СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви5 кроків Папи Франциска на Великий піст 2024 року
1 лютого світ побачило Послання Святішого Отця Папи Франциска на Великий піст 2024 року. Цьогоріч воно виходить із темою: «Через пустелю Бог веде нас до свободи», беручи за основу старозавітні події виходу ізраїльського народу із Єгипетської неволі та надаючи їм актуального змісту серед сучасних викликів та подій.
Що ж прагне сказати Папа Франциск на початок цьогорічного Великого посту? До чого прагне заохотити вірних з різних куточків світу? Спробуємо виокремити основні тези його послання, щоби відтак мати нагоду роздумати над ними та застосувати до власного життя.
Піст — пустеля — перехід
Великий Піст — це час благодаті, коли пустеля знову стає, як сповіщає пророк Осія, місцем першої любові (пор. Ос. 2, 16–17). Бог виховує свій народ, щоб він вийшов зі своїх поневолень і пережив перехід від смерті до життя. Немов наречений, Він знову привертає нас до Себе і шепоче нашим серцям слова любові.
Перший крок: бачити дійсність
Вихід з неволі до свободи — це не абстрактний шлях. Щоб конкретною була також і наша Чотиридесятниця, першим кроком є бажання бачити дійсність.
Другий крок: навернення
Бог не втомився від нас. Приймімо Великий Піст як потужний час, коли до нас знову звертається Його слово: «Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі» (Вих 20,2). Це час навернення, час свободи […]. Бог хоче не підданих, а дітей. Пустеля — це простір, в якому наша свобода може дозріти до особистого рішення не повертатися в неволю. У Чотиридесятниці ми знаходимо нові критерії судження та спільноту, з якою можемо вирушити в дорогу, якою ми ніколи раніше не ходили.
Третій крок: зупинитися у молитві і перед пораненим
Настав час діяти, а в час Великого Посту діяти означає також зупинитися. Зупинитися в молитві, щоб прийняти Боже слово, і зупинитися, як самарянин, перед пораненим ближнім. Любов до Бога й до ближнього — це та сама любов. Не мати інших богів — це зупинитися перед Богом, біля плоті ближнього. Ось чому молитва, милостиня та піст — це не три незалежні вправи, а єдиний рух відкритості, вивільнення.
Четвертий крок: творити спільність
Великий піст має бути також часом для рішень, прийнятих у спільноті, для малих і великих рішень проти течії, здатних змінити повсякденне життя людей та життя цілого мікрорайону: купівельні звички, турбота про створіння, включення тих, кого не помічають або зневажають. Заохочую кожну християнську громаду зробити наступне: запропонувати своїм вірним моменти для переосмислення способу життя; знайти час, щоб перевірити свою присутність у конкретній місцевості та свій внесок у те, щоб робити її кращою.
П’ятий крок: дарувати світло надії
Наскільки ця Чотиридесятниця буде періодом навернення, настільки збентежене людство відчує поштовх креативності: світанок нової надії […]. Віра й любов тримають це дитя-надію за руку. Вони вчать її ходити, а вона, водночас, тягне їх уперед.
Іван ВихорПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
