Єпископ Йосиф Мілян: «З Марією можемо бути певні та спокійні на розбурханому океані цього життя»

2 травня 2020

«У місяці травні закликаю всіх священників, монашество та вірних Київської архиєпархії чувати у молитві до Пресвятої Богородиці. Молімося за перемогу над всяким злом. В першу чергу, за перемогу над гріхом, за чистоту нашого життя, за добрі і святі стосунки між собою та нашим Богом», — цими словами 1 травня 2020 року владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, закликав греко-католиків посилено молитись до Пресвятої Богородиці.

Єпископ Йосиф Мілян: «З Марією можемо бути певні та спокійні на розбурханому океані цього життя»

На початку свого слова владика Йосиф зазначив, що ми живемо у такому світі, де чуємося комфортніше тоді, коли відчуваємо особливий патронат над собою. «Маємо родину зі зв’язками, друзів на посадах, потужну золоту банківську карту. Тобто маємо можливості. Тоді чуємося комфортно, зручно, безпечно, спокійно… Але не завжди так є. Не завжди і не кожний може похвалитися таким станом речей у нашому житті. Проте, серед нас є люди, які не покладаються на силу цього світу. Вони справді є ті, які Богові дякують за кожний день, як за Божий дарунок».

Марія дає відчуття певності і спокою

Ведучи далі, архиєрей зауважив, що сьогодні ми увійшли в травневий день, коли традиція Церкви особливо прославляє Пресвяту Богородицю. «Багатьом Марія дає відчуття певності і спокою. Для багатьох християн після Божого Сина, Марія є захисницею та провідницею, покровом і новим ковчегом, в який входимо через Її віру. З нею можемо бути певні та спокійні на розбурханому океані цього життя», — наголосив єпископ.

Марія погодилася бути Богородицею

«Чому для нас Вона така дорога?» — продовжуючи своє слово, запитав владика: «Тому що, Вона одна вибрана з-поміж людей. Вона згодилася бути Богородицею — Матір’ю Бога. Марія не тільки згодилася, щоб її образ витесали в камені, щоб писали ікони з її ликом, створювали музичні шедеври „Аве Марія“… Вона згодилася на ту жертву, яку мав принести наш Бог, а Її Син».

За словами єпископа, Богородиця це зробила за здоров’я, життя та Воскресіння цього світу. «Вона, що вихована в побожній родині, в побожних батьків, що введена в храм малою дівчиною, зрозуміла, до якої жертви буде покликаний Той, Кого Вона приведе на Вифлеємських полях у різдвяну ніч. Вона згодилася розділити Його долю і до кінця це виконала, до моменту коли почула: „Це син Твій…, це Мати твоя“. Бог вклав в наші серця, що вона — наша мати. Ми не тільки маємо користати з її ласк, але як своїй матері маємо віддавати певні борги за те, що Син помер і воскрес заради нашого спасіння».

Ціла християнська історія наповнена жертвенним служінням Богородиці людському родові

Дальше у слові архиєрей зазначив, що Богородиця спонукає нас до діалогу з собою через те, що викликала нам довіру через материнську ласкавість. «Бо так чи інакше, кожен з нас сприймає служіння Богородиці людському роду через призму любові власної матері, яка вчить нас любові, яка випромінює любов, яка не робить нам доповіді в аудиторії про любов, але своїм життям випромінює цю любов щодня для своєї дитини. Ціла християнська історія наповнена жертвенним служінням Богородиці людському родові, ніби виконуючи цей завіт Ісуса Христа даного ще на хресті: „Мати, це син Твій!“ Справді, як би було добре і милозвучно, якби ми усі, як діти Божі, як діти Марії, могли діалогувати з Пречистою».

