СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Хотів би просто бути поруч з вами»: владика Володимир Груца відвідав родини захисників у Страдчі
У Велику середу, 1 травня 2024 року, у відпустовому центрі Львівської архиєпархії «Страдч» за участі єпископа-помічника Львівської архиєпархії УГКЦ владики Володимира Груци відбувся День духовної віднови для родин загиблих, полонених та пропавших безвісти захисників Івано-Франківської ОТГ.
Реколекції розпочалися останньою в цьому році Святою Літургією Напередосвячених дарів, яку звершив владика Володимир. Про це розповідає пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Важливо просто побути разом
У душпастирському слові до родин військових архиєрей запевнив у молитовній підтримці, а також підкреслив важливість єднатися через Святе Причастя з нашими рідними, незалежно від того, де вони перебувають. «Сьогодні Страдецька гора створює нам родинну атмосферу, дарує свої материнські обійми. Ми прийшли сюди з дуже різними відчуттями. Нелегко є щось говорити. Тут важливо прийти, помолитися і разом побути. Я хотів би просто бути поруч, відчути ваше серцебиття, бо Страдч — це місце, де ми з тими, хто плаче — плачемо. З тими хто радіє — радіємо. Служимо тим, хто просить прощення гріхів. Йдемо разом хресною дорогою. Тут хочеться мовчати, бо коли людина мовчить тоді вона починає слухати і чути», — зазначив проповідник.
Сльози — це спосіб комунікації, коли бракує слів
Архиєрей скерував увагу на євангельське: жінка взяла миро і вилила його на Ісуса. «Це був превентивний вчинок, бо тоді миром намащували покійника. Це був великий вчинок любові. В іншому місці ця жінка названа грішницею. Вона сльозами обмила Ісуса і втерла своїм волоссям», — пояснив він.
«Сльози — це не є лише хімічна сполука, яка складається з солей, жирів… Солі є для того, щоб берегти очі перед інфекціями, а жири, щоб змащувати повіки. Здорова людина кліпає очима — це природні процеси. Сльози — це також спосіб комунікації. Бо все те, що ми не можемо сказати словами, говоримо через сльози. Є сльози смутку, радості, втрати чи позитивної напруги очікування, що хтось повернеться до мене», — додав він.
Молитва за всіх присутніх і відсутніх
Окремо владика Володимир наголосив на Святих Тайнах Сповіді і Пресвятої Євхаристії.
«Сьогодні ми тут разом зі сльозами залишили наші гріхи у сповіді. Ми є недосконалі люди. Навіть те, що постановляємо поправитися, не є гарантією. Це прохання до Бога товаришувати нам на життєвій дорозі. Ми принесли зі собою наших найрідніших людей. Тих, які віддали життя за нас — як найбільший вияв любові. Ті, хто є в полоні чи пропавших безвісти. Ми прийняли Святе Причастя. Через Пресвяту Євхаристію ми з цими людьми єднаємося. Коли ми віддаємо сльози жалю, просимо Бога про вічні обійми для тих, хто покинув цей світ. Їхнє життя чи навіть біологічна смерть для їхнього захисту є своєрідним миром любові, яке є виявлене для свого народу», — ствердив проповідник.
«Пам’ятаємо у вашому імені всіх людей, які прийшли і є разом з нами. Сльози, які ми проливаємо є прикрим моментом, але це також є момент зцілення. Ми почали зі Святої Літургії, щоб помолитися за наших захисників, потиснути їм руку. Відчуваємо особливу вдячність перед кожним чоловіком, який стоїть на захисті нашої Батьківщини», — запевнив єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Також родини загиблих, полонених та пропавших безвісти захисників привітав парох о. Іван Колтун, побажавши їм залишатися на дорозі з Богом.
На завершення усі разом помолилися панахиду за рідних та Героїв.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
