СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Сьогодні Ісус Христос зшиває ниткою любові рани на тілі нашого народу», — владика Володимир Груца у Хрестопоклінну неділю
У період Великого посту, зокрема в Хрестопоклінну неділю, наші очі особливо споглядають на хрест. Ісус Христос, померши на хресті, перетворює знаряддя смерті на джерело життя. Він просить, йди за мною, не сам, а за мною! Ця дорога вже протоптана, бо провадить до Воскресіння. Хто обминає хрест, той не може осягнути Воскресіння, бо це єдина пасхальна таємниця. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца під час проповіді в архикатедральному соборі Святого Юра у третю неділю Великого посту, 27 березня 2022 року.
«„Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде за мною“ — Ісус завжди залишає людині вільний вибір…», — зазначив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, під час проповіді і підкреслив: «Свобода — це великий дар, який людина отримала від Бога. І Бог шанує нашу свободу. Ісус плаче над Єрусалимом, Бог плаче над людиною, навіть допускає існування пекла, щоб не забрати людині свободи вибору». Про це повідомляє пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Бажання бути з Богом
За його словами, Бог хоче, щоб ми йшли за Ним переконливо, а не з обов’язку чи примусу. З іншої сторони, ми Бога дуже потребуємо на нашій дорозі, що ж нам робити без Нього! На переконання владики Володимира, якщо хтось каже, що не має часу для Бога, то значить така людина радше не любить Його. Папа Франциск каже, що християнин без любові подібний до голки, яка коле і дірявить, але не зшиває. Легко калічити, а яким важким є процес зцілення.
«Якщо ми когось любимо, то щонайменше про цю особу пам’ятаємо, якщо не завжди можемо знайти для неї час», — зауважує він.
Якщо б хтось сказав, продовжує свою думку архиєрей, що втомився від Бога, від побожного життя, то така людина ще не зустріла Бога в своєму житті. Можна бути близько Бога і не зустріти Його, можна багато знати про Бога, але не знати Його, можна багато говорити про Бога, але це не означає — говорити з Ним.
Зректися себе і взяти хрест
«Бути учнем чи ученицею Ісуса — означає передусім цього хотіти. Але тут треба виконати щонайменше дві умови: зректися себе і взяти свій хрест. Ми думаємо собі: „А якби це залишити свій хрест, не брати, не нести його з собою“. Так не вийде, бо християнство не є легкою прогулянкою», — зазначає проповідник і наголошує, що Ісус не каже нам нести Його хрест, як це робив Симон з Киринеї, а радше каже брати свій хрест. Більше того, Він не каже брати хрест і кудись його нести, якось виживати, а лише просить йти за Ним.
«Звичайно, що нелегко є терпіти. Напевно ніхто терпіння свідомо не шукає, але воно приходить. Воно може пригнічувати або виховувати, гартувати. У посланні апостола Якова є запевнення про це, що Бог не дає людині важчого хреста, ніж вона може нести. Це підбадьорює на стежині страждань», — зазначає проповідник і запевняє: «Ісус терпів за нас з великої любові і саме Його хрест є свідком цього. Ісус Христос зшиває ниткою любові рани на тілі нашого народу».
Відректися себе — означає довіритися Іншому
«Відректися себе — означає довіритися комусь, в нашому випадку Богові. Відректися себе — означає виконувати Божу волю, навіть якщо вона вважається на перший погляд невигідною», — наголошує єпископ-помічник.
Також він переконаний, що якщо хтось сам собі накреслив плани, стратегію життя і вперто неї тримається, то може не дійти до цілі та все втратити в дорозі. Адже бути гнучким — це також відречення.
«Зараз маємо бути вдячні Богові за кожний прожитий день, кожний світанок. Ми не може укладати великих планів. І такий стан речей треба прийняти. Нема сенсу бунтуватися, бо це забирає нам життєдайні сили. А сили потрібні, щоб перемагати зло. Людина хотіла б радше панувати, ніж служити. Тим самим, зайняти місце Бога. Але куди заведе така дорога?», — наголошує він.
Хресна дорога Богородиці
Відтак владика Володимир звернув увагу вірних на постать Богородиці, як тої, яка однією з перших пішла хресною дорогою і осягнула Воскреіння.
«ЇЇ хресна дорога розпочалася вже в момент Благовіщення, бо були сумніви, побоювання. Але вона сказала Богові через ангела-посланця своє „так“ і ніколи не змінила свого рішення. Ми в п’ятницю вклали наші турботи в її любляче материнське серце. Це серце свого часу прошив меч болю, терпіння на хресній дорозі Сина. Але світло пасхального ранку, промінь великоднього сонця приніс зцілення. Як важливо про це роздумати в цей недільний день», — зазначив архиєрей і побажав на завершення: «Нехай Богородиця буде для нас прикладом життя і служіння, а передусім заступницею!»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
