Віра і Світло» разом із Марі-Елен Матьє. Це рух, який щомісяця збирає осіб з інтелектуальною неповносправністю, їхні родини та друзів. Сьогодні існує понад 1600 таких груп у 80 країнах.

У 2000 році Жан створив товариство «Інтеркордія», яке пропонує молодим особам провести рік місії солідарності у міжкультурному контексті. Ця місія має допомогти їм «практикувати мир».

Жан перестав належати до виконавчої гілки керівництва «Ляршу» та «Віра та Світло» у 1981 році. Відтоді присвятив себе місії посередника та свідка братерства з найбіднішими. Приймав у себе чимало гостей з цілого світу, відомих чи маловідомих, бідних або ж багатих, інтелектуалів та тих, які живуть з розумовою неповносправністю, віруючих та атеїстів, тих, які мали потребу розмовляти та рефлектувати з ним. Його вплив набирав ваги у церковних, релігійних та міжурядових інститутах. Його остання конференція в ЮНЕСКО у 2015 році стосувалася теми «життя разом».

Жан регулярно публікував напрацювання, у яких ділився своїми свідченнями духовного філософа, який жив зі слабшими. Його книжки перекладено на 29 мов. В українському перекладі можна прочитати такі його праці, як «Дорога додому», «Потойбіч депресії», «Спільнота: місце радості та прощення», «Бути людиною», «Прийняти дар убогих», «Розбите тіло», «Глибока рана в людському серці», «Я йду з Ісусом»

Жан Ваньє отримав численні нагороди, зокрема орден Почесного легіону, орден Канади, нагороду «Pacem in Terris» у 2013-му році, а також Темпелтонівську премію у 2015-му році.

Україну Жан Ваньє відвідував тричі. Вперше у 1990 році, пізніше в 2002 та 2007. На сьогоднішній день, в Україні є дві спільноти «Ляршу» у Львові та Тернополі, а також у стані проекту спільнота в Ужгороді. Ідею «Ляршу» в Україну привезла на початку 90-х років минулого століття Зеня Кушпета, канадійка українського походження. У 1998 році почала свою діяльність перша майстерня у Львові. В 2008 році львівську спільноту прийняли до Міжнародної Федерації «Ляршу». Сьогодні це 4 майстерні, одна денна програма для людей з глибокою розумовою неповносправністю, а також будинок підтриманого тимчасового проживання.