Блаженного Миколая Чарнецького проголосили покровителем Коломийської єпархії

Проповідь

«І як бажаєте, щоб вам чинили люди,
чиніть їм і ви так само» (Лк. 6, 31)

Вступ. Учитель зібрав своїх учнів і почав говорити науку, яка стала вступом до місійної діяльності (від Луки 6:31–36). Слова Ісуса стали справжнім протиріччям до практичного способу життя людей. Хоча Його наука є актуальною і в нашому житті.

І). «І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само» (Лк. 6, 31). Господь Бог заклав у кожній людині стремління до кращого і благородного. Тому людина не може вільно і свідомо бажати ближньому зла. Так, ми чекаємо від інших такої ж доброти, а навіть можемо вимагати в людей, щоб вони робили нам те, що ми їм робимо. Задумаймося над тим: «Скільки часу ми йшли до того, щоб віднайти добро, яке є в нас? Хто допомагав нам віднайти це добро? Як спонукати до зміни людини-грішника тієї ж самої віри?». Краще зрозуміти це допоможе розмова між паломником і монахом.

Одного разу зустрілися двоє людей: один довголітній паломник і глибокодосвідчений у духовному житті монах-схимник. Паломник подорожував по всіх святих місцях світу. Почувши, що в пустині живе високо духовний монах-схимник, він вирішив відвідати його та висповідатися. Монах прийняв паломника з любов’ю і попросив його написати гріхи на листочку паперу. Декілька днів він пробув в монастирі, приносячи перед Богом покаяння, а гріхи свої записані передав на руки схимнику. Той уважно прочитав сповідь і потім сказав: «Ти, брате, написав багато зайвого, а забув про найголовніше. Тут написано дуже багато одних маленьких гріхів, котрі часто повторюються. Слід пам’ятати, що їх змиває жертва Спасителя, Пресвята Євхаристія і щирий жаль. Крім цього, ти описуєш різні обставини, що не мають жодного відношення до твоїх гріхів. На сповіді вказуєш імена других осіб, а насправді потрібно говорити тільки про себе. І найголовніше — ти не любиш Бога і людей».

ІІ). Любов Бога. Паломник схвильовано заперечив: «Отче, я ради Господа залишив все і став бідним. Я вірю в Євангелію, повчанню Ісуса Христа. Я не можу не любити людей! З їхньої милостині живу, бо кожний хто подасть мені гроші чи кусок хліба — рятує мене від смерті голодної. На мені не одяг, а лахміття і тому не можу нічим гордитися».

Монах відповідає: «Брате, існує внутрішнє духовне життя і тому ти ще добре не знаєш свого серця та зовсім не зрозумів мого повчання». Перш ніж досягти таких високих духовних вершин необхідно уважно вивчати своє життя. І далі став пояснювати свій особистий монаший досвід, кажучи: «На самому початку мого життя я зрозумів, що зовсім не люблю Бога. Чому? Кого я люблю, того я ношу у своїм серці, ім’я його солодко згадую. Чи багато я думаю про Бога? Велика частина моїх думок зайнята тимчасовим, скоро минучим і гріховним. Із 24 годин за добу, я ледве одну годину присвячую Богові. Починаю думати про Бога неохоче і примусово, а коли в той час приходять до мене з іншими новинами, тоді я з охотою переключаюся на них і жадібно ловлю кожне постороннє слово.

Коли читаю святі книги, то негайно забуваю прочитане, а погані новини і плітки пам’ятаю довгі роки. Отже, я не люблю Бога! Кого я люблю, з тим охоче пролітає час, а на молитву йду неохоче. Декілька хвилин молитви здаються для мене довгими роками. Хочу кинути якнайшвидше молитву і зайнятися буденними справами. І часто шукаю причину скоріше закінчити молитву. Тому я не люблю Бога, бо інакше бажав би, говорити і роздумувати з Ним.

Кого я люблю, з тим хочу зустрічатися і, прийшовши в храм, не відчуваю там Божої присутності. Значить я не люблю Бога. Час молитви не присвячую Богові, а роздумам про сторонні справи.

