Кардинал Канталамесса: навернення — це стрибок вперед у житті Євангелієм

27 лютого 2021

Над темою справжнього навернення заохотив призадуматись кардинал Раньєро Канталамесса у своїй першій великопосній катихизі, яку він виголосив для представників Римської Курії 26 лютого 2021 року у ватиканському залі Павла VI.

Кардинал Канталамесса: навернення — це стрибок вперед у житті Євангелієм

«Сповнився час і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангеліє» (Мк. 1, 15), — саме ці слова Ісуса, якими, за переданням святого євангелиста Марка, Спаситель розпочав Свою прилюдну діяльність в Галилеї, стали лейтмотивом першої катехизи кардинала Раньєро Канталамеси, яку він виголосив для представників Римської Курії у п’ятницю, 26 лютого 2021 року, у ватиканському залі Павла VI, допомагаючи їм звершувати шлях приготування до святкування Христового Воскресіння.

Навернення і віра

На початку своєї науки Проповідник Папського Дому закликав замислитись над запитанням: «Що, властиво, означає покаятись і повірити в Євангеліє?». За словами кардинала, до Ісуса Христа покаяння/навернення означало повернутись на попередній шлях, яким людина прямувала до цього; натомість, із Спасителем це значення змінюється, адже з Його приходом все змінює своє значення. «Сповнився час і прийшло Царство Боже!». Навернутись, отже, тепер не означає повернутись назад, до старозавітного союзу та до виконання закону, але — зробити стрибок вперед та ввійти у Царство, вхопити спасіння, яке прийшло до людей безкоштовно, з ініціативи Всевишнього.


Кардинал Канталамесса запевняє, що навернутись і повірити в Євангеліє не є двома окремими моментами, які відбувають однин після другого: навернутись і є тим актом віри, повірити. Це, у свою чергу, вимагає глибокої внутрішньої переміни у сприйнятті наших стосунків з Богом, тобто, кроку від ідеї про Бога, Який вимагає, наказує і погрожує, до ідеї про Бога, Який приходить з наповненими руками, аби дати нам все. Йдеться про перехід від «закону» до «благодаті».

Зосередитись на Ісусі

Заклик до навернення звучить тоді, коли Ісус розмовляє із Своїми учнями, які дискутують про те, хто з них є більшим та важливішим в апостольському гроні. Учитель, поставивши у приклад дитину, наголосив на тому, що, коли вони не стануть як діти, не ввійдуть у Боже Царство. В цьому контексті, в дійсності, необхідно повернутись на попередній шлях, назад у дитинство, до того моменту, коли наша віра була незаплямована суперництвом та заздрістю. Це є справжньою коперніканською революцією: вийти поза себе самих, віддалитись від свого «я» та зосередити свою увагу на Ісусі Христі, Який єдиний повинен бути у центрі нашого життя.

Перехід від «літеплості» до «палання»

Як підкреслив Проповідник Папського Дому, третій сильний заклик до навернення зустрічаємо в контексті листів до сімох Церков в книзі Одкровення, зокрема, у листі до Лаодікейської Церкви, де читаємо: «Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий. Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх. (…) Тож будь ревний і покайся» (Од. 3, 15–19). В цьому значенні навернення є переходом від посередності та літеплості «до запалу Духа», до ревності. На переконання кардинала, прикладом такого навернення є для нас свята Тереза Авільська, яка у своєму «Житті» описала, що причиною її попереднього духовного нездужання була власне невизначеність, літеплість. Також і для багатьох із нас такий стан може бути причиною справжнього невдоволення та розчарування.

Роль Святого Духа у наверненні

Далі проповідник заохотив призадуматись над способом самого навернення: як його конкретизувати у нашому житті. Тут він наголосив, що цей перехід неможливо реалізувати самотужки, подібно, як не можна самостійно вибратись із сипучих пісків. Насправді переміну в нас в душі вчиняє Святий Дух. В цьому контексті, звертаючись до присутніх, кардинал підкреслив: «Ми є спадкоємцями духовності, яка розуміла шлях досконалості згідно з трьома класичними етапами: шлях очищення, шлях просвічення та шлях єднання. Іншими словами, до того, як відчути запал, треба довго практикуватися у зреченні та умертвінні». І при цьому не можна забувати Святого Духа, Який є головним діячем нашого навернення, адже це Він розпалює в нас вогонь та спонукає до практики умертвлення. А вказуючи на головні місця, де можна почерпнути Божого Духа, кардинал Канталамесса виокремив участь у Пресвятій Євхаристії та молитовне читання Святого Письма.


Довіритись Святому Духові

Як пояснив далі проповідник, особа, яка бажає справжнього покаяння і навернення, прямує до цього через добру сповідь та участь у катехитичних зустрічах, під час яких має нагоду повернутись до жвавого і радісного контакту з основними істинами та реаліями віри. Це, у свою чергу, дає християнинові можливість усвідомити, що означає мати «особисті стосунки з воскреслим і живим Ісусом». Далі священик-францисканець пояснив, що це не є єдиним способом отримати сильний досвід Духа, адже багато християн досвідчують допомогу Святого Духа для навернення через реколекції, різні зустрічі, читання релігійної літератури, тощо. Секрет полягає в тому, аби сказати одного разу: «Прийди, Духу Святий». Але сказати це всім серцем, даючи Духові можливість і свободу діяти у нас, як Він цього бажає.

Крім цього, не слід забувати, що Ісус пообіцяв дар Святого Духа всім тим, хто проситиме про Нього в Небесного Отця. Якщо ж багато християн вже зробили це і перейшли від літеплості до палання, ставши ревними у молитві похвали та в участі у Святих Таїнствах, активними в євангелізації та готовими взяти на себе душпастирські завдання в парафії, то чому б і нам цього не зробити?!

За матеріалами VaticanNews
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae