СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Спробуймо застановитись, чи маємо причину боятись Страшного суду», — владика Володимир Ющак
7 березня 2021 року, у М’ясопусну неділю або Неділю про Страшний суд, преосвященний владика Володимир Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський, запросив усіх присутніх до роздумів над іконою Страшного суду. «В сучасному світі однак важко вірити людині у воскресіння з мертвих, тим більше у Страшний суд, на якому мають стати всі живі і мертві, які коли-небудь жили на світі. Наш кволий розум здається це осягнути. Час передпостя є доброю нагодою, щоб застановитись над цією важкою правдою нашої віри», — промовив архиєрей.
На дорозі цьогорічної духовної підготовки до Великого посту ми досягли вже М’ясопусної неділі. Означає це, що за юліянським календарем Великий піст розпочнемо через тиждень, в понеділок, 15 березня. Через тиждень, в Сиропусну неділю, будемо прощати собі взаємно всі провини та просити прощення, щоб розпочати час Святої Сорокаденниці без обтяження совісті браком любові ближнього.
Чому цю неділю ми звемо М’ясопусною?
За давнім звичаєм та за давніми строгими приписами великопосної дисципліни, неділя М’ясопусна була останнім днем, в якому можна було ще перед постом споживати м’ясні страви. Від понеділка після М’ясопусної неділі можна було споживати тільки молочні страви. Пізніше, у першому тижні Великого носту, набіл був також заборонений. Звідси М’ясопусти, що є рівнозначне з західним поняттям карнавалу, тобто відпущенням м’яса.
Велика кількість ікон Страшного суду
Сьогоднішня, передостання неділя перед початком Великого посту, асоціюється також з картиною Страшного суду. Хвилину тому ми чули, як прекрасно цю картину змалював своїм словом Ісус Христос. Слова Христові записав євангелист Матей і залишив їх у 25-ому розділі своєї Євангелії. Христос описав так суґестивно Божий суд який чекає ціле, — без винятку, — людство, що художники дуже швидко і також дуже суґестивно перекинули Христовий опис на дошку ікони та на стіни наших старовинних церков. Якщо ми мали можливість зайти до якихось з наших давніх церков, — чи то ще вживаних для богопочитання, чи тих, які перенесені до скансенів, тобто музеїв на свіжому повітрі, — то ми напевно бачили збережені там ікони Страшного суду. Вони, розписані звичайно у великому форматі, були поміщені у притворі або на одній з бічних стін храму. Їхнім завданням було постійно пригадувати вірним, що всіх нас чекає Страшний, чи як інакше кажемо, Остаточний Суд. Також тоді, коли людина виходила з храму, дивлячись на цю ікону, вона повинна була мати свідомість, що колись прийдеться їй станути віч-на-віч зі Спасителем, який прийде судити живих і мертвих.
Пояснення ікон Страшного суду
Ікона Страшного Суду, яку належить читати від гори в низ, розповідає про це дуже суґестивно. Представляє вона парусію, тобто другий, остаточний прихід Христа Спасителя, який приходить у славі, в супроводі ангелів і святих як Суддя. З приходом Спасителя закінчується історія світу і людства. На самій горі бачимо ангелів, які звивають, знане нам небо, бо все дочасне закінчується. Біля Христа Спасителя стоять Пресвята Богородиця та св. Іван Хреститель. По обох боках Христа зображені також апостоли та інші праведні, які віддають славу Спасителеві. В центрі ікони представлений трон — горне сідалище, символ Бога. На троні бачимо Святе Євангеліє, написане під натхненням Святого Духа та хрест, знак нашого відкуплення. З-під горного сідалища висувається Божа рука, яка тримає вагу душ. На звук архангельських труб всі, живі і мертві, приступають, щоб стати на суді, щоб на вазі були зважені їхні добрі та злі вчинки. Внизу ікони, по правій руці Христа Спасителя, зображені праведники Старого Завіту, які спочили на лоні Авраама, тобто в раю та праведні Нового Завіту, яких до раю веде св. Петро, бо він отримав ключі від Царства Небесного. По лівому боці зображені засуджені. Диявол забирає їх у пекло, наче вогненною дорогою. Поміж засудженими можемо спостерегти представників поодиноких народів та осіб, які різним способом грішили протягом життя. На іконі Страшного суду символічно показано, який був їхній головний гріх та яку кару мусять тепер за нього терпіти.
