СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповідь Блаженнішого Святослава у свято Стрітення Господнього та в день архиєрейської хіротонії владики Миколи Cеменишина
«Передусім, Бог є світлом як джерело буття. Це Він покликав із небуття до буття все, що існує. Це Він на початку створення світу сказав: «Нехай буде світло» (Бут. 1, 3). Ми знаємо, що той, хто дає, — світиться, а той, хто забирає, краде, нищить — є джерелом темряви, перетворюючись на чорну діру, у якій згасає все, навіть світло». Про це Божественне світло роздумував у своїй проповіді у свято Стрітення Господнього та в день архиєрейської хіротонії владики Миколи Cеменишина, 15 лютого 2023 року, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.
Хто йде за Мною, не блукатиме у темряві,
а матиме світло життя»
(Ів. 8, 12)
Високопреосвященні та преосвященні владики!
Високопреподобні, всесвітліші та всечесні отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Достойні гості сьогоднішнього торжества!
Шановні мешканці цього славного міста і ті, хто долучається до нас
за допомогою живої трансляції!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших літургійних свят у році — Стрітення Господнє. Згідно з нашою традицією, воно завершує весь цикл Різдвяних свят, звичаїв і урочистостей.
Входження Пресвятої родини у храм
Це свято пов’язане з однією подією, яка сталася в Єрусалимському храмі на сороковий день після Різдва Христового і яку описав євангелист Лука. Ця подія, мабуть, була звичною, буденною для тих, хто невідлучно перебував у храмі. За законом Мойсея, кожна родина, якій Господь Бог дарував первістка, що вважався посвяченою Йому дитиною, повинна була після закінчення періоду очищення жінки прийти до храму й принести за нього [первістка] жертву, щоб можна було мати його як сина.
Ба більше, ті, що були учасниками цієї події, — боговидець, богоприємець Симеон та пророчиця Анна, — мабуть, не раз бачили, як у храмі відбувався обряд запалення світла, адже у «Святому» урочисто стояв семисвічник (пор. Євр. 9, 2). Запалення семисвічника було початком суботнього спочинку для кожної родини старозавітного Божого народу.
Але в момент, коли до храму приходить Пречиста Діва Марія, тримаючи на руках свого Сина — Божого і Людського, відбувається щось особливе, що сколихнуло серця тих, хто міг бачити дійсність глибше, ніж те, що було перед очима. Боговидець Симеон побачив, що в цьому приході засвітилося якесь інше світло і що тим новозавітнім семисвічником є Пречиста Діва Марія. Оцей семисвічник мав символізувати повноту Божого народу, який, з одного боку, стоїть перед Божим обличчям день і ніч, а з іншого — слугує світлом на просвіту поганам, зберігає віру в єдиного істинного Бога-Творця, який ось об’являється як Спаситель.
Бог є нашим Світлом
Сьогодні ці старозавітні символи досягають у постаті Пречистої Діви Марії повноти свого символізму. Тим світлом, яке носить у храмі новозавітний семираменний свічник — Пречиста Діва Марія, на яке чекають народи, що сидять у темряві, і яке приходить, щоб просвітити і освітити кожну людину, що приходить на світ, є ніхто інший, як сам Господь Бог наш Ісус Христос. Свого часу Він сам скаже про себе: «Я — світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Ів. 8, 12).
Що означає ця біблійна фраза, що Бог є світлом? Про яке світло взагалі йде мова? Книги Священного Писання розкривають зміст цього блиску, сяйва нествореного світла Божества в потрійний спосіб.
Передусім, Бог є світлом як джерело буття. Це Він покликав із небуття до буття все, що існує. Це Він на початку створення світу сказав: «Нехай буде світло» (Бут. 1, 3). Ми знаємо, що той, хто дає, — світиться, а той, хто забирає, краде, нищить — є джерелом темряви, перетворюючись на чорну діру, у якій згасає все, навіть світло. Тому ми щодня кажемо на Утрені: «Бо в Тебе [Боже] джерело життя, у Твоїм світлі побачимо світло» (Пс. 36, 10). Тим джерелом, яке сьогодні сяє у храмі, є Христос!