Якщо ми любимо Бога, тоді бажання і волю його виконуємо охоче. Сам Господь сказав: «Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить.» (Ів. 14, 21). Якщо би я любив Бога, то вивчив би напам’ять всі заповіді і старався їх виконувати. І всі заповіді напам’ять не можу перерахувати. Тому бачу, що не люблю Бога. Часто маємо вибір перед собою, а саме: чи поступати по волі Божій, чи по волі свого серця і тоді швидше вибираю дорогу своїх солодких особистих пристрастей. Значить я не люблю Бога».

ІІІ). Любов людей. Що стосується любові до людей, то вдивляючись у своє життя, можна зрозуміти, що не люблю нікого крім себе самого. Чому? Коли ми дивимося на людину і бачимо в ній все добре, оправдовуємо її, прощаємо — це значить її любимо. Коли бачимо в людині все погане, одні гріхи, осуджуємо всіх оточуючих нас людей, пам’ятаю їм всі образи — значить ми їх не любимо.

Святе Письмо про любов до людей каже так: «Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть» (Рм. 12, 15). Серце не радіє благополуччю людей і робить нас байдужим. Це стає ще страшніше, бо чуже щастя засмучує. Та навпаки, коли з людьми стається біда і горе, тоді внутрішньо радіємо з того. Тоді не любимо людей і немає в нас нічого святого! Віра стає тільки зовнішньою. Віра в Євангеліє зумовлює тремтіти при думці про пекло і тому треба прикладати всіх старань здобути Царство Боже, одначе згадка про смерть і майбутнє життя не заторкує кам’яного серця. Навколо нас помирають люди, а ми живемо так, неначе вічно будемо жити на землі. Значить ми не віримо і Бога не боїмось.

Темні сили пекла, котрі ненавидять Господа, тремтять перед Ним. Людина не боїться перед погрозами Божими, про котрі пророки і Церква попереджують світ. Люди вважають себе віруючими, а живуть так, неначе Бога зовсім немає. Більше того, коли прагнемо вчинити гріх, тоді совість докоряє стараємось її заглушити; і тоді краще, якби Бога зовсім не існувало для мене. Іншими словами, людина стає убивцею Бога і не любить та не вірить в Нього.

В храмі Дух Святий освітлює душі людей, ангели тремтять під час Літургії у храмі, а ми зайняті в храмі грішними спогадами і думками далеко знаходимося від Бога. І тоді серце людини перетворюється у хлів поміж свинями, тобто така людина є подібна до блудного сина, котрий їв разом з безрогами. Значить я не люблю Бога.

Людина переповнена гордістю тому, що всіх людей вважає нижчими за себе, а себе вибраною. Читаємо Святе Письмо і твори святих отців для того, щоб виглядати мудрим перед віруючими людьми. І навпаки, коли зустрічаємося зі світськими людьми, то боїмося признати себе християнином. Перед світськими людьми соромимося перехреститись, хоча знаємо, що хрест врятував людство. Тому стаємо ненавидіти людей, не віримо у святі справи та наповняємося злом.

ІV). Тоді паломник сказав: «Отче, я сповідався, але таких гріхів не побачив у своєму серці. Що мені робити, щоб полюбити Бога?».

Монах відповів, що все життя працює над тим, щоб полюбити Бога. Праця належить людям, а сама любов — це дар Божої благодаті. Одначе можу тобі дати декілька порад. Всі знаєте, коли збільшуване скло збирає сонячні промені і направляє їх на дерево, тоді воно загоряється. Так, і християнин має зібрати розум свій у глибині серця, тримати там ім’я Ісуса Христа, роздумувати про Божі добродійства, те що ви знаходитися під постійним потоком Божого милосердя і те, що кожний день життя — це дар Божий. Так почнете відчувати вдячність Богові, а через вдячність народжується любов. Потім кожний день читай Євангеліє і виконуй Його. Кожного вечора думай, як поступав нині, який гріх вчинив, яку заповідь виконав. Щоби полюбити людей, не суди нікого і старайся пам’ятати, що кожний має своїх прихованих доброчинців. Тому про них кажи: «Ким би вони не були, вони кращі за мене». Ворогам своїм подавай тайну милостиню і завжди молись: «Господи, дай мені полюбити Тебе такою силою, з якою я раніше любив гріх!». Найбільша ступінь любові Бога і людей — це жертвувати особисте життя за ближніх і не відрікатися віри в Бога навіть під страхом смерті.