Марія — прославлена у чудотворних іконах

Відтак архиєрей зауважив, що світ перед Марією зробив певний вклад і в мистецтві, і в духовних трактатах, і в молитвах. «Вона теж не залишилася в боргу перед нами. Згадаймо тільки Зарваницю, Унів, Гошів, Крехів, Холм, Марія Повч, Страдч, Крилос, Ченстохову, де знаходяться ікони Пресвятої Богородиці. Катедра в Гданську, де чудним образом Богородиця Перемоги перейшла з Львівського храму Пресвятої Євхаристії. Вишгородська Богородиця, яку світ до недавно називав Володимирівською, проте це ікона княжого дому з Вишгорода, з Києва, яка справді є еталоном іконографії у цілому мистецькому і релігійному світі. І всі ці ікони наділені чудотворною силою Марії», — наголосив протосинкел Київської архиєпархії.

Продовжуючи свою думку, архиєрей зауважив, що багато чудотворних ікон не підписані. За його словами, так є тому, що тодішнє чернецтво, яке писало ікони, не дозволяло собі їх підписувати. Вони вважали і вірили, що ікона — це витвір не людини, це витвір Святого Духа — Бога у співпраці з людиною. Такі підходи спричинилися до того, що в Україні маємо так багато чудотворних місць і чудотворних ікон.

Молимося до Пресвятої Богородиці, а не до ікони

«Сьогоднішній пасхальний час — час тріумфу і радості за те, що Бог воскрес і воскресив упавшого Адама — кожного з нас. Проте, двері до наших осель сьогодні замкнені. Ми можемо досвідчувати те, що досвідчив апостол Тома та всі апостоли, які сховалися зі страху перед юдеями. Ми сьогодні зі страху перед кривдою ближнім закриті у своїх домах. Через віру приймаємо Господа, Який приходить до нас крізь замкнені двері. Сьогодні в товаристві святих апостолів і товаристві Пресвятої Богородиці славимо Воскреслого», — зауважив владика Йосиф.

Продовжуючи думку, архиєрей додав, що часто в наших розмовах не до кінця усвідомлюємо і розуміємо стояння перед Богородицею. «Іноді кажемо, що молимося до ікони Богородиці. Пригадаю всім, що ми не молимося до ікони, ми ніколи не молилися до ікони, ми молимося перед іконою до живої Богородиці, Яка в часі свого Успіння була взята до неба з душею і тілом. Важливо пам’ятати всім християнам, що ми молимося перед іконою. Ми маємо багато чудотворних ікон як завдаток і як подяку за те, що віруємо, і що прибігаємо до Неї», — наголосив єпископ.

«Як ви на Неї подібні!»

Наостанок владика Йосиф розповів історію. «В одному з швидкісних поїздів Італії їхав священник до своїх вірних на недільне богослужіння. Перед ним сидів японець. Священник, маючи час, відкрив молитвослов і почав молитву. Японець мав свою справу в комп’ютері. Ненароком з молитвослова випав образок Пресвятої Богородиці. Японець спритно підняв його, поглянув і віддав священникові. Потім не стримався і запитав священника чи це його мати. Священник був розгублений. Сказати що „так“ — це було б не зовсім правда. Секунду подумавши, і пригадав, що вона для нас усіх є матір’ю і відповів — „Так“. У відповідь почув: „Як ви до неї подібні“. Сьогодні хочу всім побажати, щоб ми могли від когось почути, що ми є на Неї подібні, не лише візуально, але й у ділах у своєму житті».

Своє слово владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київський, завершив молитвою: «Згадай, Всемилостива Діво Маріє, що від віків не чувано, щоби той, хто прибігав під Твій покров, чи просив у Тебе помочі, або молив Твого заступництва був не вислуханим. В тім упованні і я вдаюся до Тебе. Діво понад усі діви, Мати моя, приступаю і стаю перед Тобою, каючись з моїх гріхів прошу: Мати предвічного Слова, не погорди словами моїми, а вислухай їх ласкаво. Амінь».

За матеріалами Київської архиєпархії УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