Бог відкриває нам наше покликання
Сьогодні розкривається ще один сенс Божого світла, яке нам змальовує євангелист Лука. Традиція Церкви передає нам певне покликання, особливе завдання, яке у своєму житті отримав богоприємець Симеон. Кажуть, що він був одним із сімдесяти перекладачів священних книг із єврейської мови на грецьку. Як відомо, перекладач, виконуючи свою роботу, шукає змісту, значення висловлювання, а не буквально перекладає усі слова. Тим світлом, про яке сьогодні чуємо, є сенс життя та існування кожної людини, створеної істоти. Бог-Творець, даруючи життя, дає і його зміст, особливу місію, яку має виконати кожен, кого Господь Бог привів від небуття до буття. І ось Симеон, приймаючи на свої руки Спасителя, побачив зміст Священного Писання, — побачив того, кого він намагався зрозуміти і перекласти як сенс Божого Одкровення, Божої істини, шукаючи відповідних слів в іншій мові. Світло — як сенс, значення, зміст, покликання…
Часом ми, коли щось зрозуміємо і усвідомимо, кажемо: «Мене осінило, нарешті я це збагнув». Один викладач розповідав: «Я мав цікавих студентів — мені доводилося дуже довго пояснювати їм тему. Навіть я вже зрозумів, а вони ще ні».
Кожна людина має відкрити особисте покликання, сенс і мету свого життя. Симеон аж перед своєю смертю зрозумів, заради чого жив, — зрозумів значення всього того, що робив у своєму житті, бо побачив того, про кого провіщали пророки і закон Божий, хто є єдиним світлом на просвіту поганам і на славу Божого народу. Тим Світлом на просвіту народам, що сьогодні сяє у храмі, є Христос!
Світло надії на Бога
Є ще й третє значення, про яке нам нині так глибоко говорить Симеон. Світло означає спасіння і життя навіть у смерті й після неї. Бо старозавітний Божий люд вважав смерть країною темряви, країною без змісту. І ось Симеон приймає на руки того, хто є світлом його надії навіть у смерті, й каже: «Побачили очі мої спасіння» (Лк. 2, 30). Це світло надії на Бога, який є джерелом життя, його змістом, що веде нас навіть через долину смерті і відчиняє нам двері життя вічного. Про це співає псалмоспівець, коли каже: «Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого. Навіть коли б ходив я долиною темряви, — я не боюся лиха, бо Ти зо мною» (Пс. 23, 3–4). Ось кого сьогодні, як новозавітна менора, у тому храмі тримає на своїх руках Пречиста Діва Марія. Тим спасінням людини, світлом, що осяює навіть долину смерті й дарує надію на воскресіння, що сьогодні сяє у храмі, є Христос!
Три завдання кожного єпископа
Наповнюючись цим світлом, відчуваючи, що Бог — джерело нашого життя, світла нашої Церкви — є так близько, ми переживаємо величну подію. На ваших очах Господь Бог засвітив ще один світильник у тілі своєї Церкви. Ми щойно пережили таїнство архиєрейської хіротонії нашого новопоставленого владики Миколи. Сьогодні ми багато разів чули в молитвах слово «світло», бо наша Літургія називає єпископа світлом для тих, хто є у темряві, немудрих; хто шукає сенсу свого життя та покликання; хто шукає спасіння; хто серед темряви сьогодення шукає світла надії.
Ми знаємо, що кожен єпископ отримує потрійне завдання, від якого він не може самоусунутися. Перше завдання — проповідувати Боже слово, нести світло Христового Євангелія. Сьогодні новопоставлений владика отримав повноту Таїнства Христового Священства. Це він освячуватиме храми, новозавітні святині, і запалюватиме семисвічник благодаті Святого Духа, семи Таїнств Христової Церкви, який сяє над кожним престолом у наших храмах. Сьогодні наш народ так сильно потребує світла, доброї новини Христового Євангелія!
