СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа скасував «папську таємницю» у справах, що стосуються сексуальних зловживань
Цим рішенням цивільним слідчим органам надається доступ до свідчень, отриманих під час церковних процесів.
Два документи, яким судилося залишити вагомий слід в історії: Папа Франциск скасував «папську таємницю» у випадках сексуального насильства та зловживання щодо неповнолітніх, скоєних представниками духовенства, а також вирішив змінити норму щодо злочину дитячої порнографії, зараховуючи до категорії «delicta graviora» — найважчих злочинів — зберігання та розповсюдження порнографічних зображень з участю неповнолітніх до досягнення 18 років.
Перший і важливіший документ — це рескрипт, підписаний Державним Секретарем П’єтро Пароліном, в якому повідомлено, що 4 грудня цього року Папа вирішив скасувати «папську таємницю» стосовно заяв, судових процесів та рішень щодо злочинів, згаданих у першій статті нещодавно опублікованого Апостольського Листа у формі motu proprio «Vos estis lux mundi», тобто, йдеться про випадки насильства та сексуальні акти, що здійснюються під погрозою чи зловживанням владою; випадки зловживання дітьми та уразливими особами; випадки дитячої порнографії; випадки незаявлення та прикриття винуватців у зловживаннях з боку єпископів та генеральних настоятелів чернечих чинів та згромаджень.
Нова норма уточнює, що «інформація опрацьовується таким чином, аби гарантувати її захист, цілісність та конфіденційність», встановлені Кодексом Канонічного Права, щоб захистити «добру репутацію, престиж та приватну сферу» залучених осіб. Але ця «службова таємниця», як зазначається в документі, «не повинна перешкоджати виконанню зобов’язань, встановлених на кожному місці цивільними законами», включаючи обов’язки заявлення, «ані здійсненню виконавчих запитів цивільної судової влади». Окрім того, ні на заявників, ні на потерпілих, ані на свідків «не може накладатися жодне зобов’язання зберігати мовчання» стосовно фактів.
Другий рескрипт, підписаний кардиналом Пароліном та Префектом Конгрегації Віровчення кардиналом Луїсом Ладарією Феррером, повідомляє про зміни трьох статей motu proprio «Sacramentorum sanctitatis tutela» (2001 р., зміненого 2010 року). Постановлено, що до найважчих злочинів, зарезервованих для рішення Конгрегації Віровчення, зараховується придбання, володіння або поширення, з наміром розпусних дій, порнографічних зображень неповнолітніх, що не досягли вісімнадцяти років, здійснені представником духовенства будь-яким способом та будь-яким знаряддям». До сьогодні ця межа становила 14 років.
І, врешті, в іншій статті допускається, що в справах, які стосуються цих важчих злочинів, роль «адвоката та прокурора» можуть виконувати також вірні миряни, що здобули докторський ступінь з канонічного права, а не тільки священики, як це було раніше.
Довідка
Папська таємниця — це таємниця, яка накладається на осіб щодо питань особливої тяжкості. У преамбулі зазначено, що «в деяких важливих питаннях потрібна певна таємниця, яка називається папською таємницею, і що вона повинна зберігатися з серйозним зобов’язанням», і «оскільки це стосується публічної сфери, яка стосується блага цілої релігійної громади, це закріплено не за тим, що диктує його совість, а тим, хто законно піклується про громаду, вирішувати, як, коли або якою тяжкістю слід накладати таємницю». Згідно з документом, «ті, хто зобов’язаний зберігати цю таємницю», повинні вважати себе «пов’язаними не зовнішнім законом, а замість цього необхідністю, яка випливає з їхньої власної людської гідності»: вони повинні вважати за честь бути покликаними охороняти такі секрети для захисту суспільного блага.
Таким чином, «папська таємниця» вважається вищим рівнем конфіденційності в церковному праві, який охоплює низку адміністративних справ у Ватикані, таких як висунення кандидатур кардиналів, розслідування Державним Секретаріатом і Конгрегацією доктрини віри.
Перша стаття документу визначає випадки, охоплені папською таємницею: все, що стосується опрацювання деяких папських документів; діяльність Конгрегації доктрини віри, включаючи повідомлення, доноси та перевірку публікацій та доктрин; звинувачення у злочинах проти віри та моралі, процесу та відповідних рішень, інформації, отриманої через службу, про деякі справи від Державного Секретаріату або Ради з питань церковних громадських справ, обрання кардиналів, призначення єпископів; шифри; усі питання, які Папа, кардинал або папські легати вважатимуть за доцільне охороняти «папською таємницею».
«Папська таємниця» (або Secreta continere) зазнала останньої реформи у 1974 році, в період понтифікату папи Павла VI і наклала мовчання на всіх членів церковних органів щодо питань, що вважаються особливо важливими та серйозними. Конкретні папські документи, діяльність Конгрегації віровчення, рішення Ради з громадських справ Церкви підпадають під ці випадки таємниці; але перш за все доноси, свідчення та процесуальні документи, що стосуються випадків зловживань, що зберігаються в архівах ватиканських Дикастерій або в єпархіях.
Папська таємниця на випадки сексуального насильства з боку священників була накладена Папою Бенедиктом XVI в 2001 році. Тоді Ватикан вважав, що цей захід необхідний для дотримання інтересів жертв насильства і захисту репутації підозрюваних.
Рішення про скасування було ухвалено після критики на адресу Католицької Церкви про замовчування випадків педофілії і перешкоджання слідству.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