V). Царя Христа. Нині в останню неділю жовтня Українська Греко-Католицька Церква відзначає свято Царя Христа. Молимо Царя Христа в Україні про мир та припинення війни. Іде боротьба Царя темряви проти Царя Христа. Князь темряви все більше і більше володіє світом і душами людей. Дійсно, влада царя темряви над людьми продовжується, бо подібно до гірської лавини снігу поширюються новітні гріхи. Натомість, Закони Божі, викарбувані у серці кожної людини, допомагають розвинути тілесні й духові сили. На жаль, ці правила люди висміяли, назвали їх помилками і признали як слабкість та радісно прийняли беззаконня й насилля у своє життя. Люди не тільки висміяли всі Божі чесноти, але ще й приносять жертви дияволу своїми гріхами. Тому Ісус Христос картає нечесних провідників, називаючи їх сліпими провідниками й пророкуючи їм неминучу Божу кару за їхні проступки: «Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму» (Мт. 15, 14).

Причиною приходу Ісуса Христа на цей світ було визволити людський рід від кайданів гріха і вивести з неволі сатани до світла Спасителя. Людина завжди вибирає або Царя світла або князя темряви. Вистачить глянути на наші вчинки і негайно пізнаємо за ким ми йдемо: за Правдою чи брехнею. Важкі гріхи і порушення заповідей Божих безсумнівно вказують на підтримку сатани і боротьбу проти Царя Христа. Людина далі продовжує любити немочі й гріхи і не хоче каятись, тоді вона стає дитиною сатани й чинить його волю. Вибравши за життя своїм царем духа темряви ми розуміємо, яким буде наше майбутнє. Ісус навчає нас свідомо і добровільно зробити правильний вибір Дороги Життя. Ісус Христос перестерігає нас: «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя й мало таких, що її знаходять» (Мт. 7, 13). Тому ще поки є час — слід зробити вибір! Ніхто з нас не знає, як довго дозволить Господь нам жити на землі. Кожна людина має визначений день народження та смерті. І тоді будемо покликані перед страшний суддівський Божий престіл, щоб там вирішити нашу долю на віки! Тому Іван Предтеча та Ісус Христос попереджають людей цього світу: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мт. 3, 2; 4, 17).

Висновки. «І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само» (Лк. 6, 31). Іншими словами, відкривайте якнайшвидше у Небі свій банківський рахунок і наповняйте його добрими справами, бо це ваше оправдання. У боротьбі проти зла Ісус не має нейтральної сторони, тобто знаменитого «утримався». Негайно потрібно цілковито і беззастережно перейти на сторону Спасителя або залишитися на стороні диявола. Ісус ясно говорить про це: «Хто не зі мною, той проти мене й хто зі мною не збирає, той розсипає» (Лк. 11, 23). Свято Царя Христа є джерелом благодаті. Бажаю від душі міцного здоров’я, гарного настрою, радості, міцної християнської сім’ї та щасливо провести фестиваль «Все упованіє моє на тебе Мати возлагаю» для щасливого майбутнього України! Церква вчить: всім серцем горнутися до Бога, щоб нас ніхто не роз’єднав, бо в єдності наша сила.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, нехай любов Христа Царя запанує між людьми нашої єпархії.

Христе Царю, поблагослови наші парафії, українські сім’ї мирним життям, збережи нашу рідну Україну та воїнів української армії!

Благословення Господнє на вас!

† Василій Івасюк,
єпарх Коломийський

27 жовтня 2019 року,
у катедральному соборі Преображення Христового
м. Коломия