Друге завдання єпископа — освячувати Божий народ. На владиці спочиває повнота благодаті Святого Духа. Він є посередником Божественної благодаті на взірець Пречистої Діви Марії, цього новозавітного семираменного світильника. Господь Бог хоче бути доступним для людини, хоче, щоб Його джерело вічного життя і благодаті Святого Духа виливалося на кожну людина, яка вірує, і хоче дарувати це своєму народові через служіння, пастирську опіку з боку свого єпископа.
І третє завдання єпископа — керувати, тобто показувати дорогу. Водночас він сам має йти тією дорогою і казати, як апостол Павло: «Я би хотів, щоби усі були так, як я» (I Кор. 7, 7). Владика має бути першим прикладом усього того, чого навчає, що Господь Бог хоче передати своєму людові, наповнити його. Сьогодні через служіння єпископа здійснюються слова Христа: «Я прийшов, щоб мали життя, і мали його вповні» (Ів. 10, 10). Господь Бог посилає свого нового єпископа, щоб жодна клітина тіла Христової Церкви не завмерла, щоб ми усунули з наших спільнот зло, яке позбавляє їх життя. Єпископ приходить, щоб її оживляти. А все інше можуть виконати його помічники.
Звернення до владики Миколи
Дорогий владико Миколо, наш дорогий світильнику, якого сьогодні Христос покликає, щоб показати всім нам світло на просвіту народам! Ми знаємо вас як того, хто довгі роки був добрим духовним батьком для багатьох, зокрема для наших семінаристів у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії. Духовне батьківство — це особливий дар Святого Духа, бо духовний отець є носієм світла для тих, хто шукає змісту свого життя, покликання. Мабуть, кожен семінарист не раз питав свого духівника: «До чого мене кличе Господь Бог? Чи дійсно я маю покликання бути священником? А який стан мені обрати: безженний чи одружений?». Духівник помагає людині збагнути зміст життя, відкрити дорогу до його щастя і повноти, зміст місії і служіння на добро Божого народу і святої Церкви. Сьогодні публічно прошу вас: ніколи не переставайте бути духовним батьком! Опирайтеся всім спокусам, які часто перетворюють єпископа на бюрократа! Не дайтеся! Світіть, проповідуйте Боже слово, освячуйте Божий народ! Хай через вас наш народ знайде зміст боротьби, яку ми тепер провадимо!
Нині багато людей в Україні прагне зрозуміти значення навіть власного болю і страждання, які з кожним днем стають більшими серед воєнного лихоліття. Владико, просвітіть світлом Христової надії народ України, якого покриває темрява сили, що приходить, аби нас губити, нищити і забирати в нас усе. Будьте світильником, який дає життя через слово Христової істини.
Привітання богопосвячених осіб
Сьогодні ми святкуємо також день богопосвячених осіб. З цієї нагоди вітаємо наше монашество. Знаємо, що Івано-Франківська архиєпархія особливо багата на покликання до монашого стану. Є стільки квітучих спільнот із різними завданнями, харизмами! Владико Миколо, сьогодні поручаю вашій особливій опіці наше духовенство і монашество цієї архиєпархії. Як добрий помічник вашого сивочолого митрополита, допоможіть кожному з них звершити в цьому життя своє служіння і покликання. Щоразу, коли вам здаватиметься, що всі вас забули і покинули, коли темрява вас огортатиме, згадайте, що ви — стрітенський єпископ, що у вашій душі, у якій ви носите відтепер повноту Христового священства, горить такий світильник благодаті Духа Святого, який ніхто і ніщо не може загасити. Завжди роздмухуйте у своєму серці ту іскорку небесного світла, яку нині вклав у ваше нутро сам Господь силою і діянням Святого Духа. Нехай ті слова про світло будуть вашою надією на успішне звершення служіння. Каже Христос через єпископа: «Я — світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Ів. 8, 12). Амінь.
† СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