Зникання ікон Страшного суду — зникання проповідей про нього
Ікона Страшного Суду мала колись дуже практичне едукаційне значення. Перестерігала перед гріхом та мала на меті перелякати людину картиною пекла, щоб вона боялась гріха. Цією картиною та образом страшних мук послуговувались часто проповідники, головно, в часі великопосних реколекцій чи місій, щоб змотивувати людей до навернення та до розірвання з гріхом, мовляв, що гріх — це щось злого, за що чекає нас неминуча кара. Виглядає, що сьогодні ці часи відійшли у минуле. Дуже рідко трапляється, щоб у новопобудованих церквах знайшлась сьогодні ікона Страшного суду. Я не пригадую собі, щоб бачив її в якійсь новій церкві. Практично, їх там вже не знайдемо. Швидше можемо віднайти їх у музеях ікон, або в альбомах зі старовинними іконами. Переважно також проповідники, місіонери, вже не відкликаються в наших часах до картини суду чи пекла. Бояться, щоб не осмішитись. Бо говорити сьогодні про пекло, гріх та покарання, це passé — старомодне, не на наші часи. Тому ця картина, яка на сторінках Євангелія залишається актуальною та живою, практично зникає з нашого щоденного душпастирського та релігійного життя.
Страшний суд — це правда нашої віри
Сьогодні, у неділю, в яку майже дві тисячі років читається на Сході Христовий опис Страшного суду, варто застановитись над тим, яке місце займає і повинна займати в нашому житті євангельська правда про Страшний суд.
Те, що ми справді станемо на Страшному суді, виникає зі слів нашого Спасителя та є одною з головних правд нашої віри. В Символі віри, який відмовляємо бодай раз в тижні, під час недільної Служби Божої, заявляємо: «Вірую (…) в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками (Який) І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, * а його царству не буде кінця». Будучи христянами, ми зобов’язані вірити, що Христос вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих. В сучасному світі однак важко вірити людині у воскресіння з мертвих, тим більше у Страшний суд, на якому мають стати всі живі і мертві, які коли-небудь жили на світі. Наш кволий розум здається це осягнути. Час передпостя є доброю нагодою, щоб застановитись над цією важкою правдою нашої віри.
Рогір ван дер Вайден, Страшний суд, 1450
«Спробуймо застановитись, чи маємо причину боятись Страшного суду»
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Пропоную всім, які сьогодні моляться з нами, будучи присутніми фізично у Вроцлавському соборі, а також всім, які єднаються з нами за посередництвом телебачення, щоб знайти хвилину часу і ще раз спокійно перечитати собі уривок Євангелія від св. Матея, розділ 25-ий, стишки 31–46, який говорить про Страшний суд. Спробуймо застановитись, чи маємо причину боятись Страшного суду, який наступить при кінці вселенної. Якщо ми допомагали голодним, спрагненим, хворим, ув’язненим і т. д., то не маємо чого лякатись.
Пропоную також, щоб ви постаралися віднайти ікону Страшного Суду. Може, дехто з нас має її у своїй хаті на стіні. Якщо ні, то можна її знайти в якомусь альбомі зі старовинними іконами. А якщо не маємо альбому, то в Інтернеті можемо без проблем знайти безліч варіантів цієї ікони. Я просив о. пароха, щоб ця ікона була виставлена сьогодні в нашому соборі на тетраподі. Як вже її знайдете, спробуйте її прочитати, тобто докладно їй приглянутись та спробувати зрозуміти її зміст. Попробуймо також знайти себе на цій іконі, застановляючись, де та в якому товаристві ми повинні себе шукати.
Бажаю гарного та глибоко духовного пережиття сьогоднішньої М’ясопусної неділі, неділі, яка напередодні Великого посту каже нам роздумувати про Страшний суд, який всіх нас колись чекає.
Всім бажаю гарної неділі!
† Володимир Ющак,
єпарх Вроцлавсько-Кошалінський
7 березня 2021 року,
у М’ясопусну неділю,
катедральний храм Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього,
м. Вроцлав (Польща)